УРИВОК З ДНЕВНИКА.
"Біля річки Фудзі я почув, як жалібно плаче покинутий дитина трьох років від роду. Забрала його швидкою течією, і не було у нього сил винести натиск хвиль нашого скорботного світу. Кинутий, він горює про своїх близький, поки ще жевріє в ньому життя, летюча, як росинка. Про маленький кущик хаги, нині чи вночі ти обліт або завтра увянешь? Проходячи повз, я кинув дитині трохи їжі зі свого рукава.
Сумуйте ви, слухаючи крик мавпи,
А чи знаєте, як плаче дитина,
Покинутий на осінньому вітрі? "
Місяць або ранковий сніг.
Милуючись прекрасним, я жив, як хотів.
Ось так і кінчаю рік.
В ОСІННІХ ПОЛЯХ
Намоклий, йде під дощем,
Але пісні гідний і цей подорожній,
Не тільки хаги в цвету
Один мудрий монах сказав: "Вчення секти Дзен, невірно зрозуміле, завдає душам великі каліцтва". Я погодився з ним.
У темряві я ліг.
Ні для лампи масла.
Раптом - місяць в вікні.
Закінчився в будинку рис.
Поставлю на гарбуз з-під зерна
"Жіночої краси" квітка.
"Жіноча краса" - валеріана, осіння квітка.
А я не хочу приховувати:
Юшка з вареної бадилля
З перцем - ось мій обід!
Очевидно, що поезія вкрай важка для перекладу, тим більше складний переклад такої складної поезії, як японська. Адже ні в жодному іншому мовою просто немає форми для перекладу тривіршів! Тому переклад, фактично, прозаїчний.
На голій гілці
Ворон сидить самотньо.
Осінній вечір.
У небі така місяць,
Немов дерево спиляно під корінь:
Біліє свіжий зріз.
Як розлилася річка!
Чапля бреде на коротких ніжках,
По коліна у воді.
Що дурніше темряви!
Хотів світлячка зловити я -
і напоровся на шип.
Старий ставок.
Стрибнула в воду жаба.
Сплеск в тиші.
З тріском лопнув глечик:
Вода в ньому замерзла.
Я прокинувся раптом.
Чисте джерело!
Вгору побіг по нозі
Маленький краб.
А ну швидше, друзі!
Підемо по першому снігу бродити,
Ще не звалився з ніг.