ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО ГУМАНІТАРНОГО ОСВІТИ
доктор філософських наук, професор,
зав. кафедрою філософії,
Харківський національний медичний
Незважаючи на те, що сучасне гуманітарну освіту переживає не найкращі часи, воно привертає до себе не тільки постановкою тих проблем, які знаходяться в центрі уваги, але і акцентує свою увагу на питаннях, які є досить актуальними з точки зору педагогічної практики.
Сутність гуманітарної освіти полягає в тому, що воно формує принципи світорозуміння, цінності, ідеали, виробляє певні життєві позиції. В його рамках формуються інноваційні уявлення про специфіку та особливості самого педагогічного процесу в сучасних умовах.
Одним з основних напрямків розвитку світової педагогічної науки другої половини ХХ століття є становлення антропологічної парадигми, спрямованої, перш за все, не тільки на розвиток особистості того, кого навчають, його духовного світу через засвоєння етнокультурних, загальнонаціональних, загальнолюдських цінностей і формування гуманітарно-орієнтованого свідомості. Зміна антропологічної парадигми призведе до суттєвих змін в самому педагогічному процесі, а саме, в пошуку відповіді на питання, що змінюється і в якому напрямку [5, с. 135-148].
При спробі відповісти на це питання зазвичай звертаються до сучасних уявлень про зміни в специфіці навчально-освітнього процесу. Зокрема, мова йде про філософському тлумаченні проблем комунікації, яке виникло ще в сімдесяті роки минулого століття в педагогічній антропології Отто Больнова [1].
Наріжним концептом даного екзистенційно-педагогічного підходу є поняття зустрічі, яке не обмежується тільки комунікацією з іншими людьми, а й розширюється до загальсвітоглядного діапазону «зустрічі з ситуацією».
Синтезуючи різні підходи до феномену зустрічі в концепціях М. Вебера, Р. Гвардіні, Н. Когартена, Е. Роттена, Ф. Шульца та ін. О. Больнова простежує зростаючу доленосність зустрічей для становлення людської особистості. Таке становлення здійснюється в конкретному, відповідальному, творчому факт зустрічі. Можливі зустрічі не тільки з окремою людиною або групою людей, а й з минулим, культурою, з поетичними образами і духовною реальністю взагалі. Приклади виникають зустрічей досить різноманітні: це зустрічі духовних устремлінь дитини з живими елементами навколишнього світу, зустріч сильного зі слабким, керівника з підлеглим і навпаки - зустріч внутрішніх сил з самою людиною, зустріч з поганим, зустріч з новим, зустріч з створеним світом.
О. Больнова формулює в зв'язку з феноменом зустрічі педагогічної антропології, сутність якої полягає в збереженні людини в конкретній ситуації [1 с. 162].
Сьогодні виникає необхідність врахування численної диференціації людського «я», з якою майбутній фахівець зустрітися не тільки в своїй діяльності, але і безпосередньо в повсякденному житті. Природно, що це ускладнює комунікацію між людьми, змушує виробляти все більш вишукані форми такої комунікації, розширює її «культивування» [3, с. 286]. Найбільше зростає потреба в відповідальних етичних рішеннях, на які здатна тільки повноцінна особистість.
Слід зазначити, що при всій оригінальності підходу у вирішенні даної проблеми, вона вже розглядалася в історії української філософської думки в не менше поглибленому і всебічному розумінні. Йдеться про видатного українського філософа, мислителя, поета, педагога Григорія Сковороду.
Його підхід до освітнього процесу містить глибокий антропологічний сенс, хоча може бути ця ідея і не вилилася в суворе теоретичне положення, як це прийнято в сучасній педагогічній науці. У той же час не можна не відзначити той факт, що Сковорода був не тільки педагогом-практиком, а й педагогом-теоретиком, який заклав в основу своєї педагогічної діяльності визначені педагогічні принципи.
