Фосфорорганічні сполуки (ФОС) широко поширеною-нени в побуті і сільському господарстві в якості засобів для боротьби з домашніми комахами, для обробки рослин, боротьби секзопаразітамі тварин і т. Д.
З хімічних особливостей даних речовин слід обра-тить увагу на їх високий коефіцієнт розподілу між маслом і водою, що обумовлює їх вільне проникнення через неушкоджену шкіру, біологічні мембрани, гематоенцефалічний бар'єр.
У повсякденній роботі токсикологічних відділень найбільш часто зустрічаються побутові пероральні отруєння (випадкові або призначе-вимірювань) карбофосом, дихлофосом, хлорофосом, а виробничі отруєння частіше бувають інгаляційними. Перкутантние отруєння в мирний час є казуїстичні випадки.
Патогенез. ФОС порушують або блокують функцію холінестерази (ХЕ), утворюючи стійкий до гідролізу фосфорильованій-ний фермент, нездатний реагувати з молекулами ацетилхоліну (АХ), внаслідок чого АХ, який є медіатором при пере-дачі збудження в синапсах, перестає своєчасно руйнуватися і накопичується на постсинаптичні мембрані , викликаючи її стій-кую деполяризацию, що клінічно проявляється формуванням чотирьох специфічних ефектів: мускаріноподобних, нікотиноподібні, курареподобіого і центральної дії.
1. мускаріноподобних ефект пов'язаний з порушенням М-холінорецепторів. Клінічно це проявляється рясним потоотделе-ням, саливацией, бронхорея, спазмом гладкої мускулатури бронхів, кишечника, міозит.
2. нікотиноподібні ефект пов'язаний з порушенням Н-холінорецепторів і клінічно проявляється гіперкінезами і судомами.
3. курареподібних ефект проявляється розвитком периферичних паралічів.
4. Центральне дію ФОС проявляється розвитком клонічних і тонічних судом, психічних порушень.
Клініка. При пероральному отруєнні ФОС виділяють три стадії отруєння.
I стадія (стадія порушення) спостерігається у хворих через 15-20 хв. після прийому ФОС. З'являється психомоторне возбу-дження, запаморочення, головний біль, нудота, іноді блювота. Об'єктивно відзначаються помірний міоз, пітливість, салівація, іноді приєднуються явища помірною бронхореі. З'являються блювання, спастичний біль в животі. АТ підвищений, розумі-ренная тахікардія.
II стадія (стадія гіперкінезів і судом) розвивається приблизно через 1-2 години після прийому ФОС (час її настання багато в чому залежить від кількості потрапив всередину речовини) .Спеціфіческіе ознаки отруєння досягають свого максимуму і створюють яскраву клінічну картину. Хворий скаржиться на загальне пло-хое самопочуття, мимовільні посмикування м'язів, на-рушення зір, утруднене дихання, слинотеча, профузний пітливість, прискорене сечовипускання, хворобливі тенезми. Характерне для початку захворювання порушення змінюється сту-пором, потім сопором, аж до розвитку коматозного стану.
При огляді відзначаються значний міоз, реакція зіниць на світло відсутня. Грудна клітка ригидная, її екскурсія ограниче-на. Гіпергідроз досягає свого максимального розвитку - хворого буквально заливає слиною, аускультативно визначається велика кількість провідних вологих хрипів в результаті гіперсек-Реции трахеобронхіального дерева.Характернейшім ознакою даної стадії захворювання є поява міофібрілляцій спочатку в області обличчя, шиї, м'язів грудей, передпліч і гомілок, а в після-дме і в інших групах м'язів (аналогічну міофібрілляцію можна спостерігати у хворих в операційній, при в / в введенні міорелаксантів короткого дейтвія при вво дном наркозі). Періоді-но розвивається загальний гіпертонус з переходом в тонічні судоми. На тлі наявної вихідної тахікардії починає розвивати-ся тенденція до виразною брадикардії. Підвищення артеріального тиску досягає максимального рівня (250/160 мм рт. Ст.), Потім можливе падіння серцево-судинної діяльності і розвиток колаптоїдний стан. Відзначаються прискорене сечовипускання, хворобливі тенезми, мимовільний рідкий стілець.
III стадія (стадія паралічів). На перше місце в клініці ви-ходить параліч поперечно-смугастої мускулатури. Свідомість, як правило, відсутня. Зіниці точкові, реакції на світло немає. Сухо-жильні рефлекси різко ослаблені, або повна арефлексія. Як і є ознаки ОДН, пригнічення дихання центрального генезу. Брадикардія (ЧСС до 40-20 в хвилину), гіпотонія.
Лабораторна діагностика. Специфічними методами дослі-нання є кількісна та якісна реакції на від-равлять речовина групи ФОС, визначення активності ХЕ.
Невідкладна допомога. Принцип лікування хворих з гострим від-равлением ФОС - комплексна антідотная терапія в поєднанні з неспецифічними методами.
Антидотная терапія полягає в комбінованому застосуванні холинолитических препаратів (найчастіше атропін) і реактіваторов ХЕ.
При використанні атропіну розрізняють «інтенсивну» і «під-тримувати» атропинизации. «Інтенсивне» атропинизации проводять протягом першої години з моменту початку лікування боляче-го до купірування всіх симптомів мускаріноподобних дії ФОС, що проявляється у вигляді характерних ознак атропинизации: розвивається помірна тахікардія, зникає міоз, розширити-ються зіниці, з'являється сухість шкіри і слизових оболонок . Орі-ентіровочние дози введеного атропіну для інтенсивної атропинизации наступні: I стадія - 2-3 мг, II стадія 20-25 мг, 111 стадія - 30-50 мг в / в. «Підтримують» дози вводяться при по-явище ознак закінчення дії «інтенсивної» дози атро-Піна та складають приблизно 80-90% від її кількості. Добова доза атропіну при важких отруєннях може доходити до 150 200 мг і більше. Зменшення добової дози атропіну повинно про- переводитися поступово, паралельно наростанню рівня активно-сті ХЕ. При раптовій відміні підтримуючої дози атропіну при невідновлення рівні ХЕ можлива раптова смерть.
Реактіватори холінестерази (оксими) слід вводити парал-лельно проведеної атропинизации. Основним препаратом цієї групи є дипироксим.
У I стадії отруєння дипироксим призначається по 150 мг в / м 1-2 рази на добу (ампули по 1 мл 15% розчину).
При II стадії дипироксим вводять по 150 мг в / м через кожні 1-3 години в сумарній дозі до 1,2-2 м при наявності порушень свідомості, необхідне введення препаратів центральної дії.
Для лікування III стадії застосовують поєднання діпіроксіма з іншим оксими центральної та периферичної дії - діетіксімом, лікувальна доза якого складає 250 мг, загальна доза 5-6 р
Примітка. Інтенсивна реактивация ефективна тільки до мо-мента виникнення стійкої блокування ХЕ, яка настає че-рез 6-8 годин після отруєння, тому введеніереактіваторов ХЕ на 2-у добу після отруєння і пізніше буде неефективно і навіть небезпечно у зв'язку з їх вираженим токсичною дією, яке проявляється на-рушення внутрішньосерцевоїпровідності, рецидивом гострої симптому-тики отруєння ФОР, а також токсичної.