Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Mauris porttitor arcu sed quam consectetur, a fringilla urna porttitor. Morbi id varius nisi, in tincidunt est. Sed pharetra efficitur lobortis. Phasellus id aliquet lectus. Nunc vel dictum nisl. Etiam leo nulla, ullamcorper eu finibus ac, consectetur sit amet massa. Praesent venenatis vehicula magna, et pharetra nisi dictum a.
Послідовність банної процедури - Підготовка парної
Сторінка 2 з 10
підготовка парної
Отже, ми з'ясували, що банна про-цедура може принести не тільки користь, але і шкоду. Тому важливо навчитися го-товіть цілющий (або м'який, або зліг-ка зволожений) сухий пар. Але спочатку потрібно підготувати парилку для проведе-ня банної процедури. Якщо лазня своя власна, зробити це легше. Потрібно тільки знати основні гігієнічні правила. Якщо ж ви користуєтеся загально-жавної лазнею, доведеться вдатися до деяких хитрощів.
Будь-яка парна потребує прибирання. У ній накопичується сміття, що облетіли з віників листя, до кінця дня в парильні «висить» важкий запах поту, повітря ста-новится спертим, адже лазня схожа на живий організм: даруючи людям жар і
цілющі аромати, вона замість впитися-кість в себе всі накопичені в челове-зації тілі шкідливі виділення, кото-які разом з потом виходять через пори шкіри.
Власну парну іноді доста-точно чисто вимести і провітрити. Дуже ретельно потрібно підмітати по-лок. Стіни в лазнях зазвичай роблять дере-вяннимі. В цьому випадку їх не можна мити. А ось підлоги можуть бути кахельні, з де-ревучи настилами. Настили очищено-ють від сміття, добре висушують, а підлоги ретельно миють гарячою водою і витирають насухо. Парилка готова. Про те, як топити піч, ми розповімо нижче.
Малогабаритні дерев'яні парні
Як висушити сиру парилку
Якщо ви користуєтеся громадської лазнею, намагайтеся відвідувати її рано ут-ром. По-перше, напередодні ввечері в лазні прибирають. По-друге, з ранку ви можете сповна насолодитися банним жа-ром, ще не зіпсованим стараннями горе-любителів, розвідних вогкість в парній. Якщо все ж це сталося, не біда. Навіть таку парилку можна «спа-сти». Спочатку її потрібно як слід ви-мити. Один з плюсів громадських лазень: досить часто в них (іноді пря-мо під полком) є трубопровід.
З його допомогою можна швидко і якост-ного навести порядок в парильні. Сну-чала гарненько обдають всю парну струменями гарячої води, за винятком стін, якщо вони дерев'яні. Кахельні стіни можна мити без побоювання, одна-ко на цьому гідності кахельних стін в парній вичерпуються, пар в такий па-Рілке не може бути ні сухим, ні про-прозорі, це завжди волога, хворобливий-ва парилка, з лазні з такою парної промінь-ше йти відразу, щоб уникнути важки-лих наслідків (така парилка идеаль-ве місце для поширення грибка і різних інфекцій).
Пол потрібно поливати холодною по-дою до тих пір, поки він хороший не охла-диться. У цьому випадку створюється перепад температур між холодною підлогою і добре прогрітим стелею, що при-водить до опускання мокрого важкого пара вниз. Протягом 5-7 хвилин його ви-тягне вентиляцією разом з неприємні-ми запахами.
Якщо в повітрі все ж відчувається сирість, потрібно піддати на кам'янку не менше двох тазів води. Зрозуміло, не відразу, а в кілька прийомів, кожен раз піддаючи на камені приблизно третину таза. Піднявся пар добре прогрі-ет і стіни, і стеля, але головне - ми остаточно позбудемося і від вогкості, і від неприємних запахів, що скупчилися в парильні. Коли все приміщення заповниться сирим парою, будемо вважати свою за-дачу майже виконаною.
Дуже корисно при збиранні парної користуватися ароматизованої по-дою. У своїй лазні можна ис-користувати хвойний або м'ятний настій. У громадській, позбавляючись від зайве-го пара і поганих запахів, можна під-давати на камені липовим або евкаліп-товим настоєм. У колишні часи плескали на кам'янку розбавлений по-дой квас. Рецептів безліч, але під-робнее про їх цілющу силу ми расска-жем в розділі, спеціально присвяченій трав'яним настоям.
Якщо піч в парильні гріє добре, парна просохне швидко. На ступенях полку починають проступати сухі плями. Якщо після поддача води підняти над відкритими дверима руки, можна точ-но визначити, чи добре просушена парна. Якщо руки обпече паром, ра-бота ще не закінчена. Якщо шкіру рук не обпалює, значить, парилка майже суха. Потрібно тільки прибрати з підлоги залишки вла-ги. Для цього на камені потрібно піддати гарячу воду. Але робити це потрібно ос-торожно, не поспішаючи. Ось тепер бан-ний жар витіснить всі залишки мокрого пара. Саме час почати готувати су-хой і чистий пар для нашої парної.
Однак описаний випадок майже ідеальний. Якщо ви прийшли в баню під кінець дня, швидше за все, піч уже через рядно подостинет. Для того щоб про-гріти її як слід, потрібен час, а його, як правило, не вистачає. Що ж, і з цієї ситуації є вихід. Після збирання пар-ної потрібно відкрити навстіж стулки печі і хлюпнути туди цілих полтаза води. Вода, проникаючи глибоко в піч, потрапляє на чавунні боковинки, кото-які, як правило, досить довго со-що зберігаються потрібну температуру. При необ-хідності плещуть воду на камені ще кілька разів, потім закривають створ-ки печі, залишаючи лише вузьку щілину для виходу гарячої пари. Потім стулки печі відкривають. Тепер можна парити-ся з віником.
