Образ Базарова Особистість Базарова замикається сама в собі, тому що поза нею і навколо неї майже немає зовсім родинних їй елементів. Д. І. Писарєв Я хотів зробити з нього обличчя трагічне ... Мені мріялося фігура похмура, дика, велика, наполовину виросла з грунту, сильна, злісна, чесна, і все-таки приречена на погибель, бо вона все-таки варто ще в напередодні майбутнього. І. С. Тургенєв Ледве вийшовши у світ, роман І. С. Тургенєва "Батьки і діти" викликав справжній шквал критичних статей.
Жоден з громадських таборів не прийняв нове творіння Тургенєва. Ліберальна критика не могла пробачити письменникові того, що представники аристократії, потомствені дворяни зображені іронічно, що "плебей" Базаров весь час знущається над ними і морально виявляється вище за них. Демократи ж сприйняли головного героя роману як злий пародію. Критик Антонович, який співпрацював в журналі "Современник", навіть назвав Базарова "ас-моді нашого часу". Всі ці факти говорять на користь І. С. Тургенєва.
Як справжній художник, творець, він зумів вгадати віяння епохи, поява нового типу, типу демократа-різночинця, який прийшов на зміну аристократії. Тургенєв відбив у романі типовий конфлікт епохи й поставив, зокрема, питання про характер і роль "нової людини", діяча в період революційної ситуації в Європі 60-х років. Героєм того часу був різночинець-демократ, переконаний противник дворянсько-кріпосницького ладу, матеріаліст, що пройшов школу праці та поневірянь, самостійно мисляча і незалежний.
Але справа в тому, що Базаров виявляється єдиним представником табору "де-тей", табору демократів-різночинців. Всі інші герої перебувають у ворожий-Дебні таборі. Базаров став виразником ідей революційної демократії, протиставлений-них в романі ліберальному дворянства. Його образ займає центральне місце в композиції роману.
З 28 глав лише двох не з'являється Базаров, в інших він головна дійова особа. Всі основні особи роману групуються навкруги не-го, розкриваються у взаєминах з ним, різкіше і яскравіше відтіняють ті чи інші риси його особистості, підкреслюють його перевага, розум, душевну силу, свиде-ність про його самотині серед повітових аристократів. Сюжет роману будується на зіткненні Базарова з чужим йому дворянством. Тургенєв відразу ж показує, що Базаров демократ, різночинець, людина праці, чужий аристократичного етикету і умовностей. У зіткненні з "бар-чуками проклятими" його зовнішність розкривається повністю.
У романі широко викорис-зуется прийом контрасту: Базаров протиставлений Павлу Петровичу, арістокра-ку одного демократизму іншого. Послідовність, переконаність, воля і це-леустремленность Базарова контрастують з подвійністю Аркадія, з його м'я-котел і відсутністю усвідомленої мети. У Мар'їно, родовому маєтку Кірсанових, Базаров гість, разюче отли-чающие від господарів-поміщиків.
Навіть зі своїм товаришем Аркадієм він розходиться в головному в уявленнях про життя, хоча Аркадій єдиний прихильник Базарова в суперечці з батьками. Але їх взаємини все-таки не можна назвати дружбою, тому що дружба неможлива без взаєморозуміння, дружба не може бути заснована на підпорядкуванні одного іншому. Протягом усього роману наблю-дається підпорядкування слабкої натури сильнішою: Аркадія Базарову. Але все-таки Аркадій поступово набуває свою думку і перестає повторювати сліпо за Базаровим нігілістичні судження і думки. У суперечках він не витримує і висловлює свої думки.
Різниця між героями видно в їхній поведінці в "імперії" Кірсанова. Базаров займається роботою, вивченням природи, а Аркадій сибарит-ствует, нічого не робить. Те, що Базаров людина справи, видно навіть по його "червоною оголеною руці". Так, дійсно, він у будь-якій обстановці, в будь-якому будинку намагається займатися справою. Головне його справа природничі науки, изу-чення природи і перевірка теоретичних відкриттів на практиці.
Захоплення наука-ми є типовою рисою культурного життя Росії 60-х років, значить, База-рів йде в ногу з часом. Аркадій досконала протилежність. Він ні-чим не займається, з серйозних справ його жодне по-справжньому не захоплює.
Для нього головне затишок і спокій, а для Базарова працю і рух. Велике розбіжність виникло між "друзями" в розмові про роль природи в житті людини. Тут вже видно опір Аркадія поглядам Базарова, поступово "учень" виходить з-під влади "вчителя". Базаров ненавидить багатьох, а у Аркадія немає ворогів. "Ти, ніжна душа, розмазня", говорить Базаров, розуміючи, що Аркадій вже не може бути його сподвижником.
"Учень" не може жити без принципів. Цим він дуже близький до свого ліберальному батькові і Павлу Петровичу. Зате Базаров постає перед нами як людина нового покоління, яке прийшло на зміну "батькам", нездатним вирішити основні проблеми епохи. Аркадій людина, що належить старому поколінню, поколінню "батьків". Аркадій хоче бути сином свого століття і кидає він ідеї Базарова, які рішуче не можуть йому підійти.
Він належить до розряду людей, вічно опікуваних і вічно не помічають над собою опіки. Базаров ставиться до нього поблажливо і майже завжди глузливо, він розуміє, що їх шляхи Разой-дутся. У зіткненні з різними персонажами, що протиставлені йому, рас-кривает чудові риси Базарова: в суперечках з Павлом Петровичем зо-лость розуму, глибина суджень і непримиренна ненависть до панству і рабства; у взаєминах з Аркадієм здатність залучати на свій бік моло-дежь, бути вчителем, вихователем, чесність і непримиренність у великій дружбі; в від-носінні з Одинцовій вміння глибоко і по-справжньому любити, цілісність нату-ри, сила волі і почуття власної гідності. Ключовими місцями в композиції роману є сцени суперечок.
Герої Тур-Генева розкривають свій світогляд в прямих висловлюваннях, в зіткненнях зі своїми ідейними супротивниками. Базаров натура незалежна, що не схиляє-ся ні перед ким, а підкоряється лише суду думки. Типовий для тодішньої мо-лодежі і інтерес Базарова до природничих наук, хоча кар'єра вченого, ні кар'єра лікаря не з'явилася б його долею. Тургенєв проводить свого героя через ряд випробувань (до речі, це типово для романів Тургенєва).
У неї виникає Базарова спочатку любов'ю, потім і смер-тю. Тургенєв як би з боку спостерігає за тим, як поводиться його герой у цих ситуаціях. Базаров називав любов "нісенітницею", презирливо ставився до ідеальних, романтичним почуттям, визнавав любов тільки фізіологічну: "Подобається тобі жінка, так візьми її!". Однак сам, закохавшись, раптом почув-ствовал себе романтиком, мучить емоціями. У передсмертній сцені Базаров вірний своїм ідеалам до кінця, він не злам-льон, гордо дивиться смерті в очі.
Багато критиків вважають цю сцену найсильнішої, живий і зворушливої. Тому що саме тут розкривається це "грішне, бунтівне серце" до кінця. Смерть Базарова виправдана по-своєму. Як в любові не міг доводити Базарова до "тиші блаженства", так і в його плановане справі він повинен був залишитися на рівні ще не реалізованих, виношуваних, і тому безмежних прагнень. Базаров повинен був померти, щоб залишитися Базаровим.
Кращі Теми творів: