Оборотним капіталом зазвичай називають активи (кошти), які будуть перетворені в готівку в ході нормальних операцій фірми протягом періоду, що не перевищує один рік.
Оборотні кошти підприємства являють собою мобільні активи підприємства, які є грошовими коштами або можуть бути звернені в них протягом року або одного виробничо циклу. [25, C. 268]
Оборотний капітал - це фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється підприємством або в рамках одного відтворювального циклу, або в рамках відносно короткого календарного періоду (як правило, не більше 1 року). [15, C. 225]
Ці кошти постійно здійснюють кругообіг в процесі господарської діяльності, змінюючи свою форму з грошової на товарну і навпаки. Таким чином, вони формують основну частину собівартості продукції. З іншого боку, вони є гарантом ліквідності підприємства, тобто його здатності заплатити за своїми зобов'язаннями. Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу, тобто їх розміщення за окремими елементами.
Структура оборотних коштів являє собою співвідношення окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного елемента в загальній сумі оборотних коштів.
Переважну частину оборотних виробничих фондів становлять предмети праці - сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і пальне, тара і тарні матеріали. Ліміти вартості коштів в обороті періодично змінюються, що пов'язано з проведеними переоценками основних фондів і періодом їх придбання.
Основне призначення коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди, полягає в забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва.
Крім оборотних виробничих фондів на підприємствах формуються фонди обігу. До них відносяться: готова продукція на складі; товари відвантажені; грошові кошти в касі підприємства і на рахунках в банку; дебіторська заборгованість; кошти в інших розрахунках.
Основне призначення фондів обігу полягає в забезпеченні ресурсами процесу звернення.
Склад і структура оборотних коштів не однакові в різних галузях і підгалузях економіки. Вони визначаються багатьма факторами виробничого, економічного і організаційного порядку.
На величину готової продукції, товарів відвантажених, дебіторської заборгованості впливають такі фактори як умови збуту продукції, форми і стан рахунків. Основною рисою оборотних активів є ліквідність, тобто швидкість перетворення елемента активу в готівку. У порядку зменшення ліквідності оборотний капітал можна класифікувати. [24, C. 156]
Грошові кошти. Є найбільш ліквідним елементом оборотних активів. До них відноситься готівку в касі, кошти на розрахункових і валютних та інших рахунках в банках. Вони є найважливішим показником платоспроможності організації.
Легко реалізовані цінні папери: Компанії часто вкладають надлишкову готівку в депозитні сертифікати, акцептовані банками векселі, державні цінні папери або високоякісні цінні папери великих компаній, власні акції. Такі цінні папери повинні бути легко реалізованими, мати короткий термін обігу, виключати ризик втрати основної суми. Акції інших компаній не відносяться до оборотних активів, тому що: вартість акцій схильна до значних коливань, акції являють собою право власності на підприємство (нема на активи), власники акцій одержують компенсацію тільки після задоволення вимог кредиторів. Тому акції відносять до необоротних активів (крім акцій власної компанії).
Рахунки дебіторів. Продаж продукції в кредит до отримання відповідних сум відображається в балансі як рахунки дебіторів. Ліквідність залежить від фінансового стану дебіторів і їх ділової репутації.
Векселі до отримання. Неоплачені векселі в рамках окремих угод про оплату поставок продукції і послуг.
Матеріальні запаси. До них відносять готову продукцію, запаси сировинних матеріалів, незавершене виробництво.
Інші оборотні активи. До них можна віднести короткострокові вкладення в акції інших підприємств, внески довічного страхування.
Оборотні активи можна класифікувати і за ступенем ризику втрати ліквідності. [17, C. 50]
Розгляд складу і структури оборотних коштів дозволяє торкнутися такої важливої проблеми організації оборотних коштів, як раціональне розміщення їх між сферами виробництва і обігу.
Встановлення оптимального співвідношення оборотних коштів у виробництво та обіг має важливе значення для забезпечення коштами виконання виробничої програми, а також є одним з основних чинників ефективності використання оборотних коштів.
За ступенем планування оборотний капітал поділяють на нормований і ненормований. Матеріальні оборотні активи є нормованими, а платіжні - не нормуються.
