Переклад - це ситуація двомовної комунікації, в осно-ве якої лежить білінгвізм, тобто здатність перекладача ис-користувати в комунікації дві мови. Перекладач, як і всякий билингв, опиняється в ситуації комунікації на одному з двох мов, також відчуває на собі вплив системи дру-гого мови. У його промові в більшій чи меншій мірі возника-ють факти інтерференції. Про явище інтерференції, тобто віз-дії системи однієї мови на іншу в умовах двомовності, найчастіше згадують, коли мова йде про вивчення іноземних-них мов. Дійсно, інтерференція проявляється наибо-леї чітко при так званому асиметричному білінгвізм, коли один з мов, як правило, рідний, домінує над дру-гим, вивченим. Інтерференція може зачіпати будь-уро-вень взаємодії мов, виявляються в контакті в мовно-вої практиці індивіда. Якщо взяти, для прикладу, пару мов - французька і російська, де домінуючим буде російська, то на фонетичному рівні можна виявити неприпустиме під фран-цузским оглушення фінальних приголосних, властиве російському, розмите, нечітке проголошення голосних і т.п. На інтонації-онном рівні інтерференція особливо виразна, вона є
першою ознакою, що відрізняє іноземця від носія мови. На лексичному рівні інтерференція обумовлена несовпаде-нями у відносинах між які дають зрозуміти, значущими і знака-ми в різних мовах. Часто можна спостерігати відмінності асоціації-тивних полів лексики, розбіжності лексичної сполучуваності та багато іншого. Інтерференція підштовхує і до спотворень граматичних значень чужої мови: елементарний приклад - спотворення родо-часових значень; російські іменники класу tentum pluralis (чорнило, гроші, штани і т.п.) нерідко при-знаходять форми множини у французькій мові російських студентів. Інтерференція є причиною неправильного вибору синтаксичних структур, порядку слів, помилок у пунктах пропуску через-туации і ще багато в чому іншому. Подібні явища усуваються з мовлення іноземною (чужому) мовою в міру того, як вико-тання цієї мови стає все більш і більш звичним, тобто коли асиметрія білінгвістичній компетенції індивіда вирівнюється аж до ідеального стану «досконалого» або «абсолютного» білінгвізму.
Найбільш цікаві і в той же час найбільш складні яв-лення інтерференції виникають, однак, не на системному рів-ні, коли асиметрія зачіпає ті чи інші форми мовних систем, а на узуальном, коли в силу інтерференції фонетічес-ки, лексично, граматично і навіть інтонаційно правильна мова іноземною мовою покрита нальотом чужого. У ній не виявляється того, що могло, а точніше, повинно було б бути в мові носія, і, навпаки, може виникнути те, чого в мові носія мови швидше за все не було б. Наприклад, преподавате-ли французької мови як іноземної звернули увагу на цікаву закономірність: в граматично правильного мовлення іноземців на французькій мові майже немає займенників en або у, досить часто зустрічаються в мові французів.
Переклад - це ситуація білінгвізму особливого роду. Особливий характер перекладу в порівнянні з іншими випадками двомовної комунікації відзначав і французький дослідник тео-ських проблем перекладу Ж. Мунен в сформульованому їм визна-поділ перекладу. «Переклад, - пише Мунен, - є контакт мов і факт білінгвізму. Але цей факт білінгвізму зовсім особливого роду мав би, на перший погляд, бути відкинутий як нецікавий, в силу того що не підпадає під загальне правило. Переклад, будучи безперечно ситуацією контакту мов, міг би бути описаний як крайній випадок такого контакту, статистично досить рідкісний, коли опір звичним наслідків білінгвізму свідоміше і більш організовано. В цьому випадку двомовний коммуникант свідомо бореться проти
всякого відхилення від мовної норми, проти всякої інтерференції, в результаті значно скорочуються можливості збі-ра цікавих фактів цього роду в перекладених текстах »1. Пере-вод, таким чином, є факт свідомого протидії інтерференції, тобто впливу з боку системи тієї мови, який під час породження мовлення залишається в свідомості переклад-чика і не екстеріорізіруется. Інакше кажучи, перекладач созна-тельно пригнічує спроби знаходиться в даний момент в пас-пасивного стані системи мови проявитися, тобто зодягнутися в ту чи іншу матеріальну форму. Одним із прикладів цього можуть служити так звані «помилкові друзі перекладача».
