Одним з найважливіших питань обліку запасів є їх оцінка. Зіставлення і зведення в єдиному балансі різних об'єктів обліку можливо за допомогою такого методу бухгалтерського обліку, як оцінка. Оцінка - це процес визначення грошових сум, за якими елементи фінансової звітності мають визнаватися і включатися в баланс і до звіту про доходи та витрати.
Відповідно до МСФЗ 2 запаси повинні оцінюватися по най-меншою з двох величин: собівартості і віз-можливої чистої вартості реалізації. Тобто компанії повинні відображати запаси у фінансовій звітності за правилом нижчої оцінки. Суть його со-стоїть в тому, що в силу дії принципу обачності за-паси оцінюються за найменшою з можливих вартостей.
При покупці товарно-матеріальних запасів у дру-гих компаній фактичною собівартістю вважаються фактичних-кі витрати на придбання, за винятком податку на добав-ленну вартість та інших відшкодовуються податків відповідно до законодавства Республіки Казахстан. Фактичні витрати можуть включати:
· Суми, що сплачують постачальникам відповідно до договору;
· Суми, що сплачуються іншим компаніям за інформаційно - консультаційні послуги, пов'язані з придбанням запасів;
· Митні збори та інші платежі;
· Невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з надходженням кожної одиниці запасів;
· Винагороди, що сплачуються посередницьким (снабженчес-ким, зовнішньоекономічним та ін.) Компаніям;
· Витрати по заготівлі та доставці товарно-матеріальних запасів до місця їх використання, включаючи витрати по стра-Хованов вантажів. (Такі витрати, звані транспортно-за-готовітельнимі витратами, можуть включати комплекс расхо-дів по заготівлі та транспортуванні запасів; з утримання заготівельно-складських підрозділів компанії; витрати з доставки запасів до місця використання, якщо вони не включе-ни в ціну запасів за договору поставки; витрати по оплаті відсотків по комерційному кредиту - кредиту постачальників.);
· Витрати по доведенню запасів до стану придатності до використання;
· Інші витрати з придбання тoварно-матеріальних запасів. У міжнародній практиці обліку витрати з придбання можуть включати витрати з виплати відсотків за позиковими коштами, пов'язаних з придбанням запасів, якщо вони зроблені до опри-ходованія запасів на склад. Витрати на оплату відсотків за позиковими коштами, пов'язаних з придбанням запасів, включаються в собівартість запасів лише в тому випадку, якщо підготовка запасів до використання вимагає тривалого часу, в іншому випадку оплата відсотків за позиковими коштами включається в рас-ходи поточного періоду (п. 15 МСФЗ 2 "Запаси").
Чиста вартість реалізації товарно-матеріальних запасів це очікувана ціна продажу при нормальному ходедел, за виче-те можливих витрат на доведення і можливих витрат по прода-же активів.
Собівартість запасів може виявитися невозмещаемие, якщо ці запаси пошкоджені, якщо вони повністю або частково застаріли або якщо їх продажна ціна знизилася. Собівартість запасів може також виявитися невозмещаемие, якщо збільшилися можли-ні витрати на завершення або на здійснення продажу. Прак-тика списання запасів нижче собівартості до чистої вартості реалізації відповідає думку, що активи не повинні враховуватися вище сум, отримання яких очікується від їх продажу або ис-користування (правило нижчої оцінки).
Різниця між вартістю запасів і чистою вартістю реалі-зації списується на витрати поточного періоду.
Існує три основні методи оцінки запасів за правилом мі-мінімальними (нижчої) оцінки:
1) постатейний метод або метод одиниці запасу;
2) метод основних товарних груп;
3) метод загального рівня запасів.
При використанні постатейного методу проводиться порівняння собівартості і чистої вартості реалізації для кожного окремих-ного виду або одиниці запасу. В кожному окремому випадку визна-ляется найменша величина, які потім сумуються.
При використанні методу загального рівня запасів проводиться порівняння собівартості і чистої вартості реалізації всіх запасів компанії, потім найменша величина береться для оціню-ки запасів.
Розрахунки чистої вартості реалізації грунтуються на самому надійному доказі, тобто величиною запасів, пред-призначених для реалізації, на момент виконання розрахунків. Ці розрахунки враховують коливання ціни або собівартості, Непос-редственно які стосуються подій, що відбуваються після вікон-чення періоду, в тій мірі, в якій такі події подтвержда-ють умови, що існували на кінець періоду.
При списанні запасів до чистої вартості реалізації необ-обхідно дотримуватися певних правил, заснованим на предназ-чення запасів:
· Якщо вони призначені для реалізації, то розрахунки вироб-дяться на основі поточних ринкових цін реалізації;
· Якщо вони призначені для продажу за укладеними дого-злодіям, то розрахунки проводяться за контрактними цінами в обсязі, призначеному для виконання договору. Запаси, перевищуючи ющіе необхідні за договором, переоцінюються за поточними ринковими цінами;
· Сировина і матеріали не переоцінюються, якщо готова продук-ція, випущена на їх основі, буде продана за цінами, рав-ним або перевищує собівартість. Якщо такий впевнено-сти немає, сировину і матеріали переоцінюються за їх відновної вартості (вартість заміщення).
Д-т 1310, 1320, 1330,1350 К-т 7010
Методи обліку товарно-матеріальних-них запасів залежать від типу виробництва, виду продукції, її складності.
Оцінка відпустки запасів в міжнародній практиці обліку і в Республіці Казахстан може здійснюватися одним з таких способів: метод специфічної ідентифікації, метод середньозваженої вартості (ціни), ФІФО.
