Лекція 11. Українська національно-демократична революція
1 Утворення Української Центральної Ради.
2 Перший і другий Універсали.
3 Третій Універсал і проголошення Української Народної Республіки.
4 Боротьба за владу в Україні в кінці 1917 - початку 1918 року.
З ліквідацією самодержавства вУкаіни виникло двовладдя. З одного боку, до влади прийшов буржуазний Тимчасовий уряд, а з іншого - був утворений Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів, який у своїй політиці спирався на місцеві ради.
Важливу роль в її створенні та визначенні основних напрямків діяльності відіграли три провідні українські партії: Українська партія соціалістів-революціонерів (Н. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал), Українська соціал-демократична робітнича партія (В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) та Українська партія соціалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов).
Головою Центральної Ради було обрано лідера руху за українське національне відродження відомий історик і політичний діяч М. Грушевський. З самого початку діяльності Центральної Ради М. Грушевський стояв на позиції автономії України в составеУкаіни. Його підтримували В. Винниченко, С. Петлюра, П. Христюк та інші.
Крім прихильників автономії в Центральну Раду входили і прихильники негайного проголошення незалежності України. Одним з них був М. Міхновський, який активно виступав за створення українських державних інститутів влади і перш за все українського війська.
Вимога національно-територіальної автономії України набуло політичного звучання в резолюціях Першого Всеукраїнського військового з'їзду, що відбувся 5-8 травня 1917 року. На нього прибуло близько 700 делегатів, які представляли 900 тис. Військовослужбовців українців армії і тилу. Роботою з'їзду керували М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра, М. Міхновський. Головним питанням з'їзду було питання про ставлення українського населення до війни. Делегати з'їзду висловилися за надання автономії Україні, за українізацію військових частин. З'їзд обрав Український військовий генеральний комітет, який в повному складі (18 осіб) увійшов до складу УЦР.
У травні 1917 року близько 3 тис. Солдатів створили український полк ім. Б. Хмельницького. З сільських жителів був сформований підрозділ вільного козацтва, почесним отаманом якого обрали командира 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського. Він запропонував передати в розпорядження Центральної Ради свій полк чисельністю 40 тис. Бійців. Але М. Грушевський і В. Винниченко не підтримали ідею створення регулярної української армії.
Відносини між Центральною Радою і Тимчасовим правітельствомУкаіни, яке проголосило курс на демократичний розвиток країни, не склалися з самого початку. Спрямована в кінці травня 1917 р Петроград делегація у складі 10 осіб на чолі з В. Винниченко звернулася до голови уряду князю Львову з проханням про надання автономії Україні, про комісара Тимчасового уряду, про українізацію фронтових частин і освіти і т. Д. Делегація Центральної ради зустрічалася і з членами уряду, і з представниками Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів. Але не знайшовши взаєморозуміння ні з Тимчасовим урядом, ні з Петрограду радою, українська делегація в кінці травня повернулася до Києва. В. Винниченко згодом згадував, що «представники з професорськими титулами ніяк не могли погодитися, щоб землі Причорномор'я, Донецького басейну і Харківщини належали автономної України». Єдина поступка, яку Тимчасовий уряд погоджувався зробити, полягала в наданні Україні дуже обмеженою культурно-обра-зо-вательной автономії.
Протиріччя між Тимчасовим урядом і Центральною Радою ще більше посилилися після заборони проведення другого Всеукраїнського військового з'їзду. Про це рішення повідомлялося в телеграмі військового міністра О. Керенського.