Персональний журналізм

Основною ознакою "персонального" журналізму, що панував в американській пресі до 90-х років XIX століття, був диктат газетного підприємця (або групи політиканів) на публікуються в газеті матеріали. Таким чином, лінія органу масової інформації цілком і повністю була підпорядкована особистим або діловим інтересам газетного магната. Відмітною ознакою преси того періоду, була її нерозвиненість адже це основну масу періодичних видань складали дрібні газети. До "новому" журналізму капіталістична преса США переходила в зв'язку з появою телеграфної інформації, з укрупненням обсягу і ускладненням газетного комерційного бізнесу, втім, як і з ускладненням змісту газети. Усередині адміністративного керівництва газетного видання стали відокремлюватися функції управління.

Таким чином внутрішні і зовнішні події в США на рубежі нового століття і викликали до життя "епоху нового журналізму", що вимагало від капіталістичної преси зовсім інші методи ідеологічного впливу на читачів.

Процес відходу від принципів примітивною "персональної" журналістики і появи "нової" відбувався, зрозуміло, поступово. При цьому варто зауважити, що деякі важливі елементи, характерні для сьогоднішньої американської преси, були взяті з практики "персонального" журналізму.

Перехід преси США від прийомів "старого" журналізму до "нового" здійснювався багатьма шляхами.

Характерною ознакою переходу преси на нові методи роботи стало також і те, що фундаментальною функцією газети ставало поширення інформації. Переважна місце в пресі стало належати не колишньої газеті, яка мала головним чином "вьюспейпер" (погляди і думки), а нової є газети "новин" ( "ньюспейпер"). Конкретна політика газети стала знаходити своє вираження не стільки в редакційному думці, скільки в тенденції і методах відбору та обробки публікуються газетою фактів. Таким чином, репортер ставав центральною фігурою в системі органу друку при "новому" журналізму. Тому до нього стали пред'являтися все більш високі і різносторонні вимоги. Характерно, що в цей період значно посилилася тяга "представітелніц слабкої статі" до журналістської професії. У 1886 р в усій пресі США працювало 500 жінок-журналістів, а вже через два роки в одному тільки Нью-Йорку їх налічувалося понад 200 жінок-журналістів. У зв'язку з тим, що свіжа інформація вийшла на перше місце в газеті, надзвичайно зросли вимоги до оперативності відгуку преси на поточні події, причому надалі ці вимоги все більш підвищувалися в міру вдосконалення технічних засобів зв'язку. Серед щоденних газет США стали переважати вечірні (тобто виходять після полудня), так як вони могли утримувати освітлення "сьогоднішніх" подій. З цієї причини багато газет виходили два рази в день ранковий і вечірній випуски. Останній, як правило, був розрахований на якусь певну групу читачів.

Назвемо кілька імен відомих діячів американської журналістики. У 50-ті-80-ті роки XIX століття по країні "гриміли імена" Джеймса Беннета ( "Джеральд"), Хорейс Грилі ( "Трібюн"), Самюеля Боулс ( "Спрінгфілд РЕПАБЛІК"), Вільяма Брайана ( "Нью-Йорк пост"). Потім настала черга були Чарльза Дани ( "Нью-Йорк сан"), Едвіна Годкіна ( "Нейшн" і "Нью-Йорк ивнинг пост"), Генрі Уотерсоном ( "Луізвілль кур'єр джорнел"), які підготували грунт для переходу преси на базис "нового "журналізму, Особливо слід сказати про Джозефа Пулітцера. Він був одним з найвідоміших магнатів епохи "нового" журналізму. У 1883 році він придбав збанкрутілу газету "Уорлд", яку зробив типовим зразком газети нової журналістики.

Однак найбільш видатною ідеєю Пулітцера стала думка про "хрестові походи" так сам ділок називав вжиті ним в газеті різні громадські компанія. "Уорлд" виступав із закликом обкласти податком предмети розкоші, домагатися прийняття закону про покарання за купівлю голосів. Пулітцер вважав, що день був витрачений даремно, якщо в його газеті не з'являвся який-небудь черговий "хрестовий похід" або якась гучна сенсація.

Розрахунок Пулітцера на комерційний ефект сенсації і дешевої демагогії виправдався. Вже за перші три місяці тираж його дітища подвоївся, а в 1887 році досяг 250 тисяч примірників. Обсяг газети різко зріс. Стало виходити її вечірнє додаток. Штат газети в період найбільшого успіху становив 1300 осіб. Вона приносила мільйон доларів щорічного доходу! Ще до одного з нововведень Пулітцера варто віднести особливий вид сенсаційного, або, як він казав, "динамічного" репортажу, поява якого в газеті вимагало від репортера будь-якого видатного вчинку. Таким "подвигом" стало, наприклад, кругосвітню подорож журналістки Елізабет Кохран (Неллі Блай). Не можна не відзначити і введена Пулітцером постійна "редакційна смуга", що стала потім важливим засобом друкованої пропаганди.

Схожі статті