Дійові особи: Казкар Журавель Чапля
На сцені праворуч і ліворуч стоять хатинки. Управою хатинки стоїть журавель, у лівій - чапля. Між ними болото. У центрі сцени на передньому плані казкар.
Казкар (звертається до глядачів). Літала сова - весела голова; ось вона літала-літала і села, хвостиком покрутила та по сторонам подивилася і знову полетіла; літала-літала і села, хво-стиком покрутила та по сторонам подивилася.
Це приказка, казка вся попереду.
Журавель і чапля починають рухатися, прикрашають свої хатинки, клопочуть по господарству. Журавель раз у раз зупиняється, взди-ганить. Чапля заходить в свій будиночок.
Казкар (відходить до правого краю сцени і дивиться ті-перь вже на персонажів). Жили-були на болоті журавель та цап-ля, побудували собі по кінцях хатинки. Журавлю здалося нудно жити одному, і задумав він одружитися.
Журавель. «Дай піду посватався на чаплі!»
Журавель рухається у напрямку до чаплі, але йде не прямо, а петляє.
Казкар. Пішов журавель - тяп, тяп! Сім верст болото місив.
Журавель підходить до хатинки чаплі. Стукає в двері.
Журавель. Чи дома чапля?
Чапля виходить з хатинки.
Журавель. Вийди за мене заміж.
Чапля (оглянувши журавля з голови до ніг). Ні, журавель, Нейди за тя заміж: у тебе ноги борги, плаття коротко, сам зле літаєш і годувати-то мене тобі нема чим! Іди геть, довготелесий!
Журавель мовчки повертається й таким же шляхом, як ішов до чаплі, повертається додому. Чапля сідає на лавочку біля через Бушки і дивиться услід журавлю, зітхає.
Чапля. Чим жити однією, краще піду заміж за журавля.
Чапля рішуче встає і вирушає в дорогу. Підходить до хатинки журавля.
Чапля. Журавель, візьми мене заміж!
Журавель. Ні, чапля, мені тебе не треба! Не хочу одружитися, не беру тебе заміж. Забирайся!
Чапля плаче і йде. Журавель дивиться їй услід, зітхає.
Журавель. Даремно не взяв за себе чаплю; адже одному-то нудно. Піду тепер і візьму її заміж.
Журавель відправляється слідом за чаплею.
Журавель. Чапля! Я надумав на тобі одружуватися; піди за мене.
Чапля. Ні, журавель, Нейди за тя заміж! Журавель йде.
Чапля. Навіщо відмовила? Що однією-то жити? Краще за Журав-ля піду!
Чапля відправляється до журавля.
Казкар. Ось так-то і ходять вони по сю пору один на іншому свататися, та ніяк не одружуються.
Інсценування передбачає втілення тексту художній-ного твору в дії.
Театр завжди умовність, завжди гра. А гра для молодшого школь-ника залишається основним видом діяльності, хоча і витісняється поступово діяльністю навчальної. Тому психологічно інсценування сприймається дітьми як гра в вподобане словесне твір.
Інсценування як методичний прийом - це створення по-становки силами вчителя і учнів на основі досліджуваного літера-турне твори. Мета інсценірова-ня на уроках в школі не рання підготовка акторів, а розвиток загальних задатків і здібностей кожної дитини. в тому числі і виразної мови, пластики, комунікативності. Інсценують-вання для дітей - це одночасно захоплююча гра, можли-ність стати одним з персонажів і навчальна діяльність, в про-процесі якої вони глибше осмислюють літературний твір.
Інсценування дозволяє загострити увагу до конфлікту твору, прокреслити сюжетні лінії в свідомості учнів. Цей прийом підсилює увагу учнів до художніх ро-ному тексту, тому що визначити, як потрібно грати ту чи іншу роль, можна тільки уважно перечитуючи твір, по-Стіг характер героя і його відносини з іншими персонажами. Мало того, учень-актор вчиться дивитися на світ чужими очима, відкриває для себе існування іншої, відмінної від його влас-ної точки зору. Інсценування, перевтілення в іншого має і психотерапевтичними можливостями, допомагає де-тям розкріпачитися, стати кимось іншим, вступити в нові відно-шення і потім перенести цей досвід у реальне життя.
Інсценувати можна драматичні твори. написаний-ні спеціально для постановки на сцені, епічні произведе-ня. дитячу ігрову поезію, бо в цих творах є фабула, яскраво виражену дію. Діти завжди з удоволь-наслідком інсценують власні драматизації (тоді і драма-тизация як прийом стає вмотивованою).
Найкраще для інсценування підходять невеликі произве-дення. в яких є яскраво виражене дію, події. Не можна інсценувати ліричні твори. в яких немає зовнішньо-го подієвого сюжету. У той же час подій не повинно бути дуже багато. діти можуть заплутатися в їх послідовності, щось забути, пропустити від хвилювання.
Найзручніший художньо-словесний матеріал для знаком-ства дітей з інсценуванням - фольклорна казка. причому не чарівна, а або побутова, або про тварин, або кумулятивна.
Зручно починати навчання прийому з кумулятивних казок. тобто таких, в яких дія від зав'язки до розв'язки повторюється кілька разів, накопичується (наприклад, «Півник і бобове зернятко»). Справа в тому, що молодшому школяреві легше запом-нить фабулу такої казки: кожен епізод повторює попередній, змінюється тільки персонаж. Фольклорна казка не вимагає завчи-вання тексту напам'ять - можна говорити своїми словами, пере-даючи суть.
У творі, призначеному для інсценування, зо-ково повинен бути елемент гри або відвертої умовно-сти, тому що претензії на інсценування реалістичних творів силами молодших школярів неспроможні і толь-ко виховують поганий художній смак. Головне - твір має бути цікавим самим де-тям.
Важливо правильно вибрати твір для інсценування: художній матеріал повинен бути під силу маленьким де-тям, в їх особистому досвіді обов'язково повинно бути щось схоже на переживання героїв, цікаве для самих дітей (ставити в початковій школі фрагменти Шекспіра нерозумно і шкідливо, перед- лага фрагменти п'єс з життя дорослих небезпечно і неетично). Тому в початковій школі часто інсценуються драматичні казки або їх епізоди.
До інсценуванні дітей необхідно готувати. дати їм можли-ність увійти в твір, зжитися з ним і зі своєю роллю. Для цього в класі проводиться аналіз тексту. виявляється конфлікт. обговорюються його учасники (їх характери, зовнішній вигляд, при-вичкі, жести, манера говорити), їх наміри і причини, по-будили їх до дії (аналіз образів персонажів).
Спочатку можна запропонувати дітям-акторам виразно прочитати свої репліки. Потім починаємо працювати на сцені: колективно вирішуємо, як розташувати героїв на сцені на початку дії і чому імен-но так; як повинні рухатися персонажі; до кого звертатися зі словами, як повинні учасники сцени реагувати на происхо-дящее. І весь час шукаємо пластичні рішення. пози, поворотів-ти, жести.