Німецьке "економічне диво" і висунення ФРН на провідні позиції в Європі в кінці 50-х - 60-і рр.
Спостерігалося прискорений розвиток машинобудування, приладобудування, оптики, виробництво електроенергії та інших галузей промисловості. Так, виробництво автомобілів в 1950 р в порівнянні з 1936 р збільшилася на 60,6%, сільськогосподарських тракторів - на 189,8, електроенергії - на 61,6, бурого вугілля - на 42,9% і т.д. У 1950 р в порівнянні з 1936 р обсяг виробництва в ФРН виріс на 25,8%, в 1951 - ще на 18%. Після деякого кон'юнктурного уповільнення зростання (1952 - 1953) в економіці настає новий підйом, викликаний розширенням основного капіталу, оновленням техніки виробництва і підтриманий спеціальними державними заходами з метою прискорити розвиток основних галузей важкої промисловості. У 1953 - 1955 рр. щорічний приріст промислового виробництва становив 10 - 15%. За 1953 - 1956 рр. промислове виробництво зросло на 39%. Швидке розширення виробничих потужностей супроводжувалося деякими інфляційними явищами. У цих умовах уряд прийняв ряд заходів, спрямованих на "приглушення кон'юнктури", що призвело до відомого скорочення темпів приросту промислового виробництва. Загальмованість економічного підйому забезпечило перехід до спокійного прогресу.
У 1956 р рівень виробництва був перевищений в цілому більш ніж удвічі,% до 1936 р .:
Вся промисловість 216
Війна в Кореї викликала підвищення попиту на машини і обладнання, дала новий поштовх розвитку західнонімецької економіки, а також сприяла її виходу на зовнішні ринки. Тільки за 1950 року вартість експорту ФРН зросла на 120%. З 1952 р експорт став перевищувати обсяг імпорту, а позитивне сальдо торгового балансу стало неухильно зростати, склавши в 1955 р 1,2 млрд. Марок. Провідне місце в експорті, як і до війни, знову зайняла продукція важкої промисловості.
До середини 50-х рр. ФРН за обсягом промислового виробництва посідала 3-є місце в капіталістичному світі після США і Англії, а за деякими видами промислової продукції обігнала Англію. Її частка в промислової продукції капіталістичного світу зросла з 3% в 1946 р до 9,4% в 1955 р За обсягом золотих запасів ФРН вийшла на друге місце після США.
Серед факторів, що сприяли розвитку економіки, крім зазначених, слід назвати і такі, як оновлення основного капіталу, здійснення значної інтенсифікації праці робітників, високий рівень капіталовкладень. Іноземні капіталовкладення оцінювалися в 3,5 млрд. Марок, 1/3 з них припадала на частку США. Закордонні капіталовкладення західнонімецьких фірм до початку 1956 р становили близько 9 млрд. Марок, головним чином в Бразилії, Канаді, США, Швейцарії, Аргентині, Нідерландах, Південно-Африканському союзі, Іспанії. Важливо й те, що країна протягом перших післявоєнних років не несла скільки-небудь значного тягаря власних військових витрат, що дозволило уряду витрачати на капіталовкладення більшу частину національного доходу, ніж США, Англія та інші розвинені країни. Це пов'язано з тим, що до 1955 р ФРН не мала права на власні збройні сили і виробництво військової продукції.
Інша найважливіша галузь економіки - сільське господарство - зазнала в 50 -60-і рр. докорінні зміни. Сільськогосподарське виробництво в ФРН в 1950 - 1971 рр. представлено в табл. 6.2 - 6.4.
Після аграрної реформи 1947 - 1949 рр. скоротила число юнкерських господарств, основна частина земельних угідь стала належати середнім і дрібним господарствам. У післявоєнний період частка зайнятих в сільському і лісовому господарстві систематично знижувалася: у 1950 році тут було зайнято 21,6% економічно активного населення, в 1954 р - 19,6, в 1960 р - 13,8, а в 1970 р . - тільки 8,2%.
Однак абсолютний обсяг продукції сільського господарства за ці роки збільшувався. Висока інтенсивність даної галузі економіки забезпечувалася широкою механізацією і електрифікацією селянських господарств, застосуванням добриві і отрутохімікатів. До початку 70-х рр. за кількістю тракторів і комбайнів на одиницю площі ФРН перевершувала будь-яку з країн Західної Європи.
