Правове становище іноземних осіб
1.Согласно ст. 23 Мінської конвенції дієздатність фізичної особи визначається законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа, дієздатність особи без громадянства визначається за правом країни, в якій він має постійне місце проживання, а правоздатність юридичної особи визначається законодавством держави, за законами якого воно було засновано.
Ці ж вимоги поширюються по ст. 40 Мінської конвенції та на доручення для представництва в суді, оскільки форма і строк дії довіреності визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої видана довіреність.
Київське угоду в ст. 11 також регулює питання визначення статусу юридичних осіб і підприємців - відповідно до законодавства держави - учасниці СНД, на території якої створено юридичну особу, зареєстрований підприємець.
Практично юридичний статус іноземної особи підтверджується випискою з торгового реєстру країни походження або іншого еквівалентного доказу юридичного статусу іноземної особи відповідно до законодавства країни його місцезнаходження, громадянства або постійного місця проживання.
Дана торгова виписка повинна бути легалізована за правилами Гаазької конвенції 1961 р
Однак, якщо відповідним міжнародним договором не передбачена легалізація документів, то документи приймаються на умовах, встановлених цим договором.
2.Процессуальние права і обов'язки іноземних осіб
Згідно ст. 254 АПК іноземні особи користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки нарівні з російськими організаціями та громадянами. Процесуальні пільги надаються іноземним особам, якщо вони передбачені міжнародним договором Російської Федерації. Іноземні особи мають право звертатися до арбітражних судів в Російській Федерації за правилами підвідомчості та підсудності, встановленими АПК, для захисту своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності. Іноземні особи, які беруть участь у справі, повинні представити в арбітражний суд докази, що підтверджують їх юридичний статус і право на здійснення підприємницької та іншої економічної діяльності. У разі неподання таких доказів арбітражний суд має право витребувати їх за своєю ініціативою.
У ч. 1 ст. 254 АПК встановлено правило про рівне правовий режим для іноземців, осіб без громадянства, іноземних організацій та інших осіб.
Такий підхід - про рівність громадянських і процесуальних прав іноземних осіб на основі взаємності - поширений в матеріальному і процесуальному законодавстві багатьох країн, наприклад в ст. 4 ГК Греції, ст. 11 ГК Франції.
Разом з тим його не слід розуміти буквально, оскільки в кожній країні допуск до системи судової та іншої юридичної захисту може бути вельми специфічний.
Реторсии - відповідно до ч. 4 ст. 254 АПК Урядом РФ можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо іноземних осіб тих держав, в яких введені обмеження щодо російських організацій і громадян РФ - діє такий принцип міжнародно-го цивільного процесу, як взаємність.
Процесуальні пільги надаються іноземним особам, якщо вони передбачені міжнародним договором Російської Федерації. Під процесуальними пільгами можна розуміти правила, що допускають більш зручний правовий режим в арбітражному процесі в порівнянні із загальним процесуальним регламентом, наприклад при сплаті судових витрат, отриманні правової допомоги і т.д.
Компетенція арбітражних судів щодо розгляду справ з іноземним елементом
Міжнародна компетенція є одним із складних питань міжнародного цивільного процесу, оскільки найбільш тісно пов'язана з правилами національної судової організації і відображає складність судоустрою того або іншого держави.
Під міжнародною підсудністю розуміється компетенція суду однієї країни, що конкурує з судами іншої країни.
Питання вибору компетентного суду має формально-юридичні та тактичні аспекти. Такий взаємозв'язок процесуального, колізійного та матеріального права називається проблемою форум-шопінгу (forum shopping) або проблемою вибору кращого суду.
Позивач буде звертатися в суд тієї держави, де він отримає оптимальні юридичні і фактичні умови захисту своїх інтересів.
Від вибору компетентного суду залежить і спосіб позовної захисту.
За загальним правилом: якщо інше не встановлено міжнародним договором Російської Федерації, іноземні особи звертаються в російські арбітражні суди
Компетенція арбітражних судів Росії по Київському угодою (для країн-учасниць СНД):
- Арбітражний суд РФ вправі розглядати спори за участю іноземного особи-відповідача, якщо на території РФ відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день пред'явлення позову. Однак, якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць СНД, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача на вибір позивача.
-Арбітражний суд РФ вправі розглядати позов, якщо на території даної держави:
- провадиться торговельна, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філії) відповідача;
- виконано або повинно бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору;
- мало місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди;
- має постійне місце проживання або місце знаходження позивач за позовом про захист ділової репутації;
- знаходиться контрагент-постачальник, підрядник або надає послуги (виконує роботи) і суперечка стосується укладення, зміни та розірвання договорів.
