Ми вирішили на прикладі пса Бармалея з притулку «Суперпес» подивитися, як виглядає пошук втраченого господаря, якщо всі необхідні дані в кишені, тобто на жетоні. У Бармалея, коли його знайшли, як раз був і номер, і жетон - №01759.
Ми почали дзвінки з підприємства «Фауна міста» - інформація за всіма втраченим і знайденим тваринам, в першу чергу, повинна потрапляти туди. У «Фауна» запитали, в якому районі Мінська знайшли собаку, і порадили продзвонити всі розрахунково-довідкові центри (РСЦ) в цьому районі. А якщо є час - то і все РСЦ в місті, тому що собака могла прибігти з іншого району чи господар міг переїхати в будь-яку далечінь від того ЖЕСа, де колись зареєстрував собаку. Добра співробітниця «Фауни» ще перевірила, чи немає заявок про втрату собак з жетонами, але нічого не знайшла.
А ось в РСЦ №5 все не так райдужно: «Ми, на жаль, нічим не можемо вам допомогти, у нас бази як такої по собакам немає, тому нічого не можемо знайти».
Ми спробували поговорити з РСЦ Партизанського району, але там нас знову відправили в «Фауну міста». Коло замкнулося.
Всього в Мінську 37 розрахунково-довідкових центрів (список тут). Так що, якщо раптом знайдете собаку з жетоном і номером на ньому, в гіршому випадку вам доведеться продзвонити їх все, єдиної бази-то немає. У деяких РСЦ є електронна база, в деяких - акуратний журнал, написаний від руки, в деяких немає нічого - як пощастить.
- Був випадок, коли волонтери знайшли собаку, у якої був нашийник з жетоном. Почали шукати: спочатку я зателефонувала в «Фауну міста», там мені по номеру жетона сказали, який це, швидше за все, район міста, але попередили, що жетон дуже старий. І я почала обдзвонювати ЖЕСи цього району, було це десь в Серебрянці. В одному ЖЕСе мені сказали спробувати подзвонити в розрахунково-довідковий центр, я зателефонувала в три, напевно; у всіх мені сказали дзвонити в ЖЕСи, тому що у них такої інформації немає, і взагалі вони тільки платежами займаються. Потім, коли я зателефонувала ЖЕСи, я починала з прийомних, але тільки одна секретар мені сказала: «Я уточню, як це робиться, і вам передзвоню». Вона передзвонила на наступний день, порадила спробувати зателефонувати диспетчерам або в відділи благоустрою. І по всьому району Серебрянки я дзвонила в ЖЕСи:
диспетчеру, диспетчер мене посилав куди-небудь, я виходила на секретарів, паспортистів, один раз мені сказали: «Дівчина, ви що, ви уявляєте, які мені архіви потрібно піднімати?», один раз порадили цю собаку просто викинути - в загальному, різного наслухалася. Але результатів не добилася жодних.
