Образ нігіліста в романі І. С. Тургенєва «Батьки і діти»
Базаров також заперечує роль аристократії в житті современ-ного суспільства. Він справедливо вважає, що аристократи свою роль вже зіграли, а тепер ні на яке корисну справу не спосіб-ни. Такі представники вищого класу, як Павло Петрович, вміють стежити за своєю зовнішністю, живучи навіть у селі. Але на більше вони не здатні. А цього мало для самоповаги, як вважає Базаров.
Головний герой роману заперечує і то ставлення до простого на-роду, яке проповідують ліберали: схиляння, захоплення патріархальністю і невіглаством. Гордий своїм походженням третьому з народу ( «Мій дід землю орав»), Базаров стоїть за тверезе ставлення до народу. Він вважає, що у селян є ще багато забобонів і таких рис, які слід ненавидіти, щоб боротися з ними.
Отже, Базаров заперечує всі віджиле, яке гальмує розвиток Росії. Але нігілізм Базарова поширюється і на вічні цін-ності. Базаров заперечує красу природи. Він каже: «Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». З одного боку, він стверджує діяльну, господарське ставлення до природи. Нов природі є краса, а не тільки кругообіг хімічних ве-вин, какдумает Базаров. Заперечує герой і мистецтво, вважаючи, що • порядна хімік в двадцять разів корисніше будь-якого поета ». Лю-бов і все людські почуття Базаров також вважає «гниллю» і «романтизмом».
Основа світогляду Базарова - принцип користі, причому суто матеріальної. Все, в чому не вбачається цієї користі - заперечується. За всіма складними проявами людського спів-знання герой бачить лише фізіологію і біологію. Йому здається, що за допомогою математично-природничої грамотності можна легко вирішити всі по-тання, що стосуються складних проблем суспільного життя, ис-кусства, філософії.
Пориваючи з «барчуками проклятими», Базаров кидає виклик неминущим життєвим цінностям, і тим самим ставить себе в трагічну ситуацію. Любов до Одинцовій - трагічне воз-мездие зарозумілому нігілістові: вона розколює його душу на дві половини. У ньому живуть і діють дві людини: один - пристрасно любить, інший - заперечує цю любов. Тургенєв пише: «Він легко знайшов спільної мови б зі своєю кров'ю, але щось інше в нього вселилася, чого він ніяк не допускав, з чого завжди жартував, що обурювало всю його гордість». Перед героєм открилісьдве безодні: одна - загадка його власної душі, яка виявилася глибшою, ніж він пред-думав, інша - загадка світу, який його оточує.
Отже, Тургенєв показав, до яких наслідків може привести сила гніву, презирства і руйнування, якщо вона прийме нігілістів-етичні форми. Створення образу революціонера-нігіліста можна вважати творчим відкриттям письменника.
І. С. Тургенєв пояснює у відомому листі Случевскому, що слово «нігіліст» слід розуміти як «революціонер». Базаров - рішучий противник існуючого суспільного поряд-ка. На полемічне нагадування про необхідність «будувати» Ба-Заров відповідає досить виразно: «Це вже не наша справа. Спочатку слід місце розчистити ». Потрібно повністю відкинути і повністю зруйнувати існуючий порядок речей. Без цього новий пристрій життя не тільки неможливо, його і уявити собі не можна, про нього і міркувати не варто.
Впадає в очі байдужість Базарова до питань дер-ного пристрою, до боротьби навколо проектів «селянської» рефор-ми, до революційної пропаганди, до журнальної публіцистики, - до всього того, навколо чого концентрувалися політичні інте-реси і політичне життя російського суспільства на початку 1860-х го-дов. В байдужості різка специфічність позиції Базарова. Ше-стідесятніков передбачувана реформа не задовольняла, їх віз-Мущал її половинчастість. Схоже на те, що Базаров взагалі не надає ніякого значення конкретним політичним і еконо-номічному перетворенням.
Навряд чи можна побачити в Базарова втілення громад-ного типу, що представляє ту чи іншу конкретну перебіг. У рамки будь-якого з таких течій Базаров явно не вписується.