Одночасно росла продуктивність праці і врожайність в сільському господарстві. У цей період структура сільськогосподарського виробництва стала характеризуватися переважанням тваринництва, в основному м'ясо-молочного напрямку, продукція якого перевищила 70% вартості сільськогосподарської продукції.
В ході технічного перевороту, пов'язаного з інтенсифікацією виробництва, посилився процес укрупнення господарств. Дрібноселянське землеволодіння початок поступатися більш крупному, більш стійкого в конкурентній боротьбі.
По завершенні стадії відновлення економіки, приблизно з середини 50-х рр. в ФРН настав підйом, який тривав понад 10 років. До початку 60-х рр. ФРН стає передовою країною Західної Європи, опинившись на другому місці після США за рівнем промислового виробництва та обсягу експорту. Вона стала одним з головних засновників Європейського об'єднання вугілля, і стали, стояла біля витоків європейської економічної інтеграції. На її частку в цей час припадало понад 60% видобутку вугілля, близько половини виробництва сталі, близько 40% експорту і 35% імпорту "Спільного ринку".
Протягом 60-х рр. промислове виробництво ФРН продовжувало зростати досить високими темпами. На кінець цього десятиліття національний дохід подвоївся, виробництво чавуну зросло на 30,7%, сталі - на 33, алюмінію - на 67,4, сірчаної кислоти - на 39,9, електроенергії - на 209%. Найбільш високими темпами розвивалося виробництво пластмас: воно зросло в 4,4 рази, легкових автомобілів - на 87%, радіоприймачів - на 65, телевізорів - на 34%, а видобуток природного газу з 0,04 млрд. М3 в 1960 р зросла до 12,6 млрд. тобто в 31,5 тис. разів (табл. 6.5).
Разом з тим для загального промислового розвитку ФРН, як і інших країн, характерні коливання темпів зростання. Найбільш глибокою була рецесія 1966 - 1967 рр. яка торкнулася перш за все ряд традиційних галузей промисловості (вуглевидобуток, деякі галузі машинобудування).
У 1968 і 1969 рр. темпи зростання промислового виробництва збільшилися відповідно до 11,8 і 12,9%, а в 1970 р знову скоротилися до 6,3%.
Основними факторами, під впливом яких формувалося і розвивалося народне господарство ФРН в 60-і рр. з'явилися швидкий розвиток науково-технічного прогресу, посилення орієнтації на зовнішній ринок і збільшення державно-монополістичного капіталу.
Розвиток науково-технічного прогресу в ФРН проходило в кілька своєрідних умовах. Його особливість полягала в тому, що головною базою для впровадження нової техніки в промисловість країни в перший період були не власні наукові дослідження і розробки, а іноземні патенти та ліцензії. Їх було вигідніше імпортувати, ніж витрачати великі суми на повторення вже створених передових технологій. Засоби, які неминуче були б витрачені на власні наукові дослідження, прямували у вигляді капіталовкладень на розширення і оновлення основних фондів народного господарства, що також прискорило загальне економічне зростання.
Однак з початку 60-х рр. небезпека технологічного відставання ФРН в області науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) від інших розвинених країн зумовила і зажадала зміни політики технічного прогресу і посилення уваги до розвитку власних досліджень на основних напрямках науково-технічного прогресу. Витрати на них за період з 1960 по 1970 р збільшилися в 5,2 рази. В результаті частка іноземних ліцензій, які використовуються в промисловості, знизилася і склала на початку 70-х рр. 14 проти 20% в 60-і рр.
Науково-технічний прогрес перетворився на вирішальний чинник економічного зростання країни. Він зумовив значну перебудову матеріальної бази всього народного господарства. Зміни в структурі промисловості ФРН висловилися в зменшенні більш ніж удвічі частки добувної промисловості, в першу чергу за рахунок кам'яновугільної, що пов'язано з падінням ролі вугілля як джерела палива. Зменшилася частка галузей "легкої промисловості, таких як текстильна і взуттєва.
