Право дитини на ім'я, по батькові та прізвище
Відповідно до ст. 8 Конвенції про права дитини кожна дитина має право на збереження своєї індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки. Право дитини на ім'я закріплено в ст. 58 СК. Право дитини на ім'я, що включає власне ім'я, прізвище та по батькові, з'являється у дитини з моменту народження одночасно з правом на придбання громадянства.
Відповідно до п. 2 ст. 58 СК ім'я дитині дається за згодою батьків. При цьому орган загсу не вправі відмовити у присвоєнні дитині імені, обраного батьками, на тій підставі, що дане ім'я не вказано в довіднику особистих імен або є скороченим, пестливих. По батькові дитині присвоюється за іменем батька або за іменем особи, записаного в якості батька дитини.
СК встановлює можливість присвоєння по батькові дитині в іншому порядку відповідно до законів суб'єктів України або на підставі національних звичаїв. Крім того, законом суб'єкта України з урахуванням національних традицій народів, що населяють його територію, може бути передбачено, що присвоєння по батькові на даній території не обов'язково і може здійснюватися за бажанням осіб, які реєструють народження дитини. Можливість утворення по батькові дитини відповідно до національних традицій або неприсвоєння батькові взагалі на прохання батьків раніше передбачалася Інструкцією про реєстрацію актів громадянського стану в СРСР (п. 2.13).
Прізвище дитини визначається прізвищем батьків. При різних прізвищах батьків дитині присвоюється прізвище батька або прізвище матері за згодою батьків, якщо інше не передбачено законами суб'єктів України (з урахуванням національних традицій).
При відсутності угоди між батьками щодо імені та (або) прізвища дитини виник спір вирішується органом опіки та піклування. Не викликає сумнівів, що подібні суперечки повинні вирішуватися тільки виходячи з інтересів дитини. При цьому до уваги можуть прийматися найрізноманітніші чинники, включаючи, наприклад, неблагозвучность прізвища одного з батьків, що в подальшому може викликати глузливе або зневажливе ставлення до дитини з боку оточуючих.
До уваги може бути прийнято і бажання когось із батьків присвоїти дитині своє прізвище внаслідок її широкої популярності і популярності через наявність загальновизнаних заслуг самого батька або його найближчих родичів в області науки, культури, спорту чи іншої сфери діяльності.
Ім'я, прізвище та по батькові дитини вказуються в запису акта про народження та в свідоцтві про народження (ст. 22, 23 Закону про акти громадянського стану), а в подальшому вносяться в паспорт громадянина України - основний документ, що засвідчує його особу.
Викладений порядок присвоєння прізвища, імені та по батькові дитині дотримується і при встановленні батьківства особи, яка не перебуває в шлюбі з матір'ю дитини (за спільною заявою батьків до органу загсу, за заявою тільки батька дитини в орган загсу, за рішенням суду.
У тих випадках, коли батьківство не встановлено, прізвище дитині відповідно до п. 5 ст. 58 СК присвоюється тільки за прізвищем матері. Що ж стосується імені та по батькові дитини, то вони записуються в таких випадках за вказівкою матері.
У свою чергу, особа, яка знайшла дитину, зобов'язана заявити про це протягом 48 годин в орган внутрішніх справ або в орган опіки та піклування за місцем виявлення дитини. Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження знайденого (підкинутого) дитини представляються документ про виявлення дитини (видається органом внутрішніх справ або органом опіки та "піклування) і документ, що підтверджує вік і стать дитини (видається медичною організацією).
СК допускає зміну імені та прізвища дитини. Відповідно до п. 1 ст. 59 СК зміна імені, а також прізвища дитини на прізвище другого з батьків можливе лише за спільної прохання батьків до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку і тільки з дозволу органу опіки та піклування. При цьому в законі прямо вказується, що зміна імені та прізвища дитини провадиться виходячи з інтересів дитини. В якості обов'язкової умови зміни прізвища дитини, яка не досягла віку чотирнадцяти років, на прізвище другого з батьків або імені дитини виступає згоду дитини, яка досягла віку десяти років.
Після досягнення неповнолітньою дитиною віку чотирнадцяти років питання про зміну їм імені, що включає в себе прізвище, власне ім'я та (або) по батькові, вирішується за його власною заявою відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 58-63 Закону про акти громадянського стану).