Метод специфічної ідентифікації викорис-зуется в тих випадках, коли в компанії є технічні та організаційні можливості для обліку покупних цін та інших витрат по кожному конкретному виду за-пасів, а також коли необхідно чітко ідентифікувати та забезпе-чувати їх фізичне і вартісне рух від моменту при-набуття до моменту продажу.
Зазвичай метод специфічної ідентифікації застосовується в когось паніях, які виробляють і торгують дорогими товарами, які в силу своєї високої вартості і особливих потребітельс-ких властивостей можна і потрібно враховувати поштучно або в обсягах дрібних партій. Прикладом може служити торгівля автомобіля-ми, повітряними і водними судами, творами мистецтва, виробами з дорогоцінних металів.
Це єдиний метод, при якому відображаються в бухгалтерсько-ком обліку вартісний потік повністю відповідає физичес-кому потоку враховуються цінностей. Головним достоїнством ме-тода специфічної ідентифікації є те, що він забез-чивает найбільш точне втілення в життя одного з ключових принципів обліку - принципу відповідності списаних на собівартість-имость витрат і отриманих в результаті цього доходів. Однак даний метод відрізняється високою трудомісткістю, так як требу-ет відокремленого обліку по кожному ідентифікованому товару на всіх стадіях його руху - від покупки до продажу. Його складність але і дорого застосовувати на масових і великосерійному виробниц-ствах, в компаніях з бункерних зберіганням сировини. Частково дан-ний недолік усувається за допомогою різних технічних засобів ідентифікації, таких, наприклад, як штрих-коди, ска-нірующіе пристрої та інші.
Meтoд середньої вартості і його варіанти - середньозваженої вартості і метод ковзної середньої вартості - засновані на припущенні, що кожна одиниця запасу даного періоду має однакову середню вартість, яка розраховується за період.
Собівартість запасів розраховується визначенням середньої вартості подібних одиниць, наявних на початок звітного періоду і придбаних або вироблених протягом даного періоду. Фактично це середньозважена вартість одиниці запасів. Середнє значення може розраховуватися в міру отри-ня кожної додаткової поставки, і в цьому випадку говорять ометоде ковзної середньої вартості.
Перевагою методу середньої вартості оцінки запасів є певне "згладжування" показника собівартості реалізований-ної продукції (товарів) в тих випадках, коли мають місце різкі скачки купівельних цін, а також відсутня необхідність поп-арт-онногоучета закупівельних цін на реалізовані товари. Разом з тим при системі постійного списання витрат розрахунок середньої вартість Рахунки-ти для кожних часто трапляються фактів реалізації продукції є досить трудомісткою процедурою. Даний метод наибо-леї ефективний для оптових торгових операцій
Суть методу ФІФО розкриває його дослівний переклад з англійської - Airst-in Airst-out "перший в - перший з". Згідно з методом ФІФО списання на витрати покупної вартість Рахунки-ти проданих (відпущених у виробництво, витрачених) запасів здійснюється за цінами першої партії придбання, тобто тієї партії, яка на момент реа-лізації числиться в залишках першої за хронологією закупівель.
Позитивною рисою використання методу ФІФОявляется те, що залишки непроданих товарів показуються в активі балансу за цінами, максимально наближеним до реальної ринкової сто-тості, на дату складання звітності. Крім того, ФІФО б-кість вигідно застосовувати при плановане скорочення закупівель запасів і при очікуваному падінні цін на товари, що продаються (вироблену продукцію).
Недоліком методу ФІФО є те, що він збільшує впливав-ня циклу економічного розвитку на показник доходу (фірма прагне підвищити ціни реалізації при зростанні поточних цін, хоча матеріальні запаси були придбані до моменту зростання цін, тобто високий рівень чистого доходу. Відповідно в період зниження цін - зворотний процес).
Зазвичай метод ФІФО застосовується при стабільних цінах і ви-сокой швидкості оборотності запасів за один операційний виробничий цикл.
Практичне застосування методів специфічної ідентифік-ції, середньої вартості, ФІФО в міжнародній прак-тику здійснюється в рамках двох різних систем списання на витрати вартості реалізованих (використаних) запасів. Це може бути система постійного списання або система періодичного списання використаних за-пасів. Основу обох систем списання становить формула обліку руху запасів:
Запаси на початок + Придбання - Витрата (продажу) = Запаси на кінець
Різниця систем постійного і періодичного списання на зат-рати вартості реалізованих (витрачених) товарно-мате-ріальних запасів полягає в послідовності розрахунку та-ких елементів формули, як витрата (кредитовий оборот по рахун-там запасів за обліковий період) і запаси на кінець ( вартість ос-татков запасів на кінець облікового періоду).
При системі постійного списання на основі наявних дан-них про залишки запасів на початок періоду і надходження за пе-ріод спочатку визначається величина кредитового обороту, а за-тим кінцевих залишків запасів. Алгоритм розрахунків при цій сис-темі повністю збігається з формулою. Саме ця система ис-користується в Республіці Казахстан.
При використанні системи періодичного списання вартість Рахунки-ти, знаючи залишки запасів на початок періоду і надходження за пе-ріод, спочатку методом інвентаризації розраховують величину кінцевих залишків і лише потім показник кредитового обороту товарно-матеріальних запасів, тобто суму, що підлягає спи-санію на витрати . При цьому формула шляхом зміни місць складаючи-ваних трансформується наступним чином:
Запаси на початок + Придбання - Запаси на кінець = Витрата (продажу)