У свою чергу почалося швидке розвиток галузей експортної орієнтації, у виробничій програмі яких велике значення займають нові види товарів і галузі військової спрямованості: хімічна, нафтопереробна, автомобільна, електротехнічна (особливо електронна), авіаційна, ракетно-космічна, атомна. І все ж найважливішими галузями промисловості ФРН в 60-і рр. були машинобудування та хімія, на які припадало відповідно 1/4 і 1/10 продукції промисловості країни.
Структурні зміни в промисловості ФРН були викликані цілим комплексом чинників, вирішальний з яких - зміна обсягу і структури капіталовкладень.
У період відновлення економіки країни інвестиції йшли головним чином в кам'яновугільну і металургійну промисловість, які стали базою для розвитку інших галузей народного господарства. Коли відновний період в ФРН був завершений, капіталовкладення стали направлятися переважно в галузі, що виробляють нові види сировини і матеріалів (нафтопереробна, автомобільна). Значну частину інвестицій становили іноземні, головним чином американські, капітали. Основна маса їх інвестицій спрямовувалась в передові галузі промисловості, що визначали в цей період особа науково-технічного прогресу. Це загальне машинобудування, нафтопереробна, хімічна, електротехнічна промисловість. Досить значними були англійські інвестиції в нафтову та хімічну промисловість.
Інтенсивний процес модернізації технічної бази промисловості привів до значного зростання продуктивності праці. Так, в промисловості в цілому приріст продуктивності праці за 60-і рр. склав 60%.
Важливим фактором, що зробив вплив на економічний розвиток ФРН в 60-і рр. була зовнішня торгівля. До 1970 р експорту готової продукції ФРН вийшла на перше місце, відтіснивши США.
Великий вплив на розвиток економіки ФРН зробило освіту "Спільного ринку". Зняття деяких митних бар'єрів між державами, полегшення в пересуванні капіталів, робочої сили і товарів, посилення кооперації та відповідно до спеціалізації між промисловими підприємствами країн "Спільного ринку" сприяли розширенню зовнішньоторговельних зв'язків і тим самим прискоренню економічного зростання ФРН. До початку 70-х рр. на частку країн ЄЕС доводилося 47% експорту і 53% імпорту ФРН.
Важливим фактором економічного зростання стала політика державного регулювання економіки. Уповільнення темпів економічного зростання на початку 60-х рр. викликало необхідність більш активного втручання держави в процес економічного розвитку. Від звичайних заходів економічної політики (фінансової, кредитної і податкової) держава перейшла до практики складання загальних народногосподарських, галузевих і регіональних планів, які передбачали витрати на військові потреби, наукові дослідження, освіту, транспортні проблеми, контроль над цінами і т.д.
Розвиток науково-технічного прогресу і посилення конкуренції на зовнішніх ринках активізували процес концентрації виробництва і капіталу. До початку 70-х рр. 76% виплавки алюмінію, 76% видобутку кам'яного вугілля перебували в руках однієї монополії відповідної галузі. Майже всі 100% виробництва авіаційної промисловості і 60% хімічної доводилося на 3 найбільших концерну, близько 100% продукції автомобільної промисловості давали 5 концернів. З'являються і транснаціональні корпорації, що виникли на базі об'єднання національних фірм окремих країн. У ФРН в 1970 р налічувалося 12 ТНК. Однак високомонополізованої промисловість ФРН починає активно розвивати різні форми кооперації з дрібними і середніми підприємствами, які за чисельністю були переважаючими. Під впливом технічного прогресу починає здійснюватися поділ виробничих функцій між великими і дрібними підприємствами, що надавало економіці ФРН гнучкість і ефективність.
Таким чином, в економічному розвитку ФРН в післявоєнний час можна виділити два періоди. Перший - 50-і рр. коли ФРН, відновивши народне господарство від руйнівних наслідків війни, закріпилася в світовій капіталістичній економіці на другому місці після США. Другий - 60-і рр. коли окреслилася інша тенденція розвитку - з коливаннями темпів зростання, що призвело до зменшення частки ФРН в промисловому виробництві країн Заходу. До 1970 року вона була відсунута Японією на третє місце в світовому промисловому виробництві. Однак в цілому поєднання різних чинників, внутрішніх і зовнішніх, створювало сприятливу основу для збереження відносно високих темпів і в наступний період