Він постійно втілював в життя ті ідеї, які сам сповідував і до реалізації яких підходив, перш за все, з практичної точки зору. Сковорода дуже тонко і вміло міг перевиховувати на свій манер, в дусі своїх ідей тих, хто був з ним в близьких відносинах. Приклад тому, внутрішній вигляд М. Ковалинського, який був значною мірою результатом педагогіки Григорія Сковороди. Як описує В. Ерн, дядько Ковалинського попросив Сковороду, коли він буде в Харкові, звернути увагу на його племінника. Коли Сковорода зустрівся з ним, то сталося щось несподіване, а саме: «Сковорода подивився на нього, полюбив його і полюбив до самої смерті». «А М. Ковалинський, як сам він пише, зрозумів згодом,« що випадок такий був влаштований для нього «перстом Божим видали» [6, с. 417]. Вся подальша дружба вчителя і учня була спрямована на те, щоб розвинути юнака, керувати його поведінкою, викликати в ньому правильне і піднесене ставлення до життя [6, с. 425].
На чому ж грунтувалися основні педагогічні ідеї великого філософа? З одного боку, вони сформувалися на основі його філософського світорозуміння, з іншого, - вони були результатом його копіткої праці в здійсненні процесу освіти і виховання.
Перше положення, з якого виходив Григорій Сковорода, це спорідненість праці. Сковорода дуже широко і всебічно розглядав цю ідею, починаючи від безпосередньої діяльності самої людини, якій він присвятить своє життя, і, закінчуючи педагогічним процесом, де ідея спорідненості повинна проявлятися як в діяльності педагога, так і в діяльності самого учня.
Потрібна гуманістична модель, орієнтована на різнобічний розвиток всіх творчих сил людини, школа, вуз, де учень розкутих від нерозумних і деформують його як особистість заборон і обмежень, де панує атмосфера поваги, партнерства, співпраці, де учень - не пасивне об'єкт впливу з боку дорослих - він вчиться жити, вчиться вбирати нові знання все життя, мислити вільно і критично, вчиться любити світ і робити його більш гуманним, вчиться творчості за допомогою творчої діяльності.
Мета освітнього процесу - формування особистості, основним мотивом якої є не просто придбання знань і навичок для отримання якомога більшої зарплати, коли моральний аспект професії мало кого цікавить, а такої особистості, основою світогляду якої є гуманістичні цінності.
У педагогічних ідеях Григорія Сковороди можна знайти безліч прикладів, які розкривають його розуміння сутності педагогічного процесу і взаємодія в ньому учня і вчителя. Знову ж варто звернутися до його дружбу з М. Ковалинським, яка зміцнила і розвинула його внутрішнє життя. У чому це конкретно виявилося?
Сковорода бачив необхідність безумовно відповідати на всі питання, які ставив йому учень, він намагався досить швидко реагувати на всі конкретні обставини і труднощі в житті близького друга, бо тільки така поведінка вчителя сприяло визріванню і органічного росту самого учня [6, с. 433].
Позиція Сковороди показує, що викладач - це унікальна «повитуха» (Сократ) формування у кожної людини, який є учнем, почуття можливості і повноцінності. Успішність «повивальної» функції викладача в вирішальною мірою залежить від його антропологічної мудрості, зокрема від уміння органічно поєднувати у своєму ставленні до вихованця дві максими:
- визнання його волі;
- урівноваження цієї свободи відповідальністю [5, 147-148].
Разом з тим тенденції, які сьогодні мають місце в освітньому процес, і, в першу чергу, в гуманітарній освіті, істотно змінили місце і роль викладача, а також оцінку його праці. Це частково обумовлено зміною акцентів на тих змістовних орієнтирів, якими завжди супроводжувалася викладацька діяльність. Сьогодні в викладацькому середовищі далеко не завжди зустрінеш людей, для яких важливе значення має не тільки сам процес освіти, а й прагнення осмислити глибокі світоглядні питання, без яких неможливо визначити подальшу долю як окремо взятої країни, так і цивілізації в цілому.
