Відповідно до статті 66 Федерального закону "Про основи охорони здоров'я громадян у Російській Федерації" Уряд Російської Федерації постановляє:
Правила визначення моменту смерті людини, в тому числі критерії та процедуру встановлення смерті людини;
Правила припинення реанімаційних заходів;
форму протоколу встановлення смерті людини.
Голова Уряду Російської Федерації
Правила визначення моменту смерті людини, в тому числі критерії та процедура встановлення смерті людини
1. Ці Правила встановлюють порядок визначення моменту смерті людини, в тому числі критерії та процедуру встановлення смерті людини.
2. Моментом смерті людини є момент смерті його мозку або його біологічної смерті (незворотної загибелі людини).
3. Діагноз смерті мозку людини встановлюється консиліумом лікарів у медичній організації, в якій знаходиться пацієнт. У складі консиліуму лікарів повинні бути присутніми анестезіолог-реаніматолог і невролог, які мають досвід роботи у відділенні інтенсивної терапії та реанімації не менше 5 років. До складу консиліуму лікарів не можуть бути включені фахівці, які беруть участь у вилученні та трансплантації (пересадці) органів і (або) тканин.
4. Діагноз смерті мозку людини встановлюється в порядку, що затверджується Міністерством охорони здоров'я Російської Федерації, і оформляється протоколом за формою, що затверджується зазначеним Міністерством.
5. Біологічна смерть встановлюється на підставі наявності ранніх і (або) пізніх трупних змін.
Правила припинення реанімаційних заходів
1. Ці Правила визначають порядок припинення реанімаційних заходів.
2. Реанімаційні заходи спрямовані на відновлення життєво важливих функцій, в тому числі штучне підтримання функцій дихання і кровообігу людини, і виконуються медичним працівником (лікарем або фельдшером), а в разі їх відсутності - особами, які пройшли навчання з проведення серцево-легеневої реанімації.
3. Реанімаційні заходи припиняються у разі визнання їх абсолютно безперспективними, а саме:
при констатації смерті людини на підставі смерті мозку;
при неефективності реанімаційних заходів, спрямованих на відновлення життєво важливих функцій, протягом 30 хвилин;
при відсутності у новонародженого серцебиття після закінчення 10 хвилин з початку проведення реанімаційних заходів у повному обсязі (штучної вентиляції легенів, масажу серця, введення лікарських препаратів).
4. Реанімаційні заходи не проводяться:
при наявності ознак біологічної смерті;
при стані клінічної смерті на тлі прогресування достовірно встановлених невиліковних захворювань або невиліковних наслідків гострої травми, несумісні з життям.
5. Інформація про час припинення реанімаційних заходів та (або) констатації смерті вноситься в медичні документи померлої людини.