- обговорення проектів, законів про оподаткування повинно носити гласний, відкритий характер.
Податки в даний час виступають не тільки засобом освіти централізованого фонду фінансових ресурсів держави, а й найважливішою формою регулювання економічних відносин. Вони найбільш повно відображають принципи самоврядування і самофінансування.
Щодо загальний підхід при характеристиці податку зберігає і чинне законодавство. Так в статті 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України" Про систему оподаткування "від 18.02.97г. [4] дається таке поняття податку та збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та державних цільових фондів - це "обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах визначених законами України про оподаткування". Однак, необхідно розмежувати податок, збір і обов'язковий платіж податкового характеру, як схожі, але все ж різні вилучення в бюджет.
Розмежовуючи види вилучень бюджет і зупиняючись на характеристиці податків, потрібно виділити його основні ознаки [11]:
вид платежу, регульований актом компетентного органу державної влади;
сума, що вилучається за допомогою податкового механізму, вноситься до бюджету відповідного рівня або цільового фонду. Розподіл податків по бюджетах і фондам здійснюється відповідно до бюджетної класифікації (може відбуватися двома шляхами: закріплення за бюджетом або розподіл між бюджетами різних рівнів);
нецільовий характер податкового платежу - означає надходження його до фондів акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб. При цьому фактично втрачається грань від якого суб'єкта вони надійшли і на які цілі будуть використані;
індивідуальна безоплатність або односторонній характер податкового платежу. В основі цієї ознаки закладено односпрямоване рух коштів від платника до держави, незалежно від отримання будь-яких послуг або благ з боку держави;
безумовний характер податку є продовженням попереднього ознаки і знову-таки означає сплату податку, не пов'язану ні з якими зустрічними діями з боку держави;
обов'язковий характер податку - припускає неможливість законного ухилення від його сплати, крім закріплених в законодавчих актах. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечує нагромадження коштів у дохідній частині бюджету.
Вся сукупність податків і зборів, що становлять податкову систему, України вимагає певної їх систематизації за різними ознаками. Розглянемо головні з них, відповідні класифікації, закріпленої законодавством України [11]:
по відношенню до бюджетного устрою держави (або - в залежності від органу, що здійснює стягнення та розпорядження податком):
загальнодержавні - податки, що встановлюються вищими органами державної влади і діють на всій території країни;
місцеві - податки, які можуть бути встановлені як вищим, так і місцевим органом влади, але вводяться тільки місцевим органом і діючі тільки на певній території.
в залежності від каналу надходження:
державні - податки, що надходять повністю до державного бюджету;
місцеві - податки, що надходять до місцевих бюджетів;
змішані - податки, частина яких вноситься до державного бюджету, а частина до місцевих бюджетів;
позабюджетні - податки, з яких формуються позабюджетні цільові фонди.
по відношенню до системи ціноутворення (або - в залежності від обліку податкового платежу):
податки, що включаються в собівартість продукції;
податки, що фінансуються за рахунок прибутку;
податки, що фінансуються споживачем (акцизи, ПДВ).
в залежності від характеру ставок податків:
пропорційні податки - характеризуються стабільною ставкою, незалежної від розміру об'єкта оподаткування;
прогресивні податки - це податки, ставки яких зростають у міру збільшення суми доходу;
регресивні податки - при цих податках відсоток вилучення доходу зменшується при зростанні самого доходу.
по відношенню до суб'єкта оподаткування:
податки з юридичних осіб;
податки з фізичних осіб;
змішані - податки, які передбачають в якості суб'єкта оподаткування і юридичних і фізичних осіб.
в залежності від об'єкта оподаткування:
прямі - податки, що встановлюються на доходи і майно юридичних і фізичних осіб, які безпосередньо здійснюють їх сплату. Вони, в свою чергу, поділяються на:
а) особисті - податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу враховують платоспроможність платника;
б) реальні (від англ. real - майно) - податки, що сплачуються з майна. В їх основі лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід.
непрямі (податки на споживання) - податки на товари та послуги, оплачувані у ціні товару або включені в тариф. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару, а реальним - споживач товару.
в залежності від характеру використання:
загальні - податки, призначені для фінансування поточних і капітальних витрат державного та місцевих бюджетів, без конкретизації заходів чи витрат (фактично це і є справжні податки);
спеціальні (або цільові) - податки, що мають цільове призначення і зараховуються до позабюджетних цільових фондів. Фактично одним з основних ознак податків є нецільовий характер, однак подібні платежі мають ряд позитивних моментів.
В Україні до них належать:
- суб'єкт оподаткування (платник);
Виходячи із Закону України "Про систему оподаткування" [11], податки виконують такі функції (вони є похідними від функцій фінансів і реалізують ті ж завдання, але у відносно більш вузьких рамках):
1. фіскальна - найважливіша функція податків. Її основне призначення - наповнення доходної частини бюджету для забезпечення фінансування державних витрат. Характерним є стабільність цієї функції - тобто не просто формування переліку надходжень до бюджету, а їх механізму, діючого на постійній основі.
2. регулююча - своєрідне доповнення попередньої. Зачіпає як регулювання виробництва, так і регулювання споживання. Податкове регулювання - це складний механізм, що враховує не тільки податковий тиск, але і перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т.д. Вона полягає в:
- встановлення і зміну системи оподаткування;
- визначенні податкових ставок і їх диференціації;
- надання податкових пільг.
Регулююча функція податків в сучасних умовах полягає не стільки в тому, щоб максимально звільнити прибутку і доходи від податків і створити стимули для активізації виробничої діяльності, скільки в прагненні створити жорстку кількісну залежність між розмірами податкових пільг, що надаються суб'єкту господарювання, і його конкретними господарськими акціями.
3. розподільна - представляє своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити одержані кошти. Але на стадії розподілу вона дуже тісно переплітається з регулюючою функцією, і в одній дії можуть виявлятися обидві, що дозволяє говорити про існування первинного вторинного (перерозподілу) розподілу за допомогою податків. (Непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників іншим) - акцизи.
4. стимулююча - створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва та іншої діяльності. Іноді її розглядають як підвид регулюючої функції (може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням податкової бази).
5. контрольна - реалізується в ході оподатковування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, отриманні доходів громадянами, використання ними майна. З її допомогою оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети в умовах, що склалися.
Зазначене розмежування функцій податкової системи, як правило, носить умовний характер, так як всі вони переплітаються і здійснюються одночасно.
IV.Путі реформи вання податкової системи України