Невербальне спілкування - спілкування за допомогою немовних знакових систем. Невербальна комунікація зазвичай пред-представляється наступними системами: візуальна, акустична, так-тільная, ольфакторного [3].
1. Візуальна система спілкування включає в себе:
- шкірні реакції (почервоніння, збліднення, потовиділення);
- просторово-часову організацію спілкування;
- контакт очима (візуальний контакт);
- допоміжні засоби спілкування, в т. ч. підкреслення або приховування особливостей статури (ознаки статі, віку, раси), використання засобів перетворення при-родного статури (одяг, зачіска, косметика, окуляри, борода, дрібні предмети в руках) і ін.
2. Акустична система підрозділяється на наступні аспекти:
- Паралінгвістіческая система (система вокалізації, тобто. е. темп голосу, його діапазон, тональність);
- екстралінгвістична система (включення в мову пауз, а також інших засобів, як-то: покашлювання, сміх, плач, темп мови).
3. Тактильна система - дотику, потиск рук, обійми, поцілунки.
4. ольфакторного система - приємні і неприємні запахи навколишнього середовища, природні та штучні запахи людини.
Виділяють такі основні функції невербального загально-ня:
• вираз міжособистісних відносин;
• вираження почуттів і емоцій;
• управління процесами вербального спілкування (розмовою);
Особливістю невербальної мови є те, що його появ-ня обумовлено імпульсами людської підсвідомості, і че-ловек, який не володіє методикою контролю своїх невербальних засобів вираження, не може підробити ці імпульси, що позво-ляет довіряти цій мові більше, ніж звичайному, вербальному каналу спілкування. Вважається, що підробляти або копіювати ж-сти і інші невербальні знаки практично неможливо, по-кільки протягом тривалого часу не можна контролювати всю їх сукупність і одночасно ще й вимовлені слова.
Можна виділити ряд факторів, які впливають на невербаль-ний мова і окремі його елементи:
• національна приналежність (так, одні і ті ж жести можуть означати різне у різних народів);
• стан здоров'я (у людини в хворобливому стані змінюються погляд, звучання голосу, жести зазвичай більш мляві, хоча є захворювання, що супроводжуються підвищений-ної збудливістю, емоційністю);
• професія людини (слабке рукостискання не завжди прояв слабкості: може бути, професія вимагає берегти паль-ці);
• рівень культури, який впливає на склад жестів, кончина про етикет, правильне виховання;
• статус людини (чим вище стоїть він на ієрархічній ліс-тніце, тим більше скупий на жести, більше оперуючи словами, жести стають більш витонченими);
• приналежність до групи (групові традиції, норми, правила можуть істотно модифікувати пантоміма члена групи);
• акторські здібності (багато вміють грати не тільки словами, а й невербальними знаками);
• вік (в ранньому віці одне і те ж стан може виражатися різними жестами; крім того, вікової фак-тор часто грає ту ж роль, що і статус. З віком може знижуватися швидкість рухів);
• поєднання невербальних знаків (зазвичай стан передається не одним, а кількома елементами пантомимики. При порушенні гармонії між цими елементами складається враження нещирості; те ж саме відноситься до узгодження слів і жестів);
Таким чином, всі системи невербальної комунікації су-громадської доповнюють мовленнєвий вплив, як підвищуючи його, так і послаблюючи. Крім того, саме невербальні засоби спілкування представляють більш точну інформацію про душевний стан, настрої співрозмовника, ставлення до партнера і до обговорюваної проблеми, ніж його слова, допомагають виявити такий істотний параметр ділового спілкування, як наміри його учасників
Найбільш значимі кинесические кошти - візуально вос-прийняті руху іншої людини, виконують вислови-кові-регулятивну функцію у спілкуванні. До кінетики відносяться виразні засоби руху, які проявляються в позі, жес-ті, міміці, ході, погляді.
