ПОДАТКОВА СИСТЕМА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Податки як основне джерело утворення державних фінансів через вилучення у вигляді обов'язкових платежів частини суспільного продукту відомі з незапам'ятних часів. Причому оподаткування як елемент економічної культури властивий всім державним системам як ринкового, так і неринкового типу господарювання. У зв'язку з цим про оподаткування можна говорити як про феномен людської цивілізації, як про її невід'ємної частини.
В. Пушкарьова в розвитку оподаткування виділяє три періоди, кожен з яких характеризується тими чи іншими ознаками і особливостями.
1. Перший період розвитку оподаткування, що включає в себе господарські системи древнього світу і середніх віків, відрізняється нерозвиненістю і випадковим характером податків. Саме на цьому етапі податки і механізми їх справляння виникають в зародковому стані.
Виникнення податків відносять до періоду становлення перших державних утворень, коли з'являється товарне виробництво, формується державний апарат - чиновники, армія, суди. Саме необхідністю в утриманні держави і його інститутів і було обумовлене виникнення оподатковування.
Спочатку податки існували у вигляді безсистемних платежів, що носять переважно натуральну форму. Піддані несли повинності особистого характеру (панщина, участь в походах), а також сплачували податки продовольством, фуражем, спорядженням для армії. У Римській імперії й Афінах у мирний час податків не було і їх введення і стягування обумовлювалося настанням воєнного часу. За свідченнями істориків, перський цар Дарій (IV ст. До н. Е.) Брав податки навіть євнухами. Іншими словами, форми оподаткування визначалися суспільною потребою.
Обов'язкові платежі древнього світу віддалено нагадували нині існуючі податки в їхньому сучасному розумінні. Це були скоріше квазіподатків поряд з іншими джерелами державних доходів: військова видобуток, домени (доходи від державного майна), регалії (окремі галузі виробництва і види діяльності, вилучені на користь держави). Квазіподатків представляли собою перехідну ступінь до податків.
Однією з перших організованих податкових систем, багато сторін якій висвітлюються і в сучасному оподаткування, є податкова система Стародавнього Риму.
На ранніх етапах розвитку Римської держави податкові механізми використовувалися виключно для фінансування військових дій. Громадяни Риму оподатковувалися відповідно до свого достатком на підставі заяви про свій майновий стан та сімейний стан (прообраз декларації про доходи). Визначення суми податку (ценз) проводилося спеціально обраними чиновниками.
У IV-III ст. до н. е. розвиток податкової системи призвело до виникнення як загальнодержавних, так і місцевих (комунальних) податків. Однак єдиної податкової системи в той період не існувало і оподаткування окремих місцевостей визначалося лояльністю місцевого населення до метрополії, а також успіхами у військових заходах держави. У випадку переможних воєн податки знижувалися, а часом скасовувалися зовсім і замінялися винятково контрибуцією.
Вже в Римській імперії податки виконували не тільки фіскальну функцію, але і функцію регулятора тих чи інших економічних відносин.
Наступні податкові системи в основному повторювали у видозміненому вигляді податкові системи стародавності.
2. Однак розвиток європейської державності об'єктивно вимагало заміни "випадкових" податків і інституту відкупників стрункою, раціональною і обґрунтованою системою оподаткування. Саме в кінці XVII - початку XVIII ст настає другий період розвитку оподаткування. У цей період податки стають ведучим джерелом дохідної частини бюджетного устрою.
У цей період відбувається формування перших податкових систем, що включають в себе прямі і непрямі податки. Особливу роль грали акцизи, стягнуті, як правило, у міських воріт з усіх ввезених і вивезених товарів, а також подушний і прибутковий податки.
Розвиток демократичних процесів в європейських країнах знайшло своє відображення в питаннях встановлення і введення податків. Так, в Англії в 1215 року в "Великої хартії вольностей" було вперше встановлено, що податки вводяться тільки за згодою нації: "Ні щитові гроші, ні посібники не повинні стягуватися в королівстві нашому інакше, як по загальному раді королівства нашого" 4. Даний принцип був повторений і в 1648 році, а в 1689 році Білль про права остаточно закріпив за представницькими органами влади затверджувати всі державні витрати і доходи.
У Франції парламент став затверджувати бюджет і податки тільки в 1791 році після Великої французької революції.
Цікаво відзначити, що багато історичних подій починалися в результаті податкових конфліктів. За словами Н.Тургенева: "Податки, або, визначально сказати, погані системи податків, були одною з причин як видно з історії, що нідерландці зробилися незалежними від Іспанії, швейцарці від Австрії, фрісландци від Данії, і, нарешті, козаки від Польщі. ".
Одночасно з розвитком державного оподатковування починає формуватися наукова теорія оподатковування, основоположником якої є шотландський економіст і філософ Адам Сміт (1723-1790 р.р.). У своїй роботі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 рік) він вперше сформулював принципи оподаткування, дав визначення податковим платежам, позначив їхнє місце у фінансовій системі держави, а також визначив, що податки для платника є показник свободи, а не рабства .
3. Третій період розвитку оподатковування починає свою історію в XIX в. і відрізняється зменшенням кількості податків і великим значенням права при їхньому встановленні і стягуванні. Поступово в суспільстві поряд з розвитком фінансової науки відбувається становлення науково-теоретичних поглядів на природу, проблеми і методики оподаткування. Жодна економічна школа, жодна фінансова теорія не обійшли своєю увагою питання фіскалітета. У другій половині XIX ст. багато держав почали спроби втілити наукові погляди на практиці.
Однак, як зазначає В. Пушкарьова, вінцем фінансової науки з'явилися податкові реформи, проведені після 1-ї світової війни, повністю обґрунтовані науковими принципами оподаткування. Саме тоді була закладена конструкція сучасної податкової системи, в якій прямі податки і, перш за все, індивідуальний прибутковий-прогресивний податок, зайняли провідне место6. (Про податкові реформи 80-х років, про сучасні тенденції розвитку податкової політики зарубіжних країн і їх гармонізації см. Докладніше § 6.2 цього посібника).
У той же час слід визнати, що людство досі не придумало ідеальної податкової системи. Фінансова наука і понині не може однозначно відповісти на багато податкові питання, а постійні податкові реформи практично в усіх розвинених країнах свідчать про перманентний процес створення справедливої, сумірною і обгрунтованої системи оподаткування.