Гарднерельоз є однією з найактуальніших проблем со-тимчасової гінекології. Широко поширена думка про превалірова-ванні інфекції, що передається статевим шляхом (ІПСШ), в останні роки змінюється. За літературними даними, верифіковані ІПСШ зустрів чаются у 17,5% пацієнток, а дисбіоз піхви - у 53,2%. Виявлена тен-денця зберігається і в першому триместрі вагітності: верифіковані ІПСШ зменшилися до 7,3%, а бактеріальний вагіноз виявлений у 74,6% вагітних.
Тривалі і рясні виділення зі статевих шляхів у пацієнток приво-дять до виражених психосоматичних порушень, зниження работоспо-ності. Більш ніж у 30% хворих порушується менструальна, статева і дітородна функції, що різко погіршує якість життя.
Доведено існування прямого зв'язку між виразністю дисбіозу піхви в догестаціонном періоді і першому триместрі вагітності і такими ускладненнями, як порушення нидации плодового яйця, формирова-ня плаценти, мимовільний викидень і інфікування внутріутроб-ного плода.
Існуючі методи санації піхви антибактеріальними препара-тами з подальшою спробою відновлення біотопу дають кратковремен-ний ефект. Рецидив захворювання спостерігається у 80% хворих протягом року після проведеного лікування. Традиційне лікування гарднереллеза у жінок проводиться в 2 етапи. На 1 етапі проводиться елімінація патогенної флори препаратами метронідазолу або кліндаміцином. На 2 етапі віднов-новлюється нормальна флора піхви еубіотики (ацілакт). Застосо- ються еубіотики, виділені з кишечника здорових людей, чужорідні і мають слабку адгезивной активністю. Тому рецидиви гарднереллеза виявляються че-рез 3-6 місяців після проведеного лікування у 15-30% хворих, а протягом одного року - у 50-70%. Крім того, в 6-16% після проведеного антибакте-ріального лікування спостерігається кандидозная суперінфекція.
Аналіз хворих дозволив виявити наступні фактори ризику розвитку дисбіозу піхви. Вік початку статевого життя у жінок з гарднереллезом склав 16 років, а в групі з нормоценозом піхви - 18 років. Достовірні разли-чия виявлені в кількості статевих партнерів. В основній групі визначенні-но 4,83 статевих партнера на кожну пацієнтку, в групі порівняння - 1,21.
Фак-тори ризику розвитку гарднереллеза, безсумнівно, можуть мати зна-чення для визначення можливості вибору диспансерного спостереження і необхідності проведення коригуючих заходів на ранній або доклінічній стадії захворювання.
Ефективність відновлення біоценозу піхви культурою влас-них лактобацил значно перевищує традиційні методи (ацілакт). Даний спосіб не вимагає значних економічних витрат і є абсолютно безпечним. Тому застосування культури власних лактобацил є досить перспективним з урахуванням їх здатності про- тіводействовать виникнення рецидивів і повторних інфекцій. Особливе значення запропонований нами метод набуває під час першого триместру вагітності, коли протипоказано застосування метронідазолу. Середовище, що містить перекис-продукують лактобацили, пригнічує розвиток патогенної мікрофлори піхви, що в свою чергу може запобігти такі ускладнення вагітності, як мимовільні викидні, нераз-Віва вагітність і інфікування плодового яйця. Впровадження но-вої технології призведе, в кінцевому підсумку, до зниження малюкової забо-леваемості і смертності, а також до значного зменшення післяпол-вих інфекційних ускладнень.