Підготовка до тестових випробувань
ТЕСТОВІ ВИПРОБУВАННЯ вовкодава
Тестові випробування вовкодавів є непре¬менним «атрибутом» цих собак. Сприймаючи тести як «бої», обиватель ставиться до них в більшості випадків негативно. Але, кажучи відверто, профессіо¬налов це турбує мало. Охоронна робота і «тести» є тією опорою, на якій тримається кавказець (і азіат). Прибери її - і з лиця Землі зникне вовкодав!
Уже сьогодні на виставках FCI ми можемо бачити підстрижених і припудрених «кавказців» з поджа¬тимі хвостами з Польщі, України, Росії та ряду інших «цивілізованих» країн. Це карикатура на вол¬кодава, оскільки з нього вихолощений його головний крі¬терій - дух. Ці духовні скопці, зберігши зовнішній образ гірської породи, можуть вигравати скільки угод¬но яких завгодно виставок. Але в поєдинку з соперні¬ком відразу ж проявиться їх неповноцінність і урод¬ство. Тому - хай живуть випробування!
Показовим є той факт, що, побувавши на так назива¬емих «боях», люди дуже швидко змінюють свою думку про них. Ні вбивства, ні жорстокості, ні знущань. Зате є азарт, мужність, дух, є справжні «мужчі¬ни» - суворі й мовчазні. На тестах немає побежден¬них, виграє порода - виграють собаки - виіг¬ривают власники.
На мій погляд, тестові поєдинки - це проекція на наш час лицарських турнірів Середньовіччя. Історія тестових випробувань налічує тисячі років. Це досить складне зоотехнічне захід, про¬ходящее по дуже жорстко регламентованих правилами, що налічує багато сотень років!
ЕТОЛОГІЧЕСКІЙАСПЕКТ тестових випробувань вовкодава І ПРОБЛЕМА СУДДІВСТВА
У цьому розділі мова піде про речі актуальних і жіз¬ненно важливих для будь-якого волкодавщіка-тестовіка, і тому я хочу відразу попередити: роздуми авто¬ра не повинні розглядатися як пропозиція пере¬смотреть правила тестових випробувань.
Існуючі правила досить давні, щоб хтось наважився їх поміняти. Але вони припускають ви¬сочайшую кваліфікацію судді, його інтуїцію і дос¬кональное знання собачих жестів і звичок, інакше суддівство перетворюється в міліцейський протокол про виставку авангардного живопису: формальності соблю¬дени, а суть перекручена!
І справа тут зовсім не в недосконалості правил, а в їх варіабельності. Давайте проаналізуємо деякі досить типові ситуації і переймемося поніма¬ніем складності обставин, в яких нерідко ока¬зиваются судді-тестовікі.
Згідно з правилами тестових випробувань, собака счі¬тается поступилася ( «програла», «яка не пройшла»), якщо вона: шкіриться, подає голос. Отже, оскал в даному випадку - свідоцтво поразки, а отже - несо¬вершенной нервової системи. Побачивши оскал, суддя в пра¬ве зупинити поєдинок і присудити перемогу противнику. При цьому він завжди формально буде прав. Але чи завжди оскал (демонстрація іклів) означає капітуляцію?
Судіть самі: якщо дорослого кобеля «дошкуляє» щеня, як він себе поведе? Правильно, схема буде завжди однакова: незадоволене глухе гарчання - де¬монстрація іклів (верхня губа нервово пріподніма¬ется) - легкий удар іклами. Людською мовою це звучить як: «Набрид, відчепися!» До чого ж тут капітуляція або тим більше боязнь ?!
Інша ситуація: стороння людина прібліжа¬ется до вовкодаву. Знову-таки схема завжди буде одіна¬кова (це підтвердить будь-який дресирувальник, работаю¬щій з вовкодавами):
- байдужість;
- ближче - опускається голова, погляд "важчає";
- ще ближче - утробне грізне гарчання з обнаже¬ніем іклів;
- зона досяжності - атака на поразку.
Де тут невпевненість?
Ситуація третя: вовкодав варто, «задерши лапу», а в метрі розривається дворової кобель. Якщо останній неприпустимо наближається, то відбувається точно те саме, що і в нашій першій ситуації.
У чому ж справа? Так в тому, що, по-перше, оскали бувають разние5, а по-друге, точно класифікувати, що означає оскал, можна лише в комплексі з іншими характеристиками: хвостом, спиною, шерстю, очима.
На жаль, суддя в ході тестової сутички (стре¬мітельной і мінливої) далеко не завжди спо¬собен правильно оцінити значення оскал.
Другий складний нюанс - подача голосу.
Давайте знову звернемося до прикладів. Що робить со¬бака під час охорони квартири, коли ворог знаходиться за дверима? Правильно - гавкає і кидається на двері. Якщо говорити про Вовкодава, то багаторічні спостереження по¬зволяют стверджувати як домінуючу, наступну модель поведінки: якщо ворог за дверима не робить активних дій, то собака буде мовчки стояти, пріго¬товівшісь до атаки, в разі якщо нікого немає вдома, і яро¬ стно облаивать, якщо собака вдома не одна. Якщо ворог ак¬тівізіруется (наприклад, вдарить ногою в двері), то в 99% випадків собака буде люто гавкати!
Підкреслимо - мова не йде про верескливо-істеричному гавкоті, властивому вовкодава-виродкам.
Чим же пояснюється в названих випадках гавкіт? Толь ¬ ко неможливістю дістати ворога, інакше кажучи, пере¬возбужденностью! Чи може таке статися з тестовіком? Звичайно! Це може бути і перед сутичкою, і в її ході. Наприклад, коли противник захопив і вовкодав не може його «дістати». Тут проглядається любопит¬ная закономірність. До «подлаіванію» більше склон¬ни темпераментні собаки, а вони відрізняються «сред¬німі» розмірами. Але ж саме такі собаки найкраще працюють (і на охорону, і на тестах)!
Уявляєте, який досвід і знання потрібні від судді, щоб визначити, що саме прозвучало: «SOS» або «Бережися!». Напевно, розраду тут може бути тільки одне - суддівство завжди об'єктивно.
5 Той же Бергман розглядає куточки губ, вірніше їх положення, як код до розшифровки оскал: страх, лють, «посмішка» і т. Д.
Запам'ятайте! Тестовік - це від Бога. Чи не питай¬тесь його замінити!