Поза - це положення людського тіла, типове для дан-ної культури. Загальна кількість різних положень, ко-торие може прийняти людське тіло, становить близько 1000. Поза наочно по-показувала, як дана людина сприймає свій статус по відно-шенням до статусу інших присутніх людей. Люди з більш високим статусом приймають більш невимушені пози, ніж їх підлеглі.
При закритій позі людина якось катує-ся закрити передню частину тіла і зайняти якомога менше міс-та в просторі. При відкритій же позі стоїть чоловік руки розкриває долонями вгору, сидить розкидає руки, ноги витягує. Відкриті пози сприймаються як пози довіри, згоди, доброзичливості, психологічного комфорту.
Якщо людина зацікавлена в спілкуванні, він буде орієнтуватися на співрозмовника і нахилятися в його сторону, якщо не дуже - то, навпаки, орієнтуватися в сторону і відкидатися назад. Людина, що бажає заявити про себе, буде стояти прямо, в напруженому стані, з развер-нутимі плечима, іноді впершись руками в стегна. Людина ж, якому не потрібно підкреслювати свій статус і положення, буде розслаблений, спокійний, перебувати у вільному непрінуж-денної позі.
Хода людини - це стиль пересування, який від-ражает його емоційний стан. Дослідження показали, що легко впізнаються по ході такі емоції, як гнів, страждання, гордість, щастя. Причому, виявилося, що найважча хода при гніві, сама легка - при радості, найбільша довжина кроку при гордості, млява, пригноблена хода - при стражданні.
Жести - це різноманітні рухи руками і головою, зміст яких зрозумілий для спілкуються.
Жести можна розділити на:
• комунікативні (жести привітання, прощання, привле-чення уваги, заборони, позитивні, негативні, питальні і т. Д.);
• жести, що виражають оцінку і ставлення (жести схвалення, незадоволення, довіри і недовіри, розгубленості і т. П.);
• описові жести (мають сенс тільки в контексті ре-чевого висловлювання).
Мовні висловлювання та супроводжуючі їх жести повинні збігатися. Протиріччя між жестами і сенсом висловлюючи-ня є свідченням брехні.
Особлива роль в передачі інформації відводиться міміці - дві-жениям м'язів обличчя. Дослідження показали, що при нерухомому або невидимому особі лектора втрачається до 10-15% інформації.
У мимическом вираженні шести основних емоційних станів (гніву, радості, страху, страждання, подиву і знехтувавши-ня) всі рухи м'язів обличчя скоординовані, що добре вид-но зі схеми мімічних кодів емоційних станів. Особа не випадково називають дзеркалом душі людини. Як і -ложении рота, брів і очей прекрасно передає емоційний-ве стан і такі почуття, як печаль, боязкість, злобу.
Мімічні коди емоційних станів
Частини та елементи особи
З мімікою дуже тісно пов'язаний погляд, чи візуальний кон-такт. Погляд, як правило, пов'язаний з процесом формування висловлювання і трудністю цього процесу. Коли людина тільки формує думку, він найчастіше дивиться в бік, коли думка повністю готова - на собесед-ника.
Візуальний контакт свідчить про схильності до про-щення. Якщо на нас дивляться мало, то ми вважаємо, що до нас або до наших слів і дій відносяться погано, а якщо багато, то це або виклик, або добре ставлення.
Погляд передає найточнішу інформацію про стан людино, оскільки розширення і звуження зіниць не контролює-ється людиною. Якщо людина збуджена чи зацікавлений чимось, знаходиться в піднесеному настрої, його зіниці розширюють-ся в чотири рази проти нормального стану. Навпаки, сердитий, похмурий настрій змушує зіниці звужуватися.
Наступні види невербальних засобів спілкування пов'язані з голосом, характеристики якого створюють образ людини і відображають його стан.
Характеристики голосу відносяться до просодичних і екстра-лінгвістичним явищам. Просодика - це загальна назва таких ритміко-інтонаційних сторін мови, як висота, гучність голосового тону, темп голосу, сила наголосу. Екстралінгвістіка - це включення в мову пауз, а також раз-особистого роду психофізіологічних проявів людини: плачу, кашлю, сміху, зітхання і т.д.