Найважливішими для життєдіяльності людини газами є кисень і вуглекислий газ, які беруть участь в газообміні людини з навколишнім середовищем. Цей газообмін здійснюється головним чином у легенях людини в процесі дихання. Газообмін, що відбувається через поверхню шкіри, приблизно в 100 разів менше, ніж через легені, тому що поверхня тіла дорослої людини становить приблизно 1,75 м2, а поверхня альвеол легенів - близько 200 м2. Процес дихання супроводжується утворенням в організмі людини теплоти в кількості від 4,69 до 5,047 (в середньому 4,879) ккал на 1 л поглиненого кисню (який перейшов в вуглекислоту). Слід зауважити, що поглинається тільки незначна частина міститься у вдихуваному повітрі кисню (приблизно 20%). Так, якщо в атмосферному повітрі знаходиться приблизно 21% кисню, то в повітрі, що видихається людиною повітрі його буде близько 17%. Зазвичай кількість видихається вуглекислоти менше кількості поглиненого кисню. Ставлення обсягів виділяєтьсялюдиною вуглекислоти і поглиненого кисню носить назву дихального коефіцієнта (ДК), який зазвичай коливається від 0,71 до 1. Однак якщо людина знаходиться в стані сильного збудження або виконує дуже важку роботу, ДК може бути навіть більше одиниці.
Кількість кисню, необхідне людині для підтримки нормальної життєдіяльності, в основному залежить від інтенсивності виконуваної ним роботи і визначається ступенем нервового і м'язового напруги. Засвоєння кров'ю кисню відбувається найкраще при парціальному тиску близько 160 мм рт. ст. що при атмосферному тиску 760 мм рт. ст. відповідає нормальному процентним вмістом кисню в атмосферному повітрі, т. е. 21%.
Завдяки здатності людського організму пристосовуватися, нормальне дихання може спостерігатися і при менших кількостях кисню.
Якщо скорочення вмісту кисню в повітрі відбувається за рахунок інертних газів (наприклад, азоту), то можливе значне зменшення кількості кисню - аж до 12%.
Вуглекислий газ С02 є безбарвний газ із слабким кислим смаком і запахом; він в 1,52 рази важчий за повітря, злегка отруйний. Накопичення вуглекислого газу в повітрі закритих приміщень призводить до появи головного болю, запаморочення, слабкість, втрату чутливості і навіть втрати свідомості.
Без будь-яких шкідливих наслідків для людського організму в повітрі закритих приміщень можуть бути допущені концентрації вуглекислого газу, значно вищі, ніж 0,04%.
Величина гранично допустимої концентрації вуглекислого газу залежить від тривалості перебування людей в тому чи іншому закритому приміщенні і від роду їх занять. Наприклад, для герметизованих притулків, при розміщенні в них здорових людей на термін не більше 8 годин, може бути прийнята в якості гранично допустимої концентрації С02 норма в 2%. При короткочасному перебуванні людей ця норма може бути збільшена. Можливість перебування людини в середовищі з підвищеними концентраціями вуглекислого газу обумовлена здатністю людського організму пристосовуватися до різних умов. При концентрації С02 вище, ніж 1%, людина починає вдихати значно більше повітря. Так, при концентрації С02 в 3% дихання подвоюється навіть в стані спокою, що саме по собі не викликає помітних негативних наслідків при порівняно короткочасне перебування в такому повітрі людини. Якщо ж людина буде перебувати в приміщенні з концентрацією С02 в 3% достатньо довго (3 і більше діб), йому загрожує втрата свідомості.
Як буде зрозуміло з подальшого, вимоги щодо вмісту вуглекислого газу в повітрі приміщень наземних будівель зазвичай легко задовольняються, якщо джерелами його виділення є люди. Інакше стоїть питання, коли вуглекислий газ накопичується в виробничих приміщеннях в результаті тих чи інших технологічних процесів, що відбуваються, наприклад, в дріжджових, пивоварних, гідролізних цехах. У цьому випадку в якості гранично допустимої концентрації вуглекислого газу приймають 0,5%.