Розсіяний склероз (множинний склероз) - хронічне, прогресуюче захворювання нервової системи, що характеризується-щееся поліморфно неврологічної симптоматики, раптовий-ними загостреннями і ремісіями. Характерною особливістю ті-чення розсіяного склерозу є те, що в період ремісії клінічні прояви хвороби часто повністю зникають, і хворі відчувають себе в цей період практично здоровими.
Вперше описаний французьким невропатологом Шарко (J. Charkot) в 1866р.
Причиною розсіяного склерозу є безліч факто-рів, серед яких пріоритет віддається вірусу, генетичної перед- схильності і впливу географічного чинника. Заболева-ня розвивається переважно у віці 16-35 років.
У клініці захворювання виділяються три основні форми неуважний-ного склерозу - церебральна, спінальна і цереброспинальная.
Основними симптомами при церебральної формі є:
відчуття нечіткості зображення, минуща сліпота, зниження гостроти зору, двоїння перед очима, косоокість, цін-тральні паралічі кінцівок, зниження черевних рефлексів, похитування при ходьбі, ністагм (мимовільні підсмикуючи-ня, коливання очних яблук при їх рухах в сторону), интенционное тремтіння (тремтіння у кінця мети), скандували мова (мова по складах).
Поступово органічне слабоумство при розсіяному склерозі переходить в кінцеву стадію придбаного недоумства - деменцію.
Прогноз захворювання несприятливий. Кінцева стадія бо-лезни завершується важкої інвалідизації хворого і розвитку третьому глибокого органічного недоумства.