Ситуаційний підхід до менеджменту
Ситуаційний підхід вніс великий вклад в теорію уп-ління, використовуючи можливості прямого застосування науки до конкретних ситуацій і умов. Централь-ним моментом ситуаційного підходу є ситуа-ція, тобто конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час.
Використовуючи даний підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть більшою мірою спосіб ствовать досягненню цілей організації в конкретній ситуації. Як і системний, ситуаційний підхід не є простим набором пропонуються керівництв, це спосіб мислення про організаційні проблеми і вирішення. У ньому також збережена концепція процесу управління. Отже, ситуаційний підхід намагається пов'язати конкретні прийоми і концепції з визначений-ними конкретними ситуаціями для того, щоб дос-тічь цілей організації найбільш ефективно.
Ситуаційний підхід використовує ситуаційні раз-личия між організаціями й усередині самих організа-цій. Менеджеру необхідно визначити, які значи-мі змінні ситуації і як вони впливають на ефекти-вність організації.
Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети. Цей термін вживають для позначення:
- сукупності процесів і дій, що ведуть до утворення і вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого;
- внутрішньої впорядкованості автономних частин цілого.
Якась група повинна відповідати декільком обов'язковим вимогам, щоб вважатися організацією. До них відносять:
- наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи:
- наявність принаймні однієї мети, яку приймають як загальну всі члени даної групи;
- наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети
Господарські організації керуються в своїй діяльності заявою про місії, в якому розкривається призначе-значення і сенс існування організації. Вона повинна бути сформульована гранично чітко, ясно і міститися в установчих документах.
Організації бувають формальні і неформальні. Формальні організації - це організації, які офіційно зареєстровані і діють на підставі існуючого законодавства і встановлених регламентів.
Неформальні організації - організації, які діють поза рамками законодавства, при цьому групи виникають спонтанно, але люди взаємодіють один з одним досить регулярно. Неформальні організації існують у кожної формальної організації.
Загальні характеристики організації:
1. Ресурси організації. До них відносяться: кадри організації, капітал, матеріали, технологія, інформація, які складають внутрішнє середовище організації. Мета кожної організації припускає перетворення різних ресурсів для досягнення встановленої мети.
2. Залежність організації від зовнішнього середовища. Організація повністю залежить від навколишнього світу, тобто зовнішнього середовища як щодо ресурсів, так і по відношенню до своїх клієнтів або споживачів. Зовнішнє середовище включає економічні умови в даній країні, урядові акти, профспілки, конкуруючі організації, споживачів, а також громадські погляди, техніку і технологію в цілому.
3. Поділ праці в організації. Розрізняють горизонтальний і вертикальний розподіл праці. Горизонтальний розподіл праці - це поділ на паралельно функціонуючі підрозділи усередині організації. Складні великі організації здійснюють горизонтальний поділ за рахунок утворення підрозділів, що виконують специфічні конкретні завдання і домагаються конкретних специфічних цілей. Такі підрозділи часто називають відділами або службами. Вертикальний розподіл праці - це координація роботи складових частин організації: відділів, служб, різних підрозділів. Діяльність з координування роботи інших людей і складає сутність управління.
4. Необхідність управління в організації. Щоб організація могла домогтися своїх цілей, завдання її підрозділів повинні бути скоординовані шляхом вертикального поділу праці, тому управління є істотно важливою діяльністю для організації. У зв'язку з цим організація повинна призначати керівників і визначати коло їхніх обов'язків і відповідальності.
Згідно з концепцією життєвого циклу організації її діяльність проходить п'ять основних стадій:
- народження організації: головна мета полягає у виживанні; керівництво здійснюється однією особою; основне завдання - вихід на ринок;
- дитинство і юність: головна мета - отримання при-були в найближчій перспективі і прискорене зростання; стиль керівництва жорсткий; основне завдання - ук-репленіе позицій і захоплення ринку; задача в області організації праці - планування прибутку, збіль-личение заробітної плати, надання различ-них пільг персоналу;
- зрілість: головна мета - систематичний сбалан-сірованний зростання, формування індивідуального іміджу; ефект керівництва досягається за рахунок де-легування повноважень; основне завдання - зростання за різними напрямками діяльності, завоювання ринку; задача в області організації праці - раз-розподіл і кооперація праці, преміювання в соот-но до індивідуальними результатами;
- старіння організації: головна мета - збереження досягнутих результатів; ефект керівництва дос-Тігана за рахунок координації дій, основне завдання - забезпечити стабільність, вільний ре-жим організації праці, участь і прибутки;
- відродження або зникнення: головна мета со-стоїть в забезпеченні пожвавлення всіх функцій; зростання організації досягається за рахунок згуртованості пер-соналу, колективізму; головне завдання - Омоль-ються, впровадження інноваційного механізму, впровадження наукової організації праці і колективне преміювання.
Будь-якій організації для досягнення намічених це-лей необхідні ресурси, які підлягають перетворенню в процесі виробничої діяльності. Основні ресурси, використовувані організацією, - це люди (челове-етичні ресурси), основний і оборотний капітал, техно-логія і інформація. Головне завдання організації в об-ласті використання ресурсів - досягнення цілей при мінімумі витрат і максимумі ефективності.
Організації повністю залежні від навколишнього світу як щодо своїх ресурсів, так і по відношенню до споживачів. Термін «зовнішнє середовище» вбирає в себе економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі ющіе організації, систему цінностей в суспільстві, тих-нику і технологію.
Поділ всієї роботи на складові компоненти між учасниками трудового процесу - горизонталь-ве поділ праці. Робота розподіляється по про-професійної ознакою. Класичним взірцем гори-зонтальним поділу праці на виробничому підпри-ємстві є виробництво, маркетинг і фінанси. Вони являють собою основні види діяльності, які повинні бути успішно виконані, щоб орга-нізація досягла поставлених цілей.
Оскільки робота в організації розділяється на со-ставлять частини, хтось повинен координувати робо-ту групи. Вертикальний розподіл праці відділяє роботу з координування дій від самих дій. Діяльність з координування роботи інших людей становить сутність управління. Вертикальне розділі-ня праці здійснюється за наступними напрямками:
Всі організації незалежно від сфер діяльності мають структуру, яка надає їм цілісність, спо-можності реалізувати свою місію (призначення). Структура організації - сукупність зв'язків і вза-імоотношеній рівнів управління і функціональних областей, побудованих в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації. Еле-менти організації отримали назви департаментів, управлінь, відділів. Структурні підрозділи орга-нізації є групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення спільної мети.