Педагогічна взаємодія - універсальна характеристика педагогічного процесу, його основа. Педагогічна взаємодія в широкому сенсі - це взаємопов'язана діяльність педагога і вихованців.
Специфіка педагогічного завдання полягає в тому, що результатом її рішення є не правильне виконання вихованцем необхідних дій або отримання ним правильної відповіді, а придбання учнем певних властивостей, якостей, оволодіння способами дії.
Педагогічний вплив передбачає активні дії педагога щодо вихованця і готовність вихованця прийняти їх і змінитися під їх впливом. Інакше кажучи, педагог в таких відносинах виступає суб'єктом, а вихованець - об'єктом, а самі відносини є суб'єкт-об'єктними.
При чіткої організації педагогічний вплив дає хороший ефект, проте має істотний недолік: воно вкрай неефективно для формування самостійності, творчості, ініціативи, активної життєвої позиції - тих якостей, без яких немислима вільна саморозвивається особистість (а саме така особистість є метою сучасного виховання).
Педагогічна взаємодія - це узгоджена діяльність педагога і вихованця по досягненню спільних цілей і результатів. При взаємодії педагога і вихованця обидва вони є суб'єктами, їх взаємини набувають суб'єкт-суб'єктний характер
В основі співробітництва педагога та учня лежить діалогічність спілкування, що вимагає від педагога демократичного стилю педагогічного управління. Оптимальним варіантом педагогічної взаємодії при співробітництві є підвищення статусу вихованця при збереженні статусу педагога. Це передбачає, що при педагогічній взаємодії розвиваються обидва суб'єкти: педагог допомагає учням в їх різнобічному розвитку, а й учні стимулюють розвиток педагога, його самовдосконалення як в професійному, так і загальнолюдському плані.
Завдяки педагогічній взаємодії найбільш успішно розвиваються ініціативність, здатність будувати свої дії з урахуванням дій партнера, розуміти емоційні стани учасників спільної діяльності, здатність добувати інформацію, якої бракує в діалозі, готовність запропонувати свою допомогу і план загального дії, здатність до мирного вирішення конфліктів
Таким чином, реалізація педагогічної взаємодії пред'являє більш високі вимоги до професійно-особистісним якостям педагога, ніж реалізація педагогічного впливу.
Професійно-особистісні якості педагога:
· Педагогічну спрямованість. як комплекс психологічних установок на роботу, професійно орієнтованих мотивів і здібностей, професійних інтересів і особистісних якостей, а також професійна самосвідомість;
· Емпатію. що виражається в емоційній чуйності на переживання учня, в чуйності, доброзичливості, турботливості, вірності своїм обіцянкам;
· Педагогічний такт. виявляється в умінні зберігати особисту гідність, не ущемляючи самолюбство учнів, колег по роботі;
· Педагогічну пильність. яка передбачає вміння фіксувати суттєве в розвитку учня, передбачити перспективи, динаміку становлення особистості кожного вихованця і колективу в цілому;
· Педагогічний оптимізм. заснований на глибокій вірі педагога в сили, можливості кожного учня, в результативність освітньої роботи;
· Культуру професійного спілкування;
· Педагогічну рефлексію. як самоаналіз виконаної роботи, оцінку отриманих результатів, співвіднесення їх з поставленою метою.
Педагогічні здібності - узагальнена сукупність таких індивідуально-психологічних особливостей особистості вчителя, які забезпечують досягнення високих результатів у педагогічній діяльності.
Педагогічна ерудиція - найважливіша умова педагогічної майстерності.
Ерудиція увазі вченість, начитаність, грунтовне знання предмета.
Індивідуальний стиль роботи - сукупність завдань, засобів і способів педагогічної діяльності і спілкування, а також більш приватних особливостей, наприклад ритм роботи, характерних і стійких для даного вчителя.