Під тарифною політикою розуміється цілеспрямована діяльність страхової організації з розробки, встановлення, уточнення та впорядкування страхових тарифів. Мета тарифної політики - успішне і беззбиткове розвиток страхової організації.
Принципи тарифної політики:
- еквівалентність страхових відносин означає, що нетто-ставки повинні максимально відповідати ймовірності збитку для забезпечення повернення коштів страхового фонду за тарифний період;
- доступність страхових тарифів - тарифні ставки не повинні бути обтяжливими для широкого кола страхувальників, при цьому істотно зростає ефективність страхування як методу страхового захисту;
- стабільність розмірів страхових тарифів - незмінність тарифних ставок тривалий час породжує у страхувальників упевненість в надійності страховика. Підвищення тарифних ставок допустимо лише при неухильному зростанні збитковості страхової суми;
- розширення обсягу страхової відповідальності - забезпечується зниженням показників збитковості страхової суми, а для страхувальника тарифні ставки стають більш доступними;
- самоокупність і рентабельність страхових операцій тобто страхові тарифи повинні будується таким чином, щоб надходження страхових платежів постійно покривали витрати страховика і забезпечували йому певний прибуток.
Страховий тариф являє собою ставку страхового внеску з одиниці страхової суми або об'єкта страхування. Страхові тарифи за обов'язковими видами страхування встановлюються в законах про обов'язкове страхування.
Страхові тарифи з добровільних видів особистого страхування, страхування майна і страхування відповідальності можуть розраховуватися страховиками самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.
Страховий тариф з об'єкта страхування, як правило, встановлюється (обмовляється) в процентах. За допомогою страхових тарифів обчислюються страхові внески, що сплачуються страхувальниками.
Основна мета при обчисленні страхових тарифів пов'язана з визначенням імовірною суми шкоди на кожен страховий випадок або одиницю страхової суми. Якщо тарифна ставка досить достовірно відображає ймовірний збиток, то забезпечується необхідна його розкладка між страхувальниками (визначається, скільки грошових коштів, зібраних зі страхувальників у вигляді страхових внесків, знадобиться для страхових виплат). Страховий тариф - це критерій страхового резерву (фонду), що гарантує беззбиткову (рентабельну) страхову діяльність.
Тарифні ставки тісно пов'язані з обсягом відповідальності страховика (страхових виплат, прийнятих за договором страхування). За своїми функціями страховик прагне вирішити двояку завдання: при мінімальних, доступних широкому колу страхувальників тарифах забезпечити значний обсяг страхової відповідальності. Якщо тарифні ставки розраховані правильно, то забезпечуються як необхідна фінансова стійкість страхових операцій (рівновагу або перевищення доходів над витратами), так і необтяжливі для страхувальників страхові внески.
У міжнародній страховій практиці тарифна ставка, що лежить в основі страхового внеску (платежу, премії), називається брутто-ставкою (Б-С). Структурно вона складається з двох частин: нетто-ставки (Н-С) і навантаження (Н).
Нетто-ставка призначена для формування страхового резервного фонду, який використовується або виключно на страхові виплати страхувальникам при настанні страхових випадків, або для виконання фінансових страхових зобов'язань страховика за договорами страхування, а також інвестування частини тимчасово вільних коштів в цінні папери, депозити банків, вигідні промислові , космічні проекти, нові технології (ноу-хау) і т. д. Нетто-ставка виражає ціну страхового ризику: пожежі, повені, вибуху і т.д.
Навантаження (надбавка) становить в загальному страховому тарифі істотно меншу частину від брутто-ставки (в залежності від форми і виду страхування вона коливається від 9 до 40%). Навантаження покриває витрати страховика з організації та проведення страхової справи, проведення превентивних заходів, містить елементи прибутку.