Модель освіти як державно-відомча організація.
Система освіти розглядається структурами державної влади як самостійний напрям в ряду інших галузей. Будується вона за відомчим принципом з жорстким визначенням цілей, змісту освітнього процесу, номенклатури навчальних закладів і навчальних дисциплін. Навчальні заклади підпорядковуються і контролюються спеціальними органами.
Модель розвиваючого освіти. Дана модель передбачає організацію освіти через широку кооперацію освітніх систем різного типу і рівня. Така побудова дозволяє забезпечувати і задовольняти потреби різних верств населення країни в освітніх послугах.
Раціоналістична модель освіти - передбачає організацію освіти, що забезпечує засвоєння знань, умінь, навичок і практичне пристосування молодого покоління до сучасного йому суспільства. В рамках цієї моделі реалізується передача - засвоєння тільки таких культурних цінностей, які дозволяють безболісно вписуватися в існуючі громадські структури.
Феноменологічна модель освіти передбачає персональний характер навчання з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей учнів, дбайливе і шанобливе ставлення до їх інтересам і потребам.
До теперішнього часу в світі склалося кілька основних моделей освіти. Це такі, як американська, французька, німецька, англійська та російська освітні моделі.
Американська освітня модель забезпечує набуття досвіду, необхідного для успішної практичної діяльності, орієнтує учнів на індивідуальні запити, надає свободу вибору навчальних предметів варіювання змісту освіти.
Для західноєвропейських моделей характерний значну питому вагу навчальних закладів, орієнтованих на елітарний рівень академічної освіти. У той же час існують школи з обмеженою загальноосвітньої підготовкою.
Для сучасної освіти також характерні:
- загальнодоступність:
- світський характер;
- державно-громадський характер управління освітою.
Сучасні педагогічні практики спираються на наукові досягнення педагогіки, яка розвивається досить швидкими темпами. Однак це не забезпечує такого ж швидкого розвитку педагогічної практики, бо впровадження педагогічних теорій в практику відбувається не так швидко, як хотілося б. Фахівці стверджують, що розрив між народженням педагогічної теорії і впровадженням її в практику становить 5-10 років. Скоротити цей розрив дозволить підвищення професійного рівня і розвиток творчого потенціалу педагога.