Зокрема, згідно з п. 3 ст. 58 Закону про акти громадянського стану зміна імені особою, яка не досягла повноліття, провадиться за наявності згоди обох батьків, усиновителів або піклувальника, а за відсутності такої згоди - на підставі рішення суду, за винятком випадків набуття особою повної дієздатності до досягнення нею повноліття.
Зміна імені проводиться органом загсу за місцем проживання або за місцем державної реєстрації народження особи, яка бажає перемінити прізвище, ім'я та (або) по батькові.
При роздільному проживанні батьків, що в більшості випадків пов'язано з розірванням їхнього шлюбу, батько, з яким залишився проживати дитина, має право просити про присвоєння йому свого прізвища. Для вирішення даного питання батькові потрібно звернутися до органу опіки та піклування, в компетенцію якого входить видача дозволу на зміну прізвища дитини.
Зміна прізвища в такій ситуації може бути доцільна, так як різні прізвища дитини і батька в одній сім'ї можуть створювати незручності. З іншого боку, клопотання про зміну прізвища дитини може бути обумовлено прагненням одного з батьків досадити подібним чином колишньому чоловікові або домогтися припинення взаємин між ним і дитиною. З цієї причини при вирішенні такого клопотання орган опіки та піклування має враховувати інтереси дитини і думка другого з батьків.
Не виключено, що якщо дитина звикла до свого прізвища і продовжує любити окремо проживаючого батька (матір), і він (вона) як і раніше займається в установленому порядку його вихованням, то зміна прізвища може суперечити інтересам дитини і батька. Тому орган опіки та піклування повинен оцінити доводи кожного з батьків і винести рішення, найбільш відповідає інтересам дитини.
При наявності певних обставин, прямо перерахованих в законі, дозвіл на зміну прізвища дитини може бути дана органом опіки та піклування і без урахування думки батька, що проживає окремо від дитини: неможливість встановлення його місця знаходження, позбавлення його батьківських прав, визнання недієздатним, ухилення батьків без поважних причин від виховання та утримання дитини.
На практиці органи опіки та піклування дають згоду на зміну прізвища дитини на прохання одного з батьків при вступі матері (батька) в повторний шлюб, коли нею (ним) обрана прізвище нового чоловіка. Однак в таких випадках необхідно з'ясовувати характер сформованих відносин між дитиною і вітчимом (мачухою), їх тривалість і стійкість.
При виявленні фактів байдужого ставлення нового чоловіка до дитини, відсутність між ними справді сімейних відносин або нетривкого характеру шлюбу задовольняти подібне клопотання буде недоцільно. Якщо ж дитина щаслива в новій сім'ї і прив'язаний до чоловіка своєї матері (батька), а той піклується про його зміст, вихованні та освіті, як справжній батько, питання може бути вирішене позитивно.
Це відноситься і до випадків, коли дитина народжена від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою, і батьківство в законному порядку не встановлено. При такій ситуації, виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування має право дозволити змінити його прізвище на прізвище матері, яку вона носить у момент звернення з таким проханням.
У всіх випадках зміни імені та (або) прізвища дитини за спільною прохання батьків або тільки на прохання одного з батьків є обов'язковим згоду дитини на зміну його прізвища і імені після досягнення нею десятирічного віку, коли він вже може самостійно дати оцінку наслідків подібного рішення для себе з урахуванням взаємовідносин з батьками, з однолітками і педагогами в школі і в середовищі свого спілкування. Введення в закон цієї норми є додатковою суттєвою гарантією дотримання прав неповнолітніх дітей.
Закон прямо не передбачає можливості зміни по батькові дитини, яка не досягла віку чотирнадцяти років, за спільною прохання батьків, так як це пов'язано зі зміною імені батька. Тільки в разі державної реєстрації зміни імені батьком змінюється по батькові його неповнолітніх дітей. При цьому їх батькові виправляється в запису акта про народження. По батькові повнолітніх дітей може змінюватися тільки за їх заявою (п. 3 ст. 63 Закону про акти громадянського стану).
Що стосується державної реєстрації зміни прізвища та імені дитини, то вона проводиться органом загсу в загальному порядку, встановленому для зміни прізвищ, імен та по батькові.
Споживання пам'яті: 0.5 Мб