Ерозія (від латинського слова erosio - роз'їдання) - це руйнування грунту і грунту струменями і потоками талих, дощових, зливових і поливних вод (водна ерозія) або вітром (воздуш-ва ерозія - дефляція).
Види водної ерозії. овражная (лінійна, струйчатая), пло-скостная і іригаційна (поливна).
Ерозія грунтів завдає величезної шкоди світовій землеробства. Через ерозії на земній кулі вже вибуло з сельскохозяйствен-ного обороту 2 млрд. Га сільськогосподарських угідь, в тому чис-ле 50 млн. Га - орних земель.
Грунт являє собою самовідновлюється систему, проте для відновлення зруйнованого ерозією шару грунту в 2,5 см природним шляхом до вихідного стану потрібно від 300 до 1000 років, а в 18 см - до 2-7 тисяч років.
Під впливом ерозії утворюються промоїни, які затруд-ють обробку грунту, розвиваються яри, в результаті чого зменшується площа орних земель, руйнуються дороги, за-іліваются сільськогосподарські угіддя, а в нижніх елементах рельєфу - струмки, річки, озера, ставки. На верхній третині коротких схилів зменшується або зовсім змивається гумусовий горизонт і різко знижується врожайність сільськогосподарських культур.
Причини ерозії грунтів. На інтенсивність розвитку ерозійних процесів великий вплив мають клімат, рельєф, протидії ерозійна стійкість грунтів, рослинність, господарська діяльність людини і інші чинники.
Клімат впливає на розвиток ерозійних процесів в результаті коливання температур, кількості і інтенсивності опадів, що випадають, сили вітру. Від температури залежать глибина промерзання грунту, інтенсивність танення снігу і відтавання грунту, стік талих вод, вбирання їх у грунт.
Якщо постійний сніговий покрив встановлюється на непромерзшей грунті, то в процесі його танення навесні вода добре всмоктується в грунт і відсутні стік води, змив і розмив грунту. Якщо зі схилів взимку сніг зноситься вітром, то грунт оголюється, глибоко промер-зает і талі води мало вбираються, спостерігаються великий стік води і руйнування ґрунту.
Найбільш інтенсивне руйнування грунтів талими водами на Україні відбувається в північній частині Лісостепу і на Поліссі, а на решті території ерозія розвивається переважно від зливових дощів. У гірських територіях - Донбас, гірська частина Карпат і Криму - змив ґрунту досягає найбільших раз-мерів.
Вітер впливає на розвиток водної ерозії, перерас-межах сніг за елементами рельєфу, збираючи його зі схилів в балки, яри і т. Д.
У розвитку дефляції вітрі належить провідна роль. Еро-зійної сила вітру починає проявлятися при швидкості 8-12 м / с на висоті 10 м від поверхні грунту, значною вона стає при 12-15 м / с, а сильною - при 16-25 м / с.
На швидкість вітру впливає рослинний покрив, особливо лісових порід. На безлісих просторах степової зони швидкість вітру досягає 20-30 м / с, а в Лісостепу і Поліссі вона менше.
Опади значно послаблюють вітрову ерозію, завдяки зволоженню грунту, але їх велика кількість викликає розвиток водної ерозії.
Рельєф служить головною причиною розвитку водної ерозії. Довжина і крутизна схилу, величина вододілу, форма поверх-ності схилу визначають ступінь розвитку ерозійних процесів. Чим довша схил і більше його крутизна, тим на більшій площі і з більшою інтенсивністю розвивається ерозія.
Інтенсивність змиву грунту залежить від форми схилу. На ви-пукли схилах вона більше, на увігнутих - менше. Часто схили мають складну форму: в одному місці - опуклу, в іншому - пряму або увігнуту.
Ступінь розмиву грунту і утворення ярів залежать від раз-міра, форми і крутизни схилу.
