Бажання домогтися успіху характерно для багатьох. Але щоб вирішити - чи досягнуто успіх або що необхідно, щоб до-битися успіху, ми повинні визначити, що таке успіх. Якщо запитати, які організації можна вважати успішними, біль-шинство людей почне перераховувати назви добре знайомих гігантських підприємств. Але якщо ми подумаємо про вашому визна-лення, то побачимо, що розмір і прибутковість не завжди можуть вважатися критеріями успіху. Організації існують для реа-лізації певних цілей. І якщо досягнення величезного розміру не є однією з її цілей, то тоді і малий бізнес може по-своєму вважатися таким же успішним, як і велика організація.
Таким чином, організація вважається домоглася успіху, якщо вона досягла своєї мети. Складові успіху організа-ції включають в себе:
1) здатність до виживання,
2) результати-ність і ефективність,
3) практичну реалізація прийнятих рішень.
Виживання. Деякі організації планують свій рос-пуск після досягнення ними рада заздалегідь намічених цілей.
Прикладом такої організації може служити будь-яка правитель-ного комісія, створювана для виконання конкретної мети. Виживання, можливість існувати якомога довше - найперше завдання більшості організацій. Це може тривати нескінченно довго, тому що організації мають потенціал існувати нескінченно. В історії відзначено існування деяких урядових організацій протягом століть. Однак для того, щоб вижити в сучасних складних умовах, що характеризуються нестабільністю зовнішнього середовища, майже всі організації періодично розробляють нові ві-ди продукції або послуг для своїх споживачів.
Результативність та ефективність. Щоб бути успішною протягом довгого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, організація повинна бути як ефективною, так і результативною
Результативність управління - це ступінь досягнення це-чи управління, очікуваного стану об'єкта управління. Вона визначається значеннями вихідних показників об'єкта управ-ління, в нашому випадку - організації.
Ефективність - ре-результативності економічної діяльності, економічних програм і заходів, що характеризується відношенням напів-ченного економічного ефекту, результату до витрат факто-рів, ресурсів, який зумовив отримання цього результату, дос-тижения найбільшого обсягу виробництва із застосуванням ресурсів певної вартості.
Продуктивність. Ефективність зазвичай можна изме-рить і виразити кількісно, тому що можна визначити грошову оцінку її входів і виходів. Відносна ефекти-вність організації називається продуктивністю. Вироби, водітельность виражається в кількісних показниках.
Продуктивність - це відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході. Ключова складова продуктивності - якість. Продуктивність на всіх рівнях організації є критично важливим фактором для того, щоб організація могла вижити і добитися успіху в умовах конкуренції. Потенційний споживач, у якого є свобода вибору, природно, віддасть перевагу продукцію більш продуктивної організації просто тому, що вона має більш високу цінність. Більший обсяг продажів дає більш продуктивної організації більше грошей для того, щоб вкласти їх в ресурси, включаючи кращі заводи, найкраще оборудо-вання, кращу технологію, що може і в подальшому спосіб ствовать підвищенню продуктивності. І якщо розрив в про-тивність між організаціями стає дуже великий, то менш продуктивні організації в кінцевому підсумку по-терплять крах. Серйозність наслідків зниження продуктивності підкреслюється зростаючою конкуренцією, яка починає (носити воістину глобальний характер.
1) якими мають бути цілі в галузі продуктивності організацій;
2) які методи одержання продукції будуть використані в організа-ції;
3) які форми стимулювання будуть застосовуватися в організації для того, щоб зацікавити ра-бочих в підвищенні продуктивності.
Через розроблену політику організації, через особистий приклад керівники за-дають тон в організації, визначають чи буде в своїй роботі організація орієнтована на якість і на споживачів або залишиться до них байдужою, млявою.
Практична реалізація прийнятих рішень - один з са-мих важливих моментів, про які необхідно постійно пом-нитка, коли ми говоримо про управління, орієнтованому на успіх. Управлінські рішення, як би не були вони добре обґрунтовані з точки зору теорії і підкріплені досліджень-нями, являють собою всього лише ідеї, думки. А мета управління - виконання реальної роботи реальними людьми. Успішним рішенням вважається таке, яке реалізується, пре-обертаючись в дію, результативно і ефективно. Між при-заняттям рішення і його реалізацією дистанція величезного роз-ра. І простих, і надійних формул успіху не існує.
Простого вказівки на те, які змінні найсильніше впливають на успіх, явно недостатньо для того, щоб визначити, яке рішення буде кращим для досягнення цілей організа-ції. Справжня проблема полягає в тому, що все многочіс-лені ситуаційні змінні і всі функції управленче-ського процесу взаємопов'язані. Компоненти ситуації і управ-ління в організації пов'язані між собою настільки, що їх можна розглядати незалежно один від одного. Зміна лю-бого важливого фактора викликає реакції в усіх сферах діяль-ності організації. Будь-яка зміна обумовлює даль-кро зміни, а ті, в свою чергу, викликають до життя но-ші, і так далі в нескінченному циклі.
Через процес управління керівники створюють і реалізують набір внутрішніх змінних. Управління, а, саме, послідовне використання основних функцій менеджменту є засобом, за допомогою якого враховуються фактори зовнішнього оточення і оцінюється успіх організації.
1) У процесі планування руково-дство визначає, якими будуть цілі організації і як найкращим чином вони можуть бути досягнуті, грунтуючись на оцінці по-потреб і стримуючих факторів зовнішнього середовища.
2) Процес організації структурує роботу і формує підрозділи, виходячи з розміру організації, її цілей, технології та персоналу, являю-щегося також одним із змінних.
3) Мотивація - це процес, за допомогою якого керівники роблять так, що люди працюють більш продуктивно, прагнучи досягти цілей організації.
4) Контроль дозволяє керівництву побачити, наскільки успішна його робота з виконання намічених планів, а також наскільки ус-пешно були задоволені потреби зовнішнього світу.
Одне з важливих наслідків динамічного взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів, то, що керівник ніколи не може припускати, що якийсь конкретний метод або спосіб, які б хороші результати він ні давав, є ап-ріорно «правильним». Не існує і «правильного» відповіді на зміни. При високих темпах науково-технічного прогресу в сучасному світі організації, які можуть швидко адап-туватися до цих змін, заслуговують всілякої похвали і високої оцінки. Щоб досягти успіху, керівникові необхідно уві-діти всю ситуацію як єдине ціле.