Важко точно визначити межу, що відокремлює одну епоху від іншої. Коли Середні століття змінилися Новим часом? Для багатьох істориків межею є англійська буржуазна революція, під час якої була зруйнована стара політична система і відкрився вільний шлях для розвитку капіталізму.
Захід Середньовіччя почався з XV століття. Не випадково цей час називають епохою великих. Географічні відкриття розсунули межі західної цивілізації, розширили кругозір європейця. Стрімко зростаючі наукові знання ламали звичну картину світу.
Це не означає, що Середньовіччя відступило перед новими віяннями: у масовій свідомості традиційні уявлення збереглися набагато довше, ніж у свідомості письменників, філософів чи художників. Церква була досить сильна, щоб дати відсіч новим ідеям. Вона боролася з ними, використовуючи цілком середньовічний засіб - інквізицію, або сама трансформувалася під їх впливом.
Ідея свободи людської особистості продовжувала існувати в суспільстві, розділеному на класи. Чи не зникла до кінця феодальна форма залежності селян, а в деяких країнах (в Німеччині, в Центральній Європі) відбулося повернення до кріпосництва. Феодальна система виявляла достатньо велику життєстійкість. Кожна європейська країна переживала її по-своєму й у своїх хронологічних рамках. Капіталізм довгий час існував як устрій, охоплюючи лише частину виробництва і в місті, і в селі.
Проте, з XV в. кардинальні зміни охопили всі області цивілізації. Іншим став сам темп її життя: патріархальна середньовічна млявість стала відступати в минуле. Цю епоху історики називають або етапом переходу до Нового часу, або раннім Новим часом, тому що вже тоді закладалися основи сучасної західноєвропейської цивілізації.
У XVI-XVII ст. звична середньовічна картина світу стала руйнуватися і на білоруських землях. Наші землі максимально наблизилися до цінностей Нового часу: в містах формується нова трудова етика, грошей надається статус самодостатньої вартості. Лихварством в XVI в. починають займатися не тільки городяни, а й духовні особи і шляхта. Згідно III Статуту заняття лихварством шляхтичем позбавляло його шляхетства.
Жебрацтво починає трактуватися як явище, допустиме тільки при втраті людиною працездатності.
Цей період став часом як завершити роботу над інституту шляхетських «золотих вольностей», так і повного засвоєння білоруським міщанством правової концепції «bohum commune». Найважливішою прикметою XVI в. є релігійна толерантність і мирне співіснування православних, протестантів і католиків. Однак нараставшие процеси конфесіоналізації і контрреформації привели до порушення конфесійної рівноваги і в результаті реалізації Брестської церковної унії привели до гострого релігійного конфлікту в білоруському суспільстві. У сб. підлога. XVII ст. була закріплена повна перемога контрреформації. Річ Посполита перетворилася в католицьку державу через тотальну правову дискримінацію некатолицького населення.
Таким чином, можна вважати цілком виправданим використання в процесі вивчення історії Білорусі терміна «ранній Новий час» щодо білоруських реалій XVI-XVII ст.