Стан і особливості самих грунтів надають велике впли-яние на інтенсивність ерозії. Так, добре оструктуренность, гумусірованние грунту легко-і среднесуглинистого механічного со-става відрізняються крихкістю, хорошою водопроникністю, а тому змив і розмив на них різко скорочуються. Навпаки, на обесструктуренних, розпорошених, ущільнених грунтах важки-лого механічного складу вода повільно всмоктується, накапл-ється на поверхні і стікає в понижені місця рельєфу, викликаючи змив і розмив грунту.
Освіта ґрунтової кірки на поверхні і плужной по-дошви, наявність мерзлого шару ускладнюють водопроникність, викликають стоки води, змив і розмив грунту. За ступенем умень-шення протиерозійної стійкості найважливіші типи обрабат ваемих грунтів України можна розташувати в такий послідовник-ності: чорноземи, сірі лісові, дерново-підзолисті, каштани-ші, солонці.
Виникнення і розвиток ерозії в значній мірі визна-виділяється механічним складом грунту. У природних умовах дефляції більше схильні до грунту легкого механічного со-става - піщані і супіщані. Важкі (глинисті) грунту воз-задушливій ерозії схильні тільки в розпушеному, розпиленому стані або після руйнування верхнього шару в результаті ви-пасу худоби. Легко руйнуються під впливом вітру карбонатні грунти - чорноземні і каштанові. Солончаковий грунт і солоний-ці - вітростійкі.
Рослинний покрив сильно зменшує або повністю устра-няет розвиток ерозії грунтів. Густа рослинність перешкоджає прямому удару дощових крапель і руйнування ґрунтових агре-гатов. Частина води утримується кроною самих рослин, а густий травостій різко уповільнює швидкість стоку води. Таким чином, рослинність сприяє всмоктуванню води грунтом, захищає поверхню грунту від руйнування і уповільнює пересування води по поверхні.
Залишаються рослинні залишки (стерня) на поверхні ґрунту сприяють затриманню і накопичення снігу на поле, зменшення глибини промерзання грунту. Вони перешкоджають раз-витию водної та вітрової ерозії грунту.
Найбільш сприятливий вплив на зниження ерозії ґрунту надають багаторічні трави. Їх травостій захищає грунту від впливу вітру і крапель дощу, сприяє поліпшенню фі-зичних властивостей грунту і підвищення її водопроникності.
Велике значення мають лаштунки з високостеблових рас-тений.
З оброблюваних рослин менш інших стримують ерозію ґрунту просапні культури, особливо цукровий буряк. Зменшуючи кількість міжрядних обробок грунту при індустріальних технологіях їх вирощування, ми зменшуємо ерозійну небез-ність. Однак ефект отримуємо незначний. Використання рослин для захисту грунтів від ерозії отримало назву фитомелиорации.
Господарська діяльність людини має великий вплив на ерозійні процеси. Так, підвищення питомої ваги посівів просапних культур і чистих парів в сівозмінах з-супроводжується збільшенням інтенсивності ерозії грунту. Специа-ція господарства, наприклад, на вирощуванні буряка способст-яття посилення ерозії грунту.
На схилових територіях інтенсивна механічна обработ-ка з обертанням орного шару сприяє розвитку ерозії грунту. Інтенсивна механічна обробка грунту викликає її рас-запилювання, обесструктуріваніе і посилення як вітрової, так і вод-ний ерозії. Під впливом проходу по полю важких тракторів та іншої сільськогосподарської техніки грунт сильно ущільнює-ся, знижується її водопроникність, збільшуються стік води, розмив і змив грунту.
Протиерозійна стійкість ґрунту в значній степу-ні залежить від вмісту гумусу в ній. Гумус сприяє обра-тання водопрочной структури грунту, яка перешкоджає раз-витию ерозії.
Нераціональне використання землі з високим насиченням сівозмін просапними культурами, висока інтенсивність механічної обробки грунту, відсутність ґрунтозахисних сівозмін і посівів багаторічних трав сприяють розвитку ерозії.