У той же час сьогодні для викладача ставати дуже важливим вміння розкривати зміст знання, що передбачає не тільки і не стільки передачу готового матеріалу або навіть схеми його добування, а акт творчості, со-мислія, переходу від одного до іншого. В такому стані викладач і студент стають не просто володарями істини, а вони одержимі нею. Але приклади такого співтворчості в даний час зустрічаються далеко не завжди. Подібна позиція в освітньому процесі викликає певну настороженість.
І як тут знову не звернутися до ідей великого Сковороди, який вважав, що природа є головне і верховне у вихованні. Природа є альфа і омега в вихованні. «Учитель і лікар не є вчитель і лікар, а тільки служитель природи, єдиною і справжньою і врачебніци і вчительки» [6, с. 569].
Процес утворення буде давати свої плоди тільки в тому випадку, якщо діяльність викладача і навчання учня відбуватимуться в руслі їх природних нахилів, а, отже, відповідати їхнім інтересам, творчим здібностям, душевному настрою і тому, до чого тягнеться їх серце, бо природа людини є його серце.
Філософія серця Сковороди, споріднена з теорією «сродної праці», націлена на індивідуальність в освіті. Тільки завдяки своєму «внутрішньому» світу (серцю) людина може бути самим собою і саме в цьому полягає основний пафос педагогіки Сковороди. «Природне» виховання повинно бути спрямоване не на розум, не на інтелект і навіть не на волю і не на почуття, а на серці, на той цілісний корінь, з якого виростає вся душевна життя людини.
Основна педагогічна думка Сковороди була новаторською для того часу, бо вона розглядала виховання як природне, виховання цілісності духу, виховання такої особистості, яка живе в гармонії зі світом і з самою собою. Актуальність даної ідеї зберігається і до сьогоднішнього дня.
Освічена людина - це, перш за все, духовна людина. Саме тому сучасне гуманітарну освіту має створити умови для духовного розвитку людини, для розуміння інших людей, для формування здатності людини жити і здійснювати свої вчинки і практичні дії по совісті. Потрібно, щоб утворений в духовному плані людина була готова до випробувань і здатний був їх сприймати спокійно, без почуття страху і власної невпевненості. Саме гуманітарна освіта має поставити собі за мету необхідність створювати умови для розвитку людини як такого: і що вміє, і тілесного, і переживає, і духовного, тобто мова йде про розвиток в єдності всіх тих сторін людини, про які ми ще недостатньо знаємо.
І як тут знову згадати Григорія Сковороду та його вислів про те, що будь-яка справа встигне, якщо природа путеводствует, а тому їй не слід заважати, і, по можливості, усувати перешкоди таким чином, як ніби дорогу їй очищаєш.
Бачачи перед собою тих, хто присвячує своє життя постійному навчанню, Сковорода попереджає: «Не в тому досконала Премудрість, щоб весь Мір перезнать. Хто може оце? А неможливе і непотрібне є те саме ... Переглянувши всі Планети і придбавши все Міри, не маючи і не знаючи тое, що для тебе, і мізерний, і не Знавець, і невеселий єси. Так, як переведаться все Дороги, але і Як бути можеш кураж, позбавлений для себе нужнаго? Як мати станеш, що не знайшовши? А як знайдеш, не впізнавши? Як же узнаеш, позбавлений Сладчайшаго і Всевожделенн'йшаго твого Керівника, Світу Божого »[4, с. 178].
Будучи прозорливим мислителем, Сковорода бачить глибинну основу знання і порівнює його з богопізнання. Тим самим він заглядає в майбутнє на багато поколінь вперед, говорить про втрачені покоління, які «навчалися чогось і як-небудь», які не мали перед собою твердої мрії. Їх не врятувала ні Європа, ні Батьківщину, бо скрізь вони були зайвими, далекими від потреб свого часу.
