2.2.2. Об'єкти права водокористування.
Аналіз процесу водоспоживання і характеристики води як споживаної речі показують, що речовина води не може бути об'єктом права водокористування, так як в процесі користування воно перестає бути власністю держави і водним фондом. Тим часом, об'єктом права водокористування може бути тільки такий предмет, який в процесі користування продовжує бути об'єктом права державної власності на води і в будь-який момент може бути вилучений з користування за рішенням компетентного державного органу. Іншими словами, об'єктом водокористування може бути лише неспоживна річ.
Так як вода в морі - річ споживана, а саме море не споживається в експлуатації, то і завжди зберігається як об'єкт права державної власності. Те ж саме можна сказати і про інших водних об'єктах.
Всі водні об'єкти, що становлять єдиний державний фонд, є одночасно об'єктами права водокористування. У складі єдиного державного водного фонду немає об'єктів, які б не перебували в якомусь, чиєму-небудь користуванні, немає водних об'єктів державного запасу.
У нашому законодавстві немає таких правових норм, які б встановлювали можливість повного вилучення водних об'єктів з користування. Згідно ст. 13 Основ водного законодавства використання водних об'єктів, що мають особливе державне значення, або особливу наукову або культурну цінність, може бути частково або повністю заборонено в порядку, що встановлюється Радою Міністрів. Як видно, це правило стосується лише можливості заборони господарського користування водних об'єктів. Але об'єкти, вилучені з господарського користування, можуть залишатися в користуванні негосподарські, у вигляді заповідника або пам'ятки природи. Звідси випливає, що заборона господарського користування не означає повного вилучення водних об'єктів з користування.
В силу ст. 15 Основ водного законодавства на водних об'єктах, наданих у відособлене користування, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених первинним користувачем за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод, а при необхідності може бути заборонено.
І це правило не означає повного вилучення водних об'єктів з користування, оскільки воно передбачає можливість заборони загального водокористування лише на цих водних об'єктах, які вже перебувають у відособленому користуванні будь-яких суб'єктів.
Таким чином, всі водні об'єкти єдиного державного водного фонду складаються в користуванні, іншими словами, всі вони - об'єкти права водокористування. Зрозуміло, це положення слід розуміти в юридичному аспекті. Насправді той чи інший водний об'єкт в даний момент може ніким не експлуатуватися, але це не означає, що він юридично не перебуває в користуванні, так як носії права загального водокористування за законом можуть в будь-який момент, в будь-якому місці, за своїм розсудом, не питаючи дозволу державних органів, користуватися водним об'єктом, тобто реалізувати своє право користування.
2.3. Права і обов'язки водокористувачів.
Право спеціального водокористування належить тим суб'єктам, які є власниками (на правах власності або оперативного управління) споруд і пристроїв, за допомогою яких вони здійснюють користування водами. Цим суб'єктам видаються дозволи державних органів з регулювання використання та охорони вод на право видобутку води або скидання стічних вод, експлуатації гребель, причалів, плавучих засобів і т.п. Але якщо з тих чи інших причин зазначені суб'єкти втрачають право власного або оперативного управління на водогосподарські споруди, то вони втрачають разом з тим і права спеціального водокористування, пов'язані з експлуатацією даних споруд. Якщо водогосподарські споруди переходять з власності або оперативного управління одного суб'єкта у власність або оперативне управління іншого, то і право спеціального водокористування переходить від одного суб'єкта до іншого. Юридичним моментом переходу права водокористування в розглянутих випадках є факт перереєстрації водокористування в установленому порядку (відмітка в технічному паспорті на водохозяйст-веніос спорудження, відмітка в судновому реєстрі і судновому свідоцтві) 30.
Що стосується права загального водокористування, то воно, як відомо, представлено всім громадянам, підприємствам, установам і організаціям безпосередньо за законом для користування водами без застосування споруд і пристроїв, що впливають на стан вод, і не вимагають якого б то не було дозволу державних органів. Право загального водокористування є суто особистою. Воно не може передаватися або пересуватися.
Право загального водокористування в процесі його здійснення ні в якій мірі не фіксується, не підлягає державній реєстрації.
