Державна інноваційна політика формується і реалізується, виходячи з визнання пріоритетності інноваційної діяльності для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, забезпечення сталого економічного зростання, підвищення рівня і якості життя населення, забезпечення оборонної, технологічної та екологічної безпеки України [1].
Основними цілями державної інноваційної політики є:
• розвиток, раціональне розміщення та ефективне використання науково-технічного потенціалу, формування його структури;
• зміцнення обороноздатності країни і безпеки особистості, суспільства і держави.
Для досягнення поставлених цілей держава повинна вирішувати такі завдання інноваційної політики:
• визначення та реалізація пріоритетів державної інноваційної політики;
• забезпечення прогресивних структурних перетворень в економіці;
• створення і розвиток інфраструктури інноваційної діяльності;
• здійснення заходів щодо підтримки вітчизняної інноваційної продукції на міжнародному ринку і розвитку зовнішньоекономічної інноваційної діяльності;
• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва і фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
• забезпечення ефективного використання науково-технічного потенціалу для стабілізації розвитку економіки на головних напрямках, що визначають стратегію, темп і пропорції розвитку народного господарства і його структурної збалансованості.
До основних функцій державних органів влади в інноваційній сфері можна віднести наступні:
• формування державної інноваційної політики;
• стимулювання інновацій, конкуренції в цій сфері, страхування інноваційних ризиків, введення державних санкцій за випуск застарілої продукції;
• участь у формуванні інфраструктури інноваційної сфери;
• виділення ресурсів на пріоритетні наукові дослідження та інновації;
• інституційне забезпечення інноваційних процесів в організаціях державного сектора;
• підвищення соціального статусу осіб, що займаються інноваційною та науково-технічною діяльністю;
• підготовка кадрів для інноваційної сфери;
• регулювання інноваційних процесів в регіонахУкаіни;
• регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів;
• захист інтересів національного інноваційного підприємництва.
Найважливішими принципами державної інноваційної політики є наступні:
• опора на вітчизняний науковий потенціал;
• свобода наукової творчості, послідовна демократизація наукової сфери, відкритість і гласність при формуванні і реалізації наукової політики;
• стимулювання розвитку фундаментальних наукових досліджень;
• збереження і розвиток провідних вітчизняних наукових шкіл;
• створення умов для здорової конкуренції і підприємництва в сфері науки і техніки, стимулювання і підтримка інноваційної діяльності;
• створення умов для організації наукових досліджень і розробок з метою забезпечення необхідної обороноздатності і національної безпеки країни;
• інтеграція науки і освіти, розвиток цілісної системи підготовки кваліфікованих наукових кадрів усіх рівнів;
• захист прав інтелектуальної власності дослідників, організацій і держави;
• забезпечення безперешкодного доступу до відкритої інформації і права вільного обміну нею;
• розвиток науково-дослідних і дослідно-конструкторських організацій різних форм власності, підтримка малого інноваційного підприємництва;
• формування економічних умов для широкого використання досягнень науки, сприяння поширенню ключових для української економіки науково-технічних досягнень;
• підвищення престижності наукової праці, створення гідних умов життя і роботи вчених і фахівців;
• пропаганда сучасних досягнень науки, їх значимості для будущегоУкаіни.
Законодавство є основним регулятором інновацій та науково-технічної діяльності. В сучасних умовах нормативно-правове регулювання інноваційної діяльності передбачає розробку і введення в дію законів і нормативних актів, які б забезпечували наступне.
1. Зацікавленість держави, громадських організацій, підприємств та приватних осіб вкладати значну частину своїх доходів в інноваційну діяльність за рахунок пільгового оподаткування цієї частки коштів і прибутку, отриманої or реалізації продуктів інноваційної діяльності.
2. Зацікавленість всіх учасників і партнерів по кооперації в доведенні інноваційної ідеї і розробки до товарного вигляду і його комерційної реалізації на ринку за рахунок звільнення їх від сплати або зменшення розмірів податків.
3. Можливість отримання гарантованого і пільгового кредиту учасникам інноваційної діяльності.
4. Забезпечення захисту прав інтелектуальної власності як наукових колективів, так і окремих вчених і розробників.