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні, позикові і залучені.
В сучасних економічних умовах торговим організаціям надані широкі права в розпорядженні оборотними засобами. Оборотні кошти знаходяться в розпорядженні організації торгівлі і вилученню не підлягають. Торгові організації можуть продавати їх і передавати їх іншим підприємствам, установам, громадянам, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування.
Важливою проблемою в організації торгівлі є забезпечення збереження оборотних коштів. У процесі фінансового планування важливо визначити можливе наявність надлишку або нестачі оборотних коштів на початок планового періоду. Для цього складається сума очікуваного (фактичного) наявності власних оборотних коштів організації торгівлі на початок планованого періоду з його сукупною потребою в оборотних коштах.
Якщо планова потреба перевищує суму власних оборотних коштів організації торгівлі, виникає брак власних оборотних коштів. Торговельні організації, які допустили утворення недостачі оборотних коштів, можуть виконувати його за рахунок власних і тимчасово за рахунок позикових коштів.
Якщо співвідношення зворотне, виникає надлишок власних коштів, який може служити джерелом фінансування приросту оборотних коштів. [31, C. 54]
Недолік власних оборотних коштів може виникнути в результаті ряду причин, що залежать і не залежать від діяльності підприємства. Торгова організація може не забезпечити збереження наявних власних оборотних коштів, тобто втратити певну суму, допустивши надпланові збитки, незаконне відволікання оборотних коштів, наприклад, на потреби капітального будівництва, недоодержання прибутку.
Економічні умови, в яких функціонують торговельні організації, істотно впливають на стан оборотних коштів. Підвищення цін на придбані товарно-матеріальні цінності веде до утворення в підприємств недостачі власних оборотних коштів у великих розмірах. Одним з джерел його поповнення є банківський кредит, який в умовах інфляції надається під високі відсотки.
В економічній літературі і в господарській практиці термін "оборотні кошти" вживається нарівні з терміном "оборотний капітал", що цілком зрозуміло: оборотні кошти (оборотний капітал) - це грошові кошти, вкладені в оборотні активи і вчиняють безперервний кругообіг в процесі господарської діяльності. [31, C. 55]
Завершивши один кругообіг (гроші-товар-гроші), оборотні кошти вступають у новий, т. Е. Кругообіг відбувається безперервно.
У складі оборотних коштів будь-якій торговельній організації переважають товарні запаси. У багатьох організаціях питома вага товарних запасів становить 80-90% всіх оборотних активів. У числі інших елементів оборотних активів виділяються кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість. [31, C. 56]
Власні оборотні кошти забезпечують майнову та оперативну самостійність, визначають фінансову стійкість організації. Спочатку власні оборотні кошти формуються за рахунок її статутного фонду, частина якого спрямовується на закупівлю товарів і інші поточні торговельні витрати. Подальше поповнення власних обігових коштів відбувається за рахунок чистого прибутку організації (капитализируемой її частини).
У кожній організації торгівлі постійно знаходяться в обороті і використовуються на цілком законних підставах кошти, прирівняні до власних. Це стійкі пасиви, які не належать організації, але вона завжди ними користується. До стійких пасивів відносяться: перехідна заборгованість по оплаті праці працівників; заборгованість перед учасниками (засновниками) організації по виплаті доходів, заборгованість з податків і зборів, строк сплати яких не настав; заборгованість організації за авансами і частковою оплатою (передоплати) товарів. [31, C. 56]
В акціонерних товариствах практикується додатковий випуск акцій і їх розміщення, що веде до збільшення статутного капіталу, частина якого може бути спрямована на поповнення оборотних коштів.
Крім власних фінансових ресурсів, в обороті організації знаходяться короткострокові кредити банків та інших кредиторів. Одним із джерел формування оборотних коштів є залучення організацією торгівлі в господарський оборот коштів у формі кредиторської заборгованості. Частина такої заборгованості закономірна, оскільки виникає в зв'язку з особливостями розрахунків. Однак в більшості випадків кредиторська заборгованість виникає через порушення термінів оплати товарів і розрахункових документів. За таку заборгованість організації, можливо, доведеться дорого розплачуватися, аж до ініціювання кредиторами процедури банкрутства.