У цьому розділі вводяться поняття зовнішніх і внутрішніх учасників де-ності фірми, розглядається інституціональна динаміка учасників. Показується, що в ряді статей російського законодавства про підприємство порушується принцип, згідно з яким фізична або юри-дичні особа не може бути об'єктом володіння, і принцип існування підприємства всюди, де воно веде свої операції.
Звідси випливає, що предметом вивчення інституціональної теорії підприємства є необхідні і достатні усло-вия, виконання яких:
1) визначає становлення і розвиток таких форм організацій, функціонування яких є значущим фактором перебуваючи-ня і еволюції суспільства;
2) забезпечує збереження і зміцнення інституційних властивостей організацій як способу досягнення цілей і рішення за-дач, недосяжних для окремих індивідів, що діють раз-розненном і незалежно один від одного;
3) призводить до компромісного розв'язання конфлікту між легітимними інтересами різних учасників або груп на пред-прийнятті;
4) перешкоджає завоюванню контролю над підприємством окремих-ними особами або групами всередині підприємства і за його формальний-ними кордонами, що особливо важливо для збереження організа-цією її функції в навколишньому світі.
Необхідність дотримання цих умов добре простежено-ється на історичному досвіді, який переповнений прикладами безуспішних інновацій, пов'язаних здебільшого з спробу-ками перенесення на рідний грунт вподобаних іноземних нововведень. Практично всі невдалі реформи, особ-но великомасштабні, характеризуються не стільки своєю несвоєчасною тимчасовістю і тактичними помилками в їх проведенні, скільки зневагою до проблем їх необхідних і доста-точних умов реалізації, тобто їх інституційної подго-лення.
Важливо також показати, якою мірою ці провали обумовлюються лени помилками і недоробками чисто оперативного або управ-ленческих плану, від яких залежить ефективність Розподіливши-ня і використання економічних ресурсів при заданих інституціональних умовах, а в якій мірі від самих реально існуючих інституційних умов, що визначають межі-ці, в яких взагалі має сенс поняття економічної еф-бництва.
Під інституційними умовами економічної діяльності, крім правил і традицій, розуміються також норми ста-тусня і звичаєвого права, що встановлюють правосуб'єктність учасників економічної діяльності і, отже, розбраті-поділ обсягу і різноманітності прав між усіма учасниками у взаєминах один з одним.
Якщо раніше конституирующим фактором у розвитку фірм було приватне володіння майном або в формі володіння фір-мій, або у формі володіння її капіталом, то в подальшому з посиленням значення підприємницьких і менеджерських функ-цій, все більш важливу роль стали грати контрактні відносини [1] . Таке істотне зміна в розумінні природи підпри-ємства неминуче розширює коло тих, кого можна вважати його учасниками. Відповідно, це змушує зробити їх клас-класифікацією згідно ролі і місця в функціонуванні підпри-ємства. Перш за все це стосується підрозділу учасників на зовніш-них і внутрішніх. Внутрішні учасники - це все ті особи, кото-які мають повноваження приймати рішення від імені фірми. Зовнішні учасники - це фізичні та юридичні особи, рішення яких впливають на ті рішення, які при-ються підприємством.