Однак переклад є особливим випадком білінгвізму не тільки тому, що перекладач усвідомлено уникає того, що ні-усвідомлено виникає в інших ситуаціях білінгвізму. Головна особливість перекладу як випадку двомовної комунікації в тому, що переклад за своєю суттю завжди вторинний, переклад - це мовної акт, мета якого не створення, а відтворення на іншій мові вже існуючого мовного твори. Інакше кажучи, якщо всякий, за винятком перекладу, комунікативний акт має ідеальну основу, так як матеріалізує в промові повідомлення як якусь ідеальну сутність, то переклад має матеріальну основу, так як відтворює в мові за допомогою іншої знакової системи повідомлення, що вже отримало матеріальну оболонку.
Це істотне властивість перекладу створює особливу ситуа-цію: перекладач втікає до влади не тільки двох систем мов, але і вже матеріалізованого в знаках одного з цих мов повідомлення. Саме ця «третя влада» і викликає до життя таке явище, як перекладацька інтерференція.
§ 2. Поняття «перекладацької інтерференції»
Визначення перекладу як одного з видів мовних контак-тів, як явища білінгвізму становить інтерес ще й тому, що мовна комунікація з перекладом істотно відрізняється від звичайної ситуації білінгвізму, коли двомовний суб'єкт поперемінно, залежно від зовнішнього середовища, користується або
1 Mounin G. Les problèmes théoriques de la traduction. Paris, 1963. P. 4. ( «La traduction, donc, est un contact de langues, est un fait de bilinguisme. Mais ce fait de bilinguisme très spécial pourrait être, à première vue, rejeté comme inintéressant parce qu'aberrant. La traduction, bien qu 'étant une situation non contestable de contact de langues, en serait décrite comme le cas-limite: celui, statistiquement très rare, où la résistance aux conséquences habituelles du bilinguisme est la plus consciente et la plus organisée; le cas où le locuteur bilingue lutte consciemment contre toute déviation de la norme linguistique, contre toute interférence - ce qui restreindra considérablement la collecte de faits intéressants de ce genre dans les textes traduits »).
дним, або іншою мовою. Переклад передбачає одновремен-ву актуалізацію обох мов. Тому звичайну ситуацію білінгвізму можна визначити як білінгвізм статичний, а переклад - як білінгвізм динамічний. При динамічному білінгвізм в контакт вступають не тільки дві мови, а й дві культури, а перекладач відповідно є місцем контакту нe тільки мов, але і двох культур.
Якщо говорити про переведення як про контакт культур і розглядають-ривать як контактують структур культури як своєрідна-різні історично-конкретні форми людської життєдіяльності-ності в рамках певних етнічних, національних і мовних спільнот, то буде правомірним спробувати зрозуміти, до якої міри в перекладі контактують культури можуть со-храняться недоторканими і в якій мірі вони взаємно впливають один на одного. Інакше кажучи, можна спробувати поширити поня-тя інтерференції на явища культурного взаємодії і розглядати випадки не тільки мовної, а й етномовної інтерференції, що виявляється при зіставленні текстів кричи-гіналов і перекладів.
а не конкретних творців текстів оригіналу і перекладу. І якщо нас цікавить питання про те, як відбувається контакт культур не взагалі, а саме в перекладі, то ми мусимо брати до уваги те, що в перекладі постійно здійснюється не стільки контакт, скільки зіткнення культур.
Тому вивчення взаємодії культур народів через переклад і в перекладі представляється справою досить складним. Методи так званого конкретно-наукового структуралізму, окремі напрямки якого розглядали мову як основу для вивчення будови культури, довели свою плодо-творность у вивченні культури первісних племен, в фолькло-тиками та інших областях. Чому ж не спробувати вико-ти ідеї, народжені в надрах даного напрямку, в вивченні характеру взаємодії культур, взявши за основу переклад як яв-ня контакту культур через контакт мов?
У цьому ще одна трудність для перекладача: знаки мов, мови оригіналу та мови перекладу, зачаровують своєю уявною еквівалентністю, перекладач насторожується лише тоді, коли