Кожен з нас із задоволенням говорить про себе, про сво-їхніх справах. Заведіть і ви розмову про те, що цікаво співрозмовнику, про його проблеми.
Подивіться на яке вас цікавить очима співрозмовника, викладайте питання так, щоб він відповідав будь-яким його інтересам.
Багато видатних людей, щоб підтримати раз-говір з співрозмовником з цікавого того питан-су, спеціально готувалися, читали відповідну літературу.
Найчастіше вимовляєте його ім'я. Людині приємно чу-ва ти своє ім'я, по батькові. Коли ми хочемо переконати когось, ми мимоволі і досить часто вимовляємо його ім'я.
Вимовляти ім'я слід не скоромовкою, а з чув-ством і в тому ж темпі, в якому йде розмова. Це один із проявів поваги до людини. Незабиваніе імені (особливо після давнього і нетривалий-ного розмови) - це своєрідний комплімент.
Багато видатних людей пам'ятали величезна кіль-кість імен. Лев Толстой, наприклад, довгі роки по-уявляв імена та по батькові всіх тих, хто хоча б раз відвідав його в Ясній Поляні. А відвідувачів було багато. Цезар пам'ятав імена кожного з тисяч своїх легіонерів.
Кожна людина хоче залишити свій слід на Землі і жити в пам'яті людей. Однак роблять це по-різному. Художник пише картини, політик проводить полі-тичні реформи, а той, кого можна назвати Това-ріщ Ніхто, дряпає на історичній достопрімеча-ності: «Сдесь був Коля».
Звучання його імені робить позитивний віз-дію на слухача.
Провели експеримент; на виробничій нараді кожен повинен був підкреслено звертатися до оппонен-там по імені-по батькові. Порівняння з іншими нарадами того ж складу показало, що спірні питання знаходять позитивне рішення значно швидше: нерідко нам потрібно не стільки наполягти на своєму, скільки побачити, що навколишні до нас прислухаються і ми для них щось значущий.
Щоб пам'ятати велику кількість імен, ділові люди виробили надійний засіб. Складається воно в тому, що записи з іменами людей регулярно просмат-ють. Якщо немає часу зробити це вдень, приходить-ся робити це ввечері, найкраще незадовго до сну. Приємніше, звичайно, почитати на ніч що-небудь бо-леї захоплююче, але мистецтво (в тому числі і загально-ня) вимагає жертв.
Чотири прийому запам'ятати ім'я:
1) відразу ж, як почули, повторити його вголос (на-приклад: «Дуже приємно, Іван Васильович»);
2) асоціювати з іменами-батькові відомих вам людей або історичних особистостей. Така асоціації-ація допомагає навіть тоді, коли вам доводиться взяти ім'я одного персонажа, а по батькові - іншого;
3) проговорити ім'я-по батькові кілька разів про себе, якщо вголос "не вдається сказати;
4) зробити собі установку на запам'ятовування імені-по батькові.
Не беріться радити, поки вас про це не по-просять. Не дарма з приводу рад є безліч шу-ток типу: «Легше дати 100 рад, ніж виконати один з них»; «До цих б радам ще одна порада, як їх виконати»; «Хто вміє робити, той робить, а хто не вміє - той вчить».
У тих випадках, коли у вас дійсно просять поради, потрібно бути дуже обачним, бо пло-хой рада може назавжди зіпсувати відносини. Од-нако нерідко люди питають поради тільки для того, щоб утвердитися в уже прийняте рішення. Поет-му, перш ніж радити, необхідно краще ра-зобралися в ситуації, для чого доцільно викорис-товувати прийоми рефлексивного слухання.
Чи не перебивайте співрозмовника. Більшість з нас грішать цим недоліком. Чоловіки перебивають частіше, ніж жінки. Керівники перебивають частіше, і не тільки в спілкуванні з підлеглими, але і в побуті. Уважно слухаючи, ми як би віддаємо пріоритет думкам мовця перед своїми (прихованої-тий комплімент). Навпаки, перебиваючи, ми як би говоримо: «Послухай краще за мене, мої думки цінніше твоїх. А все, що ти хочеш сказати, я і так знаю ».
Якщо все ж перебити довелося, то допоможіть потім співрозмовнику відновити хід думок, перерваний вами.