Сьогодні молоде покоління, що рветься отримати освіту за кордоном в найпрестижніших університетах, чи не виявиться в стороні від тих цивілізаційних процесів, які відбуваються в усьому світі? Чи не стане їх утворення простим придатком до тих суто прагматичним цілям, які вони переслідують, а, отже, чи буде це знання супроводжуватися глибокою духовно-моральною орієнтацією, відповідальністю за ті рішення, які доведеться приймати при втіленні тих чи інших проектів? Чи завжди ці проекти будуть благом для наступних цивілізацій?
Ці питання не повинні залишатися без відповідей, які потрібно знаходити як в системі оновленого гуманітарної освіти, так і через вдосконалення самого педагогічного процесу.
Дистервег А. Вибрані педагогічні твори. Мін. Просвіта. РРФСР, 1956. - 374 с.
Алексеєнко А.П. Педагогічні Ідеї Григорія Сковороди у контексті сучасної гуманітарної освіти
Розглядаються Актуальні проблеми сучасної гуманітарної освіти на основе педагогічних Ідей Григорія Сковороди. Звертається увага на становлення новой антропологічної парадигми в освітянському процесі. Розкрівається значімість Ідей Сковороди для ее реализации через призму сродності праці, природні нахілі учня и вчителя, через філософію серця.
Ключові слова: антропологічна парадигма, гуманітарна освіта, комунікація сродність праці, природні нахілі, філософія серця.
Алексєєнко А.П. Педагогічні ідеї Григорія Сковороди в контексті сучасної гуманітарної освіти
Розглядаються актуальні проблеми сучасної гуманітарної освіти на основі педагогічних ідей Григорія Сковороди. Звертається увага на становлення нової антропологічної парадигми в освітньому процесі. Розкривається значимість ідей Сковороди для її реалізації через призму спорідненості праці, природні нахили учня і вчителя, через філософію серця.
Ключові слова: антропологічна парадигма, гуманітарна освіта, комунікація, сродность праці, природні нахили, філософія серця.
Aleksejenko A. P.Pedagogical ideasof Grigorii Skovoroda in the context of modern humanitarian education
Discusses the actual problems of contemporary humanitarian education which based on the pedagogical ideas of Gregory Skovoroda. Attention is focused on the formation of new anthropological paradigm in the educational process. The article reveals the significance of ideas by G. Skovoroda and their implementation through the native labour, natural preferences of the student and the teacher, through philosophy of the heart.
Key words: anthropological paradigm, humanitarian education, communication, native labour, natural preferences, philosophy of the heart.
Схожі документи:
Основна освітня програма початкової загальної освіти муніципального бюджетного освітнього закладу «Основна.
Основна освітня програма
Основна освітня програма початкової загальної освіти муніципального бюджетного освітнього закладу
Основна освітня програма
загального освіти У сучасних. контексті взаємодії з іншими мистецтвами, а також в контексті. художньо-педагогіческойідеі. ззаду, синиця, сковорода. скоро, зліва. С. Маршак «Жадина»; О. Григор'єв «Яма»; Е. Успенський «Все. і гуманітарного циклів.
Основна освітня програма початкової загальної освіти (чотири роки освоєння)
Основна освітня програма
Основна Освітня Програма початкового Спільного Освіти Мбоу сош №14 м Азова
Основна освітня програма
педагогічних спільнот, об'єднань роботодавців та інститутів громадської участі в управлінні освітою. Наказ Міністерства Освіти. контексті. можливостями сучасного дошкільника. «Жадина»; О. Григор'єв «Яма»; Е. ідеї. Пательня. скоро.
творчості Григорія Савича Сковороди. педагогічної теорії, що підкреслює необхідність "прогресуючого освіти. гуманітарного та природничо-наукового пішла сучасна біологія, особливо після об'єднання ідеї. В контексті конституціоналізму.