В умовах формування ринкової економічної системи в Республіці Білорусь відбувається значна зміна в ставленні до показника прибутку на користь зростання його ролі в господарському механізмі, оскільки прибуток виступає не тільки основним джерелом розвитку господарської діяльності будь-якого підприємства, але і є стимулом практично будь-якої господарської діяльності, т. к. отримання прибутку є безпосередньою метою виробництва.
В узагальненому вигляді прибуток відображає кінцеві результати роботи підприємств та фірм, характеризує економічну ефективність їх господарської діяльності.
У найзагальнішому вигляді прибуток - це перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво і реалізацію цих товарів. Це один з найбільш важливих показників фінансових результатів виробничої діяльності підприємства.
Прибуток підприємства - це частина виручки від реалізації продукції, яка залишається після вирахування з неї податків, що сплачуються з виручки, витрат на виробництво [1, с. 19].
На ринку підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Встановивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає ще отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції.
Виготовляючи продукцію, підприємство витрачає матеріальні ресурси, витрати на придбання яких у грошовому вираженні приймають форму собівартості. Ці витрати авансируются підприємством за рахунок оборотних активів. Після надходження виторгу від реалізації продукції понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються, а оборотні активи відновлюються [2, с. 53].
Якщо виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємство завжди ставить собі за мету прибуток, але не завжди її витягує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдається лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При витратах, що перевищують виторг, підприємство перевищує встановлений обсяг витрат і одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить підприємство в досить складне фінансове становище, не виключає і банкрутство.
Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості. Певну роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва і збуту продукції [7, с. 371].
В даний час роль прибутку докорінно змінюється. Її значення в умовах формування економіки ринкового типу можна визначити через виконувані прибутком функції:
- показник, що характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Наявність прибутку на підприємстві означає, що його доходи перевищують всі витрати, пов'язані з його діяльністю;
- головного джерела зростання ринкової вартості підприємства. Зростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого підприємством прибутку. Чим вище сума та рівень капіталізації, тим більшою мірою зростає вартість її чистих активів, а відповідно, і ринкова вартість фірми в цілому, що визначається при її продажу, злиття, поглинання і т.д .;
Значення прибутку в діяльності господарюючих суб'єктів можна конкретизувати за такими основними напрямками:
1 Прибуток, перш за все, є універсальним показником, що характеризує ефективність господарської діяльності. Її розмір і рівень відносного вкладеного капіталу і зроблених витрат відображає успішність бізнесу, можливості його подальшого розвитку і вдосконалення.
2 Прибуток є головним джерелом розширення виробництва і нарощування виробничого потенціалу, які, в свою чергу, забезпечують подальше зростання прибутку. Розширення виробництва відбувається за рахунок капітальних вкладень у збільшення і модернізацію основних фондів, в зростання оборотних коштів. Крім того, частина прибутку може бути інвестована в цінні папери і також приносити їх власнику додатковий прибуток. Всі зазначені напрями використання прибутку виробляються за рахунок її накопиченої частини [3, с. 74]. Ці кошти не йдуть з обороту, а навпаки, накопичуючись, приносять йому додатковий прибуток. Мистецтво управління прибутком полягає в розумній диверсифікації вкладень, що приносить максимальний фінансовий ефект.
3 Прибуток служить джерелом підвищення рівня оплати праці працівників і його матеріального стимулювання. За рахунок прибутку може проводитися:
-преміювання персоналу понад розміри виплат, передбачених законодавством по системам поточного преміювання;
-виплата винагород за підсумками роботи за рік;
-виплата матеріальної допомоги;
-оплата додаткових відпусток понад норми, передбачених законодавством;
-виплата надбавок до пенсій, одноразової допомоги пенсіонерам підприємства;
-надання безкоштовного харчування працівникам або компенсація подорожчання харчування;
-оплата житла, путівок на лікування та відпочинок працівникам та їхнім дітям і інші види матеріальної допомоги [4, с. 28].
5 Прибуток є джерелом виплати дивідендів акціонерам і власникам підприємств і в цьому аспекті є головною мотивацією розвитку їх підприємницької ініціативи.
6 У зростанні прибутку підприємств зацікавлене і сама держава, так як від цього джерела надходять податкові відрахування в державний бюджет. Тому метою вдосконалення податкового законодавства повинно бути забезпечення умов для зростання прибутковості вітчизняного бізнесу як головного чинника підйому національної економіки та поліпшення добробуту населення 23, с. 48.
Для всіх фірм обов'язковою умовою є максимізація прибутку: прибуток максимальна, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам. Правило в максимізації прибутку полягає у виборі такого обсягу виробництва і реалізації товару, щоб його ціна дорівнювала довготривалим граничним витратам. Граничні витрати являють собою додаткові змінні витрати, пов'язані з кожною додатковою одиницею випуску, реалізації продукції. Фірми, як правило, вирішують завдання максимізації прибутку на довготривалий період. Ті з них, які впритул не займаються максимізацією прибутку, мають мало шансів на виживання. Фірми, які виживають в конкурентних умовах, надають довгострокової максимізації прибутку одне з початкових значень.
Існує три основних напрямки збільшення прибутку:
Технологічні способи підвищення прибутку базуються на вдосконаленні технології виробництва і придбання сучасного обладнання з метою зниження собівартості продукції і приведення її якості у відповідність і міжнародними стандартами.
Організаційні шляхи збільшення прибутку проявляються в поліпшенні організації виробництва, праці та управління.
Існують наступні економічні важелі для зростання прибутку:
- стимулювання підприємств через прийняті закони, постанови та інші нормативні документи;
- наявність конкурентного середовища, що сприяє пошуку резервів зниження собівартості продукції і випуску конкурентоспроможної продукції;
- матеріальне заохочення персоналу за творчу і відповідальну роботу, що забезпечує зростання ділової активності [5, с. 302].
Нові методи виробництва продукції підвищують прибуток за рахунок зниження витрат або шляхом нейтралізації факторів, що підвищують витрати. Нові і поліпшені товари підвищують прибуток шляхом генерування сприятливих змін попиту і цін. Нові методи управління і фінансування сприяють зростанню прибутку за допомогою оперативної економії. Взяті разом, різні форми інновацій перетворюються в найсильніший засіб, яке використовується підприємствами для отримання стабільної економічної прибутку. Якщо підприємство бажає продовжувати отримувати прибуток від інноваційної діяльності, воно повинно бути здатне на зміну старим інновацій, прибутковість яких падає, безперервно пропонувати щось нове, щось краще і щось зовсім інше [6, с. 254].