Основні поняття фізичного виховання

Теорія і методика фізичного виховання як навчальна дисципліна, її основні поняття

Теорія і методика фізичного виховання є однією з основних профілюючих дисциплін у системі професійної підготовки фахівців з вищою фізкультурним об-разованием.

Джерелами виникнення і розвитку теорії та методики фізичного виховання є [10]:

1) практика суспільного життя. Потреба суспільства в хоро-шо фізично підготовлених людей викликала прагнення пізнати закономірності фізичного виховання і на їх основі будувати систему управління фізичним вдосконаленням людини;

2) практика фізичного виховання. Саме в ній перевірити-ються на життєвість всі теоретичні положення, можуть пик-датися оригінальні ідеї, які спонукають теорію і методику фізичного виховання до розробки нових положень;

3) прогресивні ідеї про зміст і шляхи виховання гармонійно розвиненої особистості, які висловлювалися фило-софамі, педагогами, лікарями різних епох і країн;

4) постанови уряду про стан і шляхи здійснений-вання фізичної культури в країні;

5) результати досліджень як в області теорії і методики фізичного виховання, так і в суміжних дисциплінах.

Вивчення будь-якої навчальної дисципліни, як правило, починаючи-ється з освоєння її понятійного апарату, тобто зі специфічних професійних термінів і понять.

Поняття-це основна форма людського мислення, що встановлює однозначне тлумачення того чи іншого терміна і виражає при цьому найбільш суттєві сторони, свій-ства або ознаки визначається об'єкта (явища).

До основних понять теорії фізичного виховання відно-сятся такі:

Фізичне виховання

Мал. 1. Фізичне виховання як педагогічний процес цілеспрямованого формування рухових умінь і навичок і розвитку фізичних якостей людини

Опановуючи рухами, що мають смислове значення, важ-ними для життя або спорту руховими діями, займаючи-ються набувають вміння раціонально і повноцінно прояв-лять свої фізичні якості. Одночасно з цим вони позна-ють закономірності рухів свого тіла.

За ступенем освоєності техніка рухової дії мо-же виконуватися в двох формах - у формі рухового вміння і в формі навички. Тому часто замість словосполучення «навчений-ня рухам» в практиці фізичного виховання використовують термін «формування рухових умінь і навичок».

Виховання фізичних якостей є не менш важливим є-ної стороною фізичного виховання. Цілеспрямоване управ-ня прогресуючим розвитком сили, швидкості, винослівос-ти та інших фізичних якостей зачіпає комплекс природних властивостей організму і тим самим обумовлює кількісні і якісні зміни його функціональних можливостей.

Всі фізичні якості є вродженими, тобто дані людині у вигляді природних задатків, які необхідно роз-вать, удосконалювати. А коли процес природного розвитку набуває спеціально організований, тобто педагогічний ха-рактер, то коректніше говорити не «розвиток», а «виховання фі-зичних якостей».

У процесі фізичного виховання набувається також широ-кий коло фізкультурних і спортивних знань соціологічного, гігієнічного, медико-біологічного і методичного содер-жания. Знання робить процес занять фізичними вправи-ми більш осмисленим і в силу цього більш результативним.

Таким чином, фізичне виховання являє собою процес вирішення певних освітньо-виховних завдань, якому притаманні всі ознаки педагогічного процесу. Відмінною ж особливістю фізичного виховання є-ється те, що воно забезпечує системне формування двига-них умінь і навичок і спрямований розвиток фізичних якостей людини, сукупність яких у вирішальній мірі визна-чає його фізичну дієздатність.

Фізична підготовка

Термін «фізична підготовка» під-підкреслювала прикладну спрямованість фізичного виховання до трудової чи іншої діяльності. Розрізняють загальну фізичну підготовку та спеціальну фізичну підготовку.

Загальна фізична підготовка спрямована на підвищення рівня фізичного розвитку, широкої рухової підготовленості як передумов успіху в різних видах діяльності.

Спеціальна фізична підготовка - спеціалізований процес, що сприяє успіху в конкретній діяльності (вид професії, спорту та ін.), Що пред'являє спеціалізований-ні вимоги до руховим здібностям людини.

Резуль-татом фізичної підготовки є фізична підготовлений-ність, що відображає досягнуту працездатність в сформи-рова рухових уміннях і навичках, що сприяють еф-бництва цільової діяльності (на яку орієнтована підготовка).

Фізичний розвиток

Фізичний розвиток - це процес становлення, формування і подальшої зміни протягом життя індивідуума морфофункціональних властивостей його організму і заснованих на них фізичних якостей і здібностей.

