Новорічна ялинка - незмінний символ нового року або пам'ять далеких предків
Наші предки завжди обожнювали навколишню природу і вірили в існування духів. Вони вважали, що саме ці надприродні істоти, що живуть в кроні хвойних дерев. напускають люті морози, хуртовини, посуху і заплутують подорожніх. Щоб задобрити духів люди прикрашали дерева плодами, квітами, залишали частування, здійснювали всілякі магічні обряди і вимовляли різні змови.
У стародавніх слов'ян таким священним деревом вважався дуб. Наступ ж нового року, а відповідно, і нового життєвого циклу у слов'янських народів символізувала береза, тому що новий рік вони святкували навесні, в день весняного рівнодення. Ялина для слов'ян, як і для інших народів з багатим культом природи, символізувала довголіття, велич духу і безсмертя. Люди вважали, що вона несе в собі життєвий вогонь і відновлює здоров'я. Але це те, що стосується ставлення наших предків до хвойному символу нового року.
Ось християнська церква, наприклад, довгий час опиралася народним звичаєм прикрашати храми і житла гілками хвойних дерев напередодні Різдва. Тільки через сотні років, в XIII столітті, цей звичай став невід'ємною святковою традицією.
Розвішуючи гілки в будинках і храмах під час Різдва, люди намагалися прикрасити їх якомога яскравіше. З розвитком ремісничого мистецтва склодуви стали виготовляти красиві прикраси зі скла. Верхівку дерева вінчав символ із зображенням сонця. Їли, прикрашені в честь свята. придбали настільки яскравий і зачаровує зовнішній вигляд, що припали до душі дітям і дорослим. Непомітно народна традиція прикрашати різдвяну ялинку стала і новорічної, і дерево залишилося в будинках до новорічного свята.
У XIX столітті ця традиція вже впевнено крокувала по всій Європі. До Угорщини вона дісталася в 1819 році, в Празі стали прикрашати з 1820 року, Скандинавія приєдналася в 1829, а Росія відкрила двері будинків для новорічної ялинки в 1840 році. Хоча потрібно зазначити, що в Росії першим кроком до введення ритуалу наряджати будівлі і церкви ялиновими гілками став указ Петра I, який так і називався «Про відзначення Нового року».
Слідом за Матінкою-Європою традицію підтримали і проживають в Петербурзі німці, які на той момент становили третину населення російської північної столиці. А за ними вже й петербурзька знати стала ставити в будинках прикрашені ялинки.
Масова мода на новорічну ялинку в будинках почала свій хід в сорокові роки XIX століття. Цьому, звісно ж, сприяла і комерція. Заповзятливі петербурзькі кондитери кріпили на продавані ними деревця різні солодощі і запалювали свічки.
А в кінці XIX століття, що став вже культовою особистістю, американець Е.Джонсон, придумав висвітлювати ялинку електрикою. Його ідею підхопив інженер Р. Морріс, який сконструював найпершу ялинкову гірлянду. що складається з безлічі маленьких лампочок. Перша така гірлянда блищала на святковій ялинці у Вашингтоні у дворі Білого дому.
На початку XX століття приходить мода на новорічні їли зі штучного матеріалу. У ті часи вони вважалися особливим шиком, який могли дозволити собі виключно тільки заможні верстви населення. Ось так, крокуючи через століття, ялинка стає основним атрибутом Нового року.
Після подій 1917 року в нашій країні ялинка впадає в немилість, тому що є релігійним і буржуазним символом. Цілих 18 років Новий рік святкується без цієї лісової красуні. У 1935 році в переддень свята на сторінках газети «Правда» була розміщена замітка під символічною назвою «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». З цього моменту традиція прикрашати і ставити вдома новорічну ялинку тріумфально повернулася в народні маси.
Що сказати про новорічної ялинки можна зараз? У XXI столітті новий рік з ошатно прикрашеної ялиною святкує весь світ. Кожен поважаючий себе бренд щорічно випускає свою красуню. Вони бувають металеві, пластмасові, з матерії, дерев'яні, в стилі «рок», прикрашені бісером, канцелярським приладдям та багатьма іншими незвичайними речами.
І все одно, навіть зараз, відійшовши від традицій, кожен з нас продовжує вірити в новорічні дива і просить духів природи про виконання самого потаємного, в ознаменування чого ми вішаємо на новорічне хвойне дерево янголят, записки з бажаннями, цукерки, мандарини, ставимо під ялинку діда Мороза зі Снігуронькою та запалюємо вогні. Одним словом, задобрювати духів. Що вже тут поробиш? Горезвісна пам'ять предків ...
У садах і на при-садибних ділянках можна підібрати для посадки винограду місце потеп-леї, наприклад, з сонячної сторо-ни будинку, садового павільйону, ве-ранди. Рекомендаці-дметься висаджувати виноград уздовж кордону ділянки. Сформовано-ні в одну лінію виноградні лози не займуть багато місця і в той же час бу-дуть добре висвітлюватися з усіх боків. Біля будівель виноград треба розміщувати так, щоб на НЕ-го не потрапляла вода, що стікає з дахів. На рівних місцях треба де-лать гряди з хорошим стоком за рахунок водовідвідних борозен. Деякі садівники з досвіду своїх колег із західних районів країни копають глибокі посадоч-ні ями і заповнюють їх органі-тичними добривами і удобрений-ної землею. Ями, викопані в по-донепроніцаемой глині, - це сво-його роду замкнене посудину, кото-рий в період мусонних дощів заповнюється водою. У родючій землі коренева система винограду спочатку добре розвиває-ся, але як тільки починається пере-зволоження, вона задихається. Гли-бокіе ями можуть грати поклади-тільну роль на грунтах, де забезпе-печений хороший природний дренаж, водопроникна підґрунтя або можливий меліоративний ис-кусственний дренаж. посадка винограду
Садівникові, приступає до вирощування винограду, треба хо-рошо вивчити будову виноградної лози і биоло-енергію цього цікавого расті-ня. Виноград відноситься до ліановим (лазячим) рослинам, для нього потрібна опора. Але він може сте-литися по землі і вкорінюватися, як це спостерігається у амурського винограду в дикорослому перебуваючи-ванні. Коріння і надземна частина стебла ростуть швидко, сильно вет-вятся і досягають великих раз-мерів. У природних умовах без втручання людини виростити-ет розгалужений кущ винограду з множе-ством лоз різних порядків, який пізно вступає в пло-доношение і нерегулярно дає урожай. У культурі виноград формують, надають кущах зруч-ву для догляду форму, забезпечують-вающий високий урожай качест-ських грон. Виноградна лоза
У літературі, присвяченій кучерявим рослинам-ліанах, надмірно ус-ложняет способи підготовки посадочних ям і сама посадка. Пропонується копати траншеї і ями глибиною до 80 см, застави-вать дренаж з битої цегли, черепків, встановлювати трубу до дренажу для харчування, засипати особливої землею і т. Д. При посадці кількох кущів в колективних садах ще можли-на подібна підготовка; але реко-вані глибина ями не подхо-дит для Далекого Сходу, де потужність кореневого шару в кращому випадку досягає 30 см і він стелить найчастіше по-донепроніцаемой підґрунтям. Ка-кой б не закладався дренаж, але глибока яма неминуче ока-жется закритим посудиною, де бу-дет накопичуватися вода в період мусонних дощів, а це спричинить за собою випрівання і загнивання коренів від нестачі повітря. Та й коріння ліан актинідій і лимонника, як це вже відзначатимуть-лось, поширюються в тайзі в поверхневому шарі грунту. посадка лимонника