(1900-1964) російський мовознавець, лексикограф
Створений вченим «Тлумачний словник російської язи-ка» давно став найпопулярнішим довідковим виданням з російської мови, зразком для створення багатьох рус-сько-національних словників, в яких фіксується з-тимчасова лексика. Сам Ожегов жартував, що за кількістю-ству виданих примірників його словник не поступається тру-дам класиків марксизму-ленінізму.
Біографія Ожегова і його близьких настільки насичена-на складними, драматичними подіями, що цілком могла б стати основою самостійної праці, посвя-ного доль російської інтелігенції.
Ожегова походили з демидовских кріпаків, які працювали на уральських заводах ( «Ожегов» називали палицю, яку опускали в розплавлений метал, що-б визначити ступінь готовності маси). Дід Сергія працював лаборантом на Екатеринбургском заводі, всім своїм чотирнадцяти синам і дочкам він зумів дати вищу освіту. Батько Сергія - Іван Іванович - став інженером і отримав місце на паперовій фабриці Кувшинової, яка славилася своїми технічними новше-ствами. Сама Кувшинова була близька соціал-демократи-ного ідеям і зуміла створити в Кам'яному благоустрою-енний житлове селище, в якому знаходилися не тільки лікарні і школи, але навіть Народний дім. Молодий ін-женеро отримав чотирикімнатну квартиру, що стала центром збору місцевої інтелігенції. Відомо, що там бував і гостював М. Горький.
Мати Ожегова працювала акушеркою в фабричній біль-ниці. Вона народила трьох синів, старшим з яких і був Сергій. Середній з братів пізніше навчався в Інститу-ті цивільних офіцерів на архітектурному факультеті, молодший став студентом Інституту шляхів сполучення.
У 1909 р Ожегова переїхали до Петербурга. Іван Іва-вич став працювати в Експедиції заготовляння государ-ських паперів (майбутньому Держзнаку). Він отримав кварти-ру, в якій розмістилася його велика сім'я. Сергій почав ходити в гімназію, захопився шахами, полягав у спортивному товаристві. Закінчивши гімназію, він вступив в Петроградський університет, проте незабаром виїхав до рід-ственник в містечко Опочку.
В середині 1920 року дивізію, в якій служив Ожегов, перекидають на Південну Україну. Він очолювана-ляет полкову розвідку, потім штаб полку. У той час велися інтенсивні бої з військами Врангеля, але Ожего-ву доводилося брати участь і в ліквідації місцевих банд. Незабаром його призначають начальником штабу тилу.
До 1922 року Ожегов служив на керівних поса-ності в штабі Харківського військового округу в Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Йому пропонують продов-жити освіту у військовій академії, але Сергій відмови-ється, демобілізувався за станом здоров'я і повер-тається в Петроград, продовжує навчання на філологічес-ком факультеті університету.
Незадовго до закінчення університету Ожегов одружив-ся на студентці філологічного факультету Педагоги-чеського інституту імені А. Герцена. Тесть Ожегова - священик - свого часу мріяв про консерваторію, але доля розпорядилася інакше, і любов до музики він реалізовував у сімейному колі. У спогадах сина Оже-Гова йдеться, що дід віртуозно грав на фісгармонії як класичну, так і народну музику.
Вже на старших курсах Ожегов почав викладати російську мову. У 1926 році він закінчує Ленінградський університет, поступово входить в коло ленінградських лінгвістів. Своїми вчителями він називав майбутніх ака-Демік В.В. Виноградова і Л.В. Щербу. Особливу роль у долі Ожегова зіграв Д.Н. Ушаков, який залучив його до роботи над чотиритомний тлумачним словником російської мови. У той же час молодий філолог зав'язує друж-бу з А. Реформатським, пізніше написав став клас-сических підручник з курсу «Вступ до мовознавства».
Ожегов не відносився до кабінетним затворникам, він любив дружні компанії і спілкування з друзями вважав найкращим відпочинком. Дружина Ожегова вміла створити доброже-лательно і довірчу атмосферу в домі. У шлюбі подружжя прожило майже сорок років, виростивши сина.
Незадовго до початку Великої Вітчизняної війни сім'я переїжджає до Москви. Ожегов швидко звикає до московського способу життя і отримує рідкісну возмож-ність спостерігати за різними по культурному рівню но-носія мови. В цей же час він починає працювати над «Словником російської мови».
Налагоджена життя обірвалося з початком війни. От-правив сім'ю до родичів в Ташкент. Ожегов запіси-ється в народне ополчення. Але. будучи відомим вчених-ним, він підлягав «бронювання» і, залишившись в Моск-ве, очолив Інститут мови і писемності Академії наук до повернення з евакуації колишнього керівництва.
У війну Ожегов втратив майже всіх ленінградських родичів. Його п'ятирічна племінниця виявилася в дитбудинку. Пізніше Сергій Іванович знайшов дівчинку, привіз до Москви і удочерив її.
Після війни Ожегов продовжив наукову діяльність, постійно вдосконалюючи структуру і склад словника. Все-го він встиг підготувати чотири перевидання, фіксуючи в кожному новому випуску зміни, що відбувалися в лек-сике сучасної російської мови. Успішна наукова де-ності Ожегова була по достоїнству оцінена колле-гами: йому присудили без захисту спочатку ступінь кандида-та, а потім і доктора філологічних наук.
Роботи Ожегова присвячені проблемам лексикології, лексикографії, соціолінгвістики, теорії та практиці культури мови, історії російської літературної мови, мови окремих письменників. Вчений підготував до изда-нию «Словник до п'єс А.Н. Островського », проте його вдалося випустити лише після смерті Ожегова.
Вчений редагував «Орфографічний словник рус-ського мови» (1956), інші словники-довідники - «Рус-ське літературну вимову і наголос» (1955), «Правильність російської мови» (1962). Сучасному чи-татель важко навіть уявити, яка колосальна ра-бота стоїть за простим перерахуванням словникових робіт Ожегова. Адже разом зі своїми сподвижниками він прак-тично підготував реформу російської мови, яка призвела до певних змін усталених норм.
Смерть Ожегова стала несподіванкою для близьких: після операції він заразився інфекційним гепатитом і раптово помер. Урна з прахом вченого поко-ится на Новодівичому кладовищі.