6. Практична естетика. Естетичне освоєння світу в НЕ собст-венно художньо-образній формі, не в формі мистецтва - сфера ін-тересов практичної естетики. Практична естетика - шість про- блемное поле естетики як науки. Це поле охоплює естетичні ас-пект проблем природного середовища, «другий» (рукотворної) природи, пове-дення людей і людських відносин (зокрема, етикету), побуту, на-наукового творчості, спорту, карнавалів, свят і масових дій, обрядів , кулінарії, ігор. Біосфера Землі, навколоземний космічний про- странство, вже активно освоюване людиною, - все це також області реального або потенційного інтересу практичної естетики.
Важливість шостого проблемного поля естетики відображають тео-ські вишукування американського естетика Томаса Манро (ХХ ст.) В області класифікації мистецтв. На його думку, види мистецтва - це не тільки література, театр, живопис, музика, а й тваринництво, пластична хірургія, косметика, парфумерія, кулінарія, виноробство, гастрономія, моделювання одягу, перукарська справа, татуювання. Всього він на-зчитує близько 400 видів! За Манро у мистецтва немає берегів. За цими уявленнями - давня традиція. Мовою багатьох народів различ-ні види людської діяльності називалися мистецтвами. У древ-них греків мистецтво і ремесло позначалися одним і тим же словом techne; першими художниками були гончарі, каменярі, теслі та інші люди праці, які виготовляли практично необхідні речі.
Точка зору Т. Манро схожа з поглядами Фарабі (870-950), який писав на арабською мовою. Цей середньоазіатський вчений вважав, що ткацтво, медицина, риторика - искусст-ва. А великий медик стародавності Гіппократ вважав, що лікар повертає людині втрачений-ву їм через хворобу гармонію. Ці судження не позбавлені резону. У первісних племен і деяких більш пізніх людських спільнотах татуювання, наприклад, мала не мен-шиї естетичне, емоційне і інформаційно-смислове значення, ніж танець або спів. А сучасна людина в деяких сферах своєї діяльності створює такі есте-тично виразні зразки, що вони знаходять художньо-образне значення (на-приклад, зачіска, костюм стають частиною образу театрального персонажа або кінозірки). І все ж Фарабі і Манро приймають за види мистецтва форми доцільно і утилітарно орієнтованого естетичного освоєння світу за законами краси. Одні з таких форм освоєння світу - дизайн, інші - прикладне та декоративне мистецтво, треті - область практичної естетики.
Практична естетика теоретично поки мало розроблена, але сфера її компетенції настільки широка і різноманітна, що ця область знань має тенденцію до відокремлення від основного древа естетики як науки в самостійну дисципліну. Таке прагнення до від-брунькування в більшій чи меншій мірі відноситься до кожної сфері знань, складову
щей проблемне поле естетики. Іншими словами кожне проблемне поле естетики кристалізується в особливу сферу знань, що має тенденцію до майбутнього отпочкованию від єдиного древа естетики як науки і до вичленовування в окрему самостійну науч-ву дисципліну.
Естетика межує з гносеологією (питання специфіки образного мислення, художнього методу як способу пізнання), психологією (питання психології творчого мислення та художнього сприйняття), герменевтикою (проблеми розуміння художнього тексту), мистецтвознавством (питання художнього процесу, його стадій, ху -дожественних напрямків) і іншими науками. Однак і в цих прикордонних областях вона зберігає свій, тільки їй властивий підхід.