Звичайно, пар в такій парилці буде далекий від ідеалу, але це все ж краще, ніж нічого. Справжню піч-кам'янку до недав-нього часу можна було рідко зустрів тіть в громадських лазнях. Там найчастіше подають пар по трубах з парового котла. Як правило, повітря в такий пар-ної надто вологий, важкий, в ній душно, спекотно. Деякі знавці катував-ються запевняти, що подібну, з дозволить-ня сказати, парну можна висушити, користуючись способом, схожим на вже описаний вище. З нашої точки зору, це не більше ніж благі побажання, осо-бенно якщо врахувати, що в таких лазнях часто кахельні стіни.
Як приготувати сухий пар
Як ми вже говорили, в російській па-Рілке цінується сухий пар. Парячись в такій лазні, отримують подвійну користь. Яку саме? Про це трохи пізніше. А сей-годину про те, що потрібно зробити, щоб при-готувати по-справжньому цілющий сухий пар. Відразу обмовимося, у фінській сауні така пара отримати неможливо. У ній зазвичай встановлюють легку піч (при-мірно 100-200 кг вагою), яка пре-червоно розігріває сухе повітря до дуже високих температур - від 100 до 150 гра-дусов. Але ось сухого пара така піч дати не може.
Російська піч-кам'янка набагато важче - від 500 до 600 кг. Така піч при нагріванні до 500-600 градусів на-накопичуються значна кількість теп-ла (приблизно 300-350 тисяч кілокало-рий). Якщо на таку розпечену піч дуже повільно і обережно лити воду, вона тут же, практично не утворюючи крапель води, переходить в стан сухого пара. Причому він поширюється в парильні майже миттєво, від стелі до підлоги, ви-тісно повітря назовні. Досвідчені банщики знають, що таку парилку перезволожити майже неможливо, звичайно, якщо темпе-ратура печі не падає нижче 400 градусів.
Сухий пар сам по собі не безопа-сен. Вище всього його температура не-посередньо у печі. Тому потрібно дуже акуратно лити воду на камені з ковша з довгою дерев'яною ручкою. Паритися в камері, заповненій сухою парою, не варто, це занадто жорстка і небезпечна процедура. Краще запро-товіть з сухого пара два інших: м'я-кий і зволожений.
М'який сухий пар особливо реко-мендується літнім, хворим і ослаб-ленним людям, а також дітям і тим, хто робить перші кроки в освоєнні банно-го мистецтва. Приготувати такий пар просто. Потрібно в суху парну зайти з сирим, вимоченим в холодній воді віником. Вологий віник і стане джерелом ніком м'якого пара.
Зволожений сухий пар - промінь-шиї, що можна придумати для здоро-вого людини. Для його приготування потрібно поперемінно лити гарячу воду то на розпечені до малинового коль-та каміння - при цьому лунає сухий хлопок, то на менш гарячі частини ка-Менки - звідси вода випаровується з мед-ленним шипінням. Досвідчені банщики, як досвідчені кулінари, готують пар за наступним рецептом: одна чверть увлажненного і три чверті сухого пара. Але вміння приготувати такий пар - особливе мистецтво, і вчитися йому доводиться довго.
Ні в якому разі не можна допускати падіння температури каменів нижче 375 градусів, інакше доведеться заново сушити приміщення. Щоб не допустити цього, уважно прислухайтеся до своїх відчуттів, ваше тіло краще, ніж будь-який термометр, підкаже вам, хороша чи температура, чи достатньо сухий пар. Якщо повітря в парній не пе-реувлажнен, волосся починає злегка «потріскувати», створюється відчуття, що вони ворушаться. Якщо температура в парній достатня і вона, як мінімум, наполовину заповнена сухим і гарячою парою, виникає знайоме кожному завсіднику лазні відчуття, ніби вуха починають «закручуватися». Якщо це сталося - стоп. Інакше пересушити парну. Якщо ж, навпаки, при поддача води на камені замість бавовни роздає-ся шипіння, значить, ви переохолодитися піч, занадто сильно заливши її водою. Зачекайте, поки камені знову НЕ нагре-ються до потрібної температури, і тоді тільки потроху піддаватися воду.
Нарешті, якщо термометр в ширяв-ке показує температуру нижче 80 ° С, потрібно підняти температуру пара, ина-че він перенасититься вологою. Для цього дуже тонкою цівкою піддаватися воду на камені. Дуже скоро температура в парній підніметься до 100-120 ° С. Це найбільш оптимальна температура для парилки.
До речі, особливо уважно нуж-но стежити за парою під час першого заходу в парну. Справа в тому, що перша хвиля пара - сама нестійка. Вона б-б проходить, тому потрібно не забу-вати час від часу плескати немно-го води на камені. Це не тільки прибутку-вит спеку, а й дозволить вам краще очис-тить повітря. Адже пар, переходячи в жид-кое стан, поглинає всі зайві запахи і відмінно чистить атмосферу пар-ної. Лити воду на камені теж потрібно з розумом. Найкраще, коли вода ллється нема на одну ділянку, а захоплює як мож-но велику площу. Банні умільці примудряються плескати воду таким обра-зом, щоб вона падала на камені віялом. Деякі рекомендують замість тради-ційного ковшика з довгою ручкою ис-користувати самий звичайний садовий пульверизатор.
І останнє: щоб в парильні по-стійно була гаряча вода для подда-чи на камені, потрібно встановити таз з по-дою або настоєм в таз більшого роз-ра, заповнений окропом.