Фізичний розвиток характеризується змінами трьох груп показників.

1. Показники статури (довжина тіла, маса тіла, постава, обсяги і форми окремих частин тіла, величина жіроотложе-ня та ін.), Які характеризують насамперед біологічні форми, або морфологію, людини.

2. Показники (критерії) здоров'я, що відображають морфологи-етичні та функціональні зміни фізіологічних систем організму людини. Вирішальне значення на здоров'я людини впливає функціонування серцево-судинної, дихальної та центральної нервової систем, органів травлення і виділ-ня, механізмів терморегуляції і ін.

3. Показники розвитку фізичних якостей (сили, швидкісних здібностей, витривалості та ін.).

Приблизно до 25-річного віку (період становлення і ріс-та) більшість морфологічних показників збільшується в розмірах і удосконалюються функції організму. Потім до 45- 50 років фізичний розвиток як би стабілізовано на визна-ленном рівні. Надалі, у міру старіння, функциональ-ва діяльність організму поступово слабшає і погіршується, можуть зменшуватися довжина тіла, м'язова маса і т.п.

Характер фізичного розвитку як процес зміни вка-заних показників протягом життя залежить від багатьох причин і визначається цілою низкою закономірностей. Успішно управляти фізичним розвитком можливо тільки в тому випадку, якщо відо-стни ці закономірності і вони враховуються при побудові процесу фізичного виховання.

Фізичний розвиток певною мірою визначається законами спадковості, які повинні враховуватися як фактори, бла-гопріятствующіе або, навпаки, перешкоджають фізичного вдосконалення людини. Спадковість, зокрема, повинна братися до уваги при прогнозуванні можли-ностей і успіхів людини в спорті.

Процес фізичного розвитку підпорядковується також закону воз-вікові ступенчатости. Втручатися в процес фізичного розвитку людини з метою управління ним можна тільки на основі врахування особливостей і можливостей людського організму в раз-особисті вікові періоди: в період становлення і зростання, в період найвищого розвитку його форм і функцій, в період старе-ня.

Велике значення для управління фізичним розвитком в процесі фізичного виховання мають біологічний закон упражняемости і закон єдності форм і функцій організму в його діяльності. Ці закони є відправними при виборі засобів і методів фізичного виховання в кожному конкрет-ному випадку.

Вибираючи фізичні вправи і визначаючи величину їх навантажень, відповідно до закону упражняемости можна розраховувати на необхідні адаптаційні перебудови в організмі за-Німан. При цьому враховується, що організм функціонує рует як єдине ціле. Тому, підбираючи вправи і на-вантаження, переважно виборчого впливу, необ-ходимо чітко уявляти собі всі сторони їх впливу на організм.

фізична досконалість

Це історично зумовлений ідеал фізичного розвитку і фізичної підготовленості людини, оптимально відповідає вимогам життя.

Найважливішими конкретними показниками фізично здійснений-ного людини сучасності є [3]:

1) міцне здоров'я, що забезпечує людині можливість безболісно і швидко адаптуватися до різних, в тому чис-ле і несприятливим, умов життя, праці, побуту;

2) висока загальна фізична працездатність, дозволяю щая добитися значної спеціальної працездатності;

3) пропорційно розвинене статура, правильна Осан-ка, відсутність тих чи інших аномалій і диспропорцій;

4) всебічно і гармонійно розвинуті фізичні якості, що виключають однобокий розвиток людини;

5) володіння раціональної технікою основних життєво важ-них рухів, а також здатність швидко освоювати нові рухові дії;

6) фізкультурна освіченість, тобто володіння спеціальними знаннями і вміннями ефективно користуватися своїм тілом і фізичними здібностями в житті, праці, спорті.

На сучасному етапі розвитку суспільства основними крите-ріями фізичної досконалості служать норми і вимоги державних програм в поєднанні з нормативами єдиної спортивної класифікації.

Являє собою власне змагальну діяльність, спеціальну підготовку до неї, а також межчело-веческое відносини і норми, їй властиві. [Більш детально спорт як суспільне явище буде розглянуто в частині 2 даного навчального посібника (глава 17)]

Характерною особливістю спорту є соревнователь-ва діяльність, специфічною формою якої є змагання, що дозволяють виявляти, порівнювати і сопостав-лять людські можливості на основі чіткої регламенту-ції взаємодій змагаються, уніфікації складу дей-тей (вага снаряда, суперника, дистанція і т.д .), умов їх виконання і способів оцінки досягнень за встановленими правилами.