Підприємства, що працюють в сфері ЗЕД, напевно не раз стикалися з валютною декларацією, в якій відображаються належні їм валютні цінності та інше майно за кордоном. Незважаючи на солідний вік декларації та її сталість, питання, пов'язані з процедурою декларування, все ж виникають. Про особливості заповнення, строки, порядок надання і інші важливі аспекти валютної декларації і піде мова в цій статті.
Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Обов'язок щодо декларування валютних цінностей встановлено ст. 9Декрета № 15-93. де, зокрема, сказано, що валютні цінності та інше майно резидента, які знаходяться за межами митної території України. підлягають обов'язковому декларуванню. Форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. затверджена наказом № 207 (далі - валютна декларація). Тільки при наявності валютної декларації підприємство може виконувати будь-які операції у зовнішньоекономічній сфері діяльності (ст. 2 Указу № 319).
Валютна декларація складається з п'яти розділів. в яких відображається така інформація:
- в розділі I наводяться загальні відомості про резидента;
- в розділі II знайде своє відображення інформація про фінансові вкладення підприємства;
- в розділі III будуть вказані дані про майно і товари за кордоном;
- в розділі IV позначаться доходи (дивіденди) в іноземній валюті, отримані за межами України;
- в розділі V містяться інформаційні відомості про експортні, імпортні, бартерних і давальницьких зовнішньоекономічних операціях резидента.
Розглядати порядок заповнення кожного з розділів ми не будемо, оскільки форма валютної декларації детально описує інформацію, яка в них міститься. Відзначимо тільки, що:
** Нагадаємо, що відповідно до ст. 9 Декрету № 15-93 у валютній декларації відображаються валютні цінності та майно резидента за кордоном. Як випливає зі ст. 1 Декрету № 15-93, до валютних цінностей відносяться: валюта України, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, банківські метали.
Що стосується майна, то згідно зі ст. 190 ЦКУ їм вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та зобов'язання. Дебіторська заборгованість є своєрідним майном і відповідно відображається у валютній декларації (стор. 13 розділу II «Фінансові вкладення», стор. 5, 6 або 7 розділу III «Майно і товари за кордоном»). Після закінчення терміну позовної давності заборгованість залишається. Боржник продовжує бути боржником, а кредитор - кредитором, значить, підприємство має відобразити безнадійну заборгованість у валютній декларації.
Декларування валютних цінностей здійснюється суб'єктами підприємництва в регіональних відділеннях НБУ та в місцевих ДПІ. Детально порядок подання валютної декларації описано в листі № 28-311. Для наочності наведемо його у вигляді схеми (див. Малюнок):
1) валютна декларація у двох примірниках надається до місцевої ДПІ;
2) один екземпляр валютної декларації повертається суб'єкту ЗЕД зі штампом і підписом відповідального працівника податкового органу;
3) валютну декларацію, завірену ДПІ, підприємство подає до територіального управління НБУ за своїм місцезнаходженням;
4) НБУ видає довідку *** про проведення декларування з підписом начальника (заступника начальника) та відбитком печатки;
*** Форма Довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, наведена в додатку до наказу № 207.
5) довідка передається до місцевої ДПІ для завірення підписом начальника (його заступника) та відбитком печатки;
6) оформлена належним чином довідка надається органам ГТС і служить підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення суб'єктами підприємницької діяльності розрахунків за ЗЕД-договорами через уповноважені банки України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п. 3 наказу № 207 обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється щоквартально:
Якщо цінності і майно за кордоном відсутні
Як ми вже з'ясували, валютну декларацію необхідно подавати при наявності валютних цінностей та майна за кордоном. Що стосується суб'єктів господарювання, які таких не мають, проте планують здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, то вони оформляють Довідку про відсутність у підприємства валютних цінностей та майна за межами України (далі - Довідка про відсутність валютних цінностей). Її форма наведена в додатку 2 до спільного листа НБУ, ДПАУ, ДМСУ від 09.01.98 р № 13-226 / 53-188, № 206/10 / 22-0117, № 11 / 3-247. Там же зверталася увага на те, що терміни подачі бухгалтерської звітності на Довідку про відсутність валютних цінностей не поширюються, її можна зареєструвати в місцевій ДПІ в будь-який час.
Реєстрація Довідки про відсутність валютних цінностей здійснюється в наступному порядку:
1) суб'єкт господарської діяльності надає 2 примірника Довідки про відсутність валютних цінностей до місцевої ДПІ;
2) в податковій інспекції один екземпляр довідки завіряють підписом і печаткою (саме він повертається підприємству), а другий - залишається в місцевій ДПІ для обліку та контролю;
3) оформлена належним чином Довідка про відсутність валютних цінностей передається органам ДМСУ.
Оскільки конкретні терміни реєстрації Довідки про відсутність валютних цінностей, наданої суб'єктом господарювання до місцевої ДПІ, законодавством не встановлені, в даному питанні представники головного податкового відомства керуються нормами Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПАУ від 01.07.98 р № 315. Згідно з п. 4.2.11 даного документа звернення підприємств та організацій розглядаються в термін до 30 календарних днів, а ті, які не потребують пр Оверко та надання додаткових матеріалів, - в строк до 15 календарних днів.
Невиконання вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна загрожує застосуванням штрафних санкцій, передбачених ст. 16 Декрету № 15-93 та Положенням про валютний контроль.
Так, згідно з п. 2.7Положенія про валютний контроль:
- за порушення строків декларування накладається штраф у розмірі 10 нмдг (170 грн.) За кожний звітний період;
- за порушення порядку декларування встановлено штраф у розмірі 20 нмдг (340 грн.).
При цьому порушенням порядку декларування є надання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, які перебувають за межами України.
Неподання або несвоєчасне подання декларацій за відсутності валютних цінностей та майна за межами України не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
За виявлені порушення штрафують органи державної податкової служби. Це право їм надає Порядок № 542. розроблений на виконання Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.99 р № 734/99.
Помилки у валютній декларації
При заповненні валютної декларації, як і будь-який інший форми звітності, можуть бути допущені помилки. Однак механізм їх самостійного виправлення не передбачений чинним законодавством.
Той порядок виправлення помилок, який міститься в Законі № 2181. використовувати не можна. Пов'язано це з тим, що валютна декларація не є податковою декларацією в розумінні п. 1.11Закона № 2181. а значить, вона не потрапляє в сферу дії цього закону.
З огляду на неоднозначність ситуації, при самостійному виявленні помилки можна надати нову декларацію з виправленими показниками. Як показує практика, податківці їх приймають.
На цьому завершуємо розгляд питань, пов'язаних з валютною декларацією. Думаємо, що тепер у вас є вся необхідна інформація, щоб здати цю форму звітності без проблем.