Ми не замислюємося над тим, що стакан газованої води коштує стільки ж, скільки сотні літрів питної води. Ця сума непомітна в особистому бюджеті, але помітна в бюджеті держави. Адже в ціну води входить вартість будівництва і експлуатації складних споруд багатоступінчастої системи очищення, тисяч кілометрів труб, потужних джерел енергії.
Часто найбільші втрати води відбуваються через маленьких неполадок в системі побутового по-допотребленія. За оцінками фахівців, тільки правильне користування звичайним краном-змішувачем допомагає зберегти до 40% води. Цівка води товщиною в сірник за добу забирає близько 480 літрів води. Запаси прісної води на земній кулі зовсім не безмежні.
Тому водокористувачі при користуванні повинні виконувати досить широке коло обов'язків. Ці обов'язки перераховані в ст.29 Водного кодексу РБ.
раціонально використовувати водні об'єкти, дбати про економне витрачання води, відновлення і поліпшення якості вод;
вживати заходів до повного припинення скидання у водні об'єкти стічних вод, що містять забруднюючі речовини;
в процесі користування водами не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та природних ресурсів (земель, лісів, корисних копалин);
містити в справному стані очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої, які впливають на стан вод, поліпшувати їх експлуатаційні якості, в встановлених випадках вести облік користування водами.
Номінально ці обов'язки покладені на будь-яких водокористувачів. Але практично вони виникають головним чином у випадках спеціального водокористування. Це видно з самого перерахування обов'язків.
Обов'язок раціонально використовувати водні об'єкти стосовно спеціальним водокористувачам полягає в строгому дотриманні тих умов і вимог, які передбачені в дозволі на водокористування. Спеціальні водокористувачі н можуть вирішувати питань про те, наскільки раціонально використовується той чи інший водойму в цілому. Цей обов'язок лежить на державних органах по регулюванню використання і охороні вод.
Наприклад, згідно зі ст. 51 Водного кодексу Республіки Башкортостан колгоспи, радгоспи та інші підприємства, організації, установи і грома данє, що користуються водними об'єктами для потреб сільського господарства зобов'язані дотримуватися встановлених плани, а також правила, норми, режим водокористування, вживати заходів до скорочення втрат води на фільтрацію і випаровування в зрошувальне-обводнювальних системах.
А згідно ст.37 Водного кодексу Республіки Башкортостан промислові водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених плани, технічні норми і правила водокористування, вживати заходів до скорочення витрат води та припинення скидання стічних вод шляхом вдосконалення технології виробництва і схем водопостачання (застосовувати безводні технологічні процеси, повітряне охолодження, оборотне водопостачання та інші технічні прийоми).
Права і обов'язки підприємств, установ і організацій, що стосуються користування водами в випадках відокремленого водокористування, за своїм змістом мають тенденцію до подібності з правами і обов'язками по землекористуванню.
Тут також на перший план висувається суворо цільова спрямованість водокористування - господарсько-питна, лікувальна, спортивна, меліоративна, промислова, транспортна, енергетична, рибо-господарська.
Якщо визначено основне господарське призначення водойми, то це не означає, що даний водойму взагалі не підлягає комплексному використанню та для будь-яких інших цілей. Але будь-який побічний, якщо можна так висловитися, користування не може суперечити центральному господарським призначенням водойми, а має носити залежний, обмежений характер.
В окремих випадках наданий у відособлене користування водойму може використовуватися лише для якоїсь однієї мети, тобто комплекс-ніс використання його не допускається, наприклад, у всіх випадках використання водойм для товарного рибництва державними рибохозяйст-судинними підприємствами, колгоспами, радгоспами 31.
При відокремленому водокористування в більшості випадків водокористувачам надано право вибору конкретних способів користування водами. Але, якщо відокремлені водокористувачі мають намір користуватися водами за допомогою споруд і пристроїв, що впливають на стан води, то вони повинні отримати на це дозвіл державних органів з регулювання використання та охорони вод. Взагалі відокремлені водокористувачі не має права на свій розсуд змінювати водний режим тих водойм, які їм надані в користування: будувати греблі на малих річках і струмках, виправляти русла річок, осушувати озера і болота і т.п.
Порядок користування водоймами, закріпленими у відособлене користування організацій: добровільних товариств мисливців і рибалок, Всеармійського військово-мисливського товариства, Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" та інших визначається правилами, що видаються цими товариствами відповідно до їх статутів та чинного законодавства.