Виключна підсудність встановлена для позовів про право власності на нерухоме майно (судом, на території якої знаходиться майно).
Загальні правила компетенції арбітражних судів у справах за участю іноземних осіб (ст. 247 АПК):
Арбітражні суди РФ розглядають справи з економічним суперечкам і інші справи, пов'язані із здійсненням підприємницької та іншої економічної діяльності, за участю іноземних осіб в разі, якщо:
1) відповідач перебуває або проживає на території Російської Федерації або на території Російської Федерації знаходиться майно відповідача;
2) орган управління, філія або представництво іноземної особи знаходиться на території Російської Федерації;
3) суперечка виникла з договору, за яким виконання повинно мати місце або мало місце на території Російської Федерації;
4) вимога виникла внаслідок заподіяння шкоди майну дією або іншим обставиною, що мали місце на території Російської Федерації або при настанні шкоди на території Російської Федерації;
5) суперечка виникла з безпідставного збагачення, що мав місце на території Російської Федерації;
6) позивач у справі про захист ділової репутації знаходиться в Російській Федерації;
7) суперечка виникла з відносин, пов'язаних з обігом цінних паперів, випуск яких мав місце на території Російської Федерації;
8) заявник у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, вказує на наявність цього факту на території Російської Федерації;
9) суперечка виникла з відносин, пов'язаних з державною реєстрацією імен та інших об'єктів і наданням послуг в міжнародній асоціації мереж Інтернет на території Російської Федерації;
10) в інших випадках за наявності тісному зв'язку спірного правовідносини з територією Російської Федерації.
Виняткова компетенція арбітражних судів в Російській Федерації у справах за участю іноземних осіб:
1) у спорах щодо перебуває у державній власності Російської Федерації майна, в тому числі у спорах, пов'язаних з приватизацією державного майна і примусовим відчуженням майна для державних потреб;
2) у спорах, предметом яких є нерухоме майно, якщо таке майно знаходиться на території Російської Федерації, або права на нього;
3) у спорах, пов'язаних з реєстрацією або видачею патентів, реєстрацією і видачею свідоцтв на товарні знаки, промислові зразки, корисні моделі чи реєстрацією інших прав на результати інтелектуальної діяльності, які вимагають реєстрації або видачі патенту або свідоцтва в Російській Федерації;
4) у спорах про визнання недійсними записів у державні реєстри (регістри, кадастри), вироблених компетентним органом Російської Федерації, провідним такий реєстр (реєстр, кадастр);
5) у спорах, пов'язаних з установою, ліквідацією або реєстрацією на території Російської Федерації юридичних осіб та індивідуальних підприємців, а також з оскарженням рішень органів цих юридичних осіб.
У виключній компетенції арбітражних судів в Російській Федерації знаходяться також передбачені в розд. III АПК справи за участю іноземних осіб, що виникають з адміністративних та інших публічних правовідносин.
Угода про визначення судової компетенції:
Згідно ст. 249 АПК в разі, якщо сторони, хоча б одна з яких є іноземною особою, уклали угоду, в якому визначили, що арбітражний суд в Російській Федерації має компетенцію по розгляду виниклого чи що може виникнути суперечки, пов'язаної із здійсненням ними підприємницької та іншої економічної діяльності, арбітражний суд в Російській Федерації буде володіти виключною компетенцією по розгляду даного спору за умови, що така угода не змінює виключну компетенцію іноземного су а.
Наприклад, згідно з п. 2 ст. 4 Київського угоди компетентні суди держав - учасниць СНД розглядають справи в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору цьому суду. При наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці СНД припиняє виробництво справ за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до прийняття рішення по справі.
Згідно ст. 251 АПК іноземна держава, яка виступає в якості носія влади, володіє судовим імунітетом по відношенню до пред'явленого до нього позову в арбітражному суді в Російській Федерації, залучення його до участі в справі в якості третьої особи, накладення арешту на майно, що належить цій державі і знаходиться на території Російської Федерації, і прийняття по відношенню до нього судом заходів щодо забезпечення позову і майнових інтересів.
Звернення стягнення на це майно в порядку примусового виконання судового акта арбітражного суду допускається лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації або федеральним законом.
Судовий імунітет міжнародних організацій визначається міжнародним договором Російської Федерації і федеральним законом.
Відмова від судового імунітету повинен бути проведений в порядку, передбаченому законом іноземної держави або правилами міжнародної організації.
У цьому випадку арбітражний суд розглядає справу в порядку, встановленому АПК.
У міжнародному публічному праві і міжнародне приватне право виділяються імунітети держав і міжнародних організацій.