Сміх за кадром почав використовуватися американськими кінематографістами замість слова "лопата"
поясню:
- Зараз я вам розповім анекдот, але він трохи незрозумілий, тому, коли буде пора сміятися, я скажу «лопата».
* Декілька хвилин мовчання *
- Лопата.
Лопата - слово, після якого покладено сміятися. Для тієї ж мети використовується сміх за кадром. Перші ситкоми, як правило, знімалися в студії, перед публікою, тому для них характерний закадровий сміх.
Наступного разу «штучний» сміх прозвучав вже з динаміків радіоприймачів. У 30-40-х роках користувалися величезною популярністю комічні радіошоу, багато з яких розігрувалися як театральні постановки, перед публікою яка досить жваво реагувала на жарти. Втім якийсь момент продюсерам стало здаватися, що «щільність» глядацького сміху недостатня, і записи стали «доозвучівать», вставляючи додаткові смішки. Також і записане в студії шоу робили схожим на живе уявлення.
Коли комедійні шоу тільки почали приживатися на доісторичних телевізійних екранах, їх виробничий цикл мало чим відрізнявся від виробничого циклу сценічних і радіопостановок: кожна серія знімалася декількома камерами в реальному часі перед сидячими в студії глядачами, телебачення тоді виходило тільки в прямому ефірі. З технологічних обмежень (єдність місця і часу, мізерні декорації, нечисленні персонажі) виріс цілий жанр - телевізійна комедія положень (тобто ситком). Глядачі перших телевізійних ситкомів щотижня дивилися шоу в прямому ефірі і відчували фактично майже повний ефект присутності серед студійної аудиторії.
Як ви ставитеся до сміху за кадром? Чи потрібен він?