3. Труднощі аудіювання та їх подолання. 11
4. Опори для подолання труднощів аудіювання. 16
5. Робота з аудіотекст. 24
6. Система вправ для навчання аудіювання. 28
7. Контроль в навчанні аудіювання. 33
8. Рекомендації для викладача. 38
Аудіювання (від лат. Audire - чути) є процес смислового сприйняття усної мови. Аудіювання відноситься до рецептивних видах мовленнєвої діяльності, а разом з говорінням утворює усне мовлення.
На заняттях з іноземної мови аудіювання займає 57% навчального часу, що свідчить про важливість аудіювання як засобу отримання інформації та оволодіння мовою.
Вважається, що в повсякденному житті людина в середньому витрачає на слухання - 29,5% часу, на говоріння - 21,5, на читання - 39, на лист -10%. Відповідно до одного з дослідженням, 45% свого активного часу ділова людина слухає, а при підвищенні важливості інформації аудіювання відводиться 55% часу.
Мінімальною одиницею аудіювання є слово, бо зі слова починається смислове сприйняття мови. При сприйнятті окремих звуків і звукосполучень має місце не аудіювання, а розпізнавання звукових сигналів.
Протягом багатьох років аудіювання залишалося одним з найменш розроблених розділів методики.
Причини багаторічної недооцінки ролі аудіювання як форми усного спілкування на заняттях з мови можна пояснити наступним чином.
По-перше, вважалося, що вміння сприймати мову на слух формується саме собою в результаті практичної діяльності, є побічним продуктом говоріння і не потребує спеціального навчання. При відсутності цілеспрямованих занять з аудіювання рівень розуміння сприйманого на слух тексту навіть на рідній мові в середньому становить не набагато вище 50%. В умовах навчання іноземної мови рівень розуміння іншомовного тексту ще нижче, ніж на рідній мові, що є додатковим аргументом на користь спеціального навчання аудіювання з урахуванням специфіки та складності цього виду мовленнєвої діяльності.
По-друге, викладачі не завжди знали про особливості і психологічної складності аудіювання, а вважали, що відповідні навички та вміння формуються в результаті стихійного слухання іншомовних текстів і не потребують цілеспрямованої роботи.
Як і будь-який інший вид мовленнєвої діяльності, аудіювання є вміння, т. Е. Здатність до розуміння іноземної мови на слух на основі формованих навичок і набутих знань. Це визначення аудіювання базується на ширшому розумінні мовного вміння, запропонованого Є.І. Пассова, у вигляді «здатності управляти мовною діяльністю при вирішенні комунікативних завдань».
Основу аудіювання як мовного вміння складають такі навички аудіювання (мовні операції, які досягли рівня автоматизму):
фонетичні: з їх допомогою в процесі слухання забезпечується розрізнення звукової сторони мови і здатність відповідно до норм мови правильно сприймати почутий звуковий зразок (звуки, звукосполучення, наголос, ритміку, інтонацію, мелодику);
лексичні: забезпечують розуміння значення слів і словосполучень, що містяться в аудіотексті, адекватно задуму відправника інформації;
граматичні: забезпечують розпізнавання граматичної форми висловлювання та її співвіднесення з певним значенням. До складу граматичного навички в свою чергу входять морфологічні (базуються на знанні системи форм зміни слів в звуковій мові), синтаксичні (базуються на знанні будови пропозиції і способів поєднання слів в звуковій мові).
Основними аудитивное вміннями, що придбані в ході навчання мови, є вміння розуміти:
· Висловлювання співрозмовника в різних ситуаціях спілкування, в тому числі при наявності в тексті невідомих мовних одиниць;
· Навчальні та автентичні тексти з різним ступенем і глибиною осмислення їх змісту.
Ці вміння в програмах і навчальних посібниках диференціюються у вигляді цілей, що досягаються в ході навчання аудіювання, в залежності від етапу і рівня володіння мовою і характеру аудиотекста (монологічного або діалогічного).
Цілі аудіювання монологічного мовлення
· Розуміти тему, головну думку, що міститься в тексті;
· Встановлювати послідовність, логічний зв'язок фактів, переданих в аудіоповідомленнями;
· Знаходити в аудіотексті причинно-наслідкові зв'язки;
· Встановлювати логіко-смислову структуру аудиотекста (початок, основну частину, висновок);
Цілі аудіювання діалогічного мовлення
розуміти інформацію, що міститься в аудіотексті;
· Розуміти вираз схвалення / несхвалення, згоди / незгоди, розуміння / нерозуміння співрозмовником тієї чи іншої частини інформації;
· Розуміти прохання співрозмовника говорити повільніше, повторити сказане, уточнити значення слова, вирази, думки;
· Розуміти емоційно виражену оцінку і значення використовуваних співрозмовником вербальних / невербальних опор.
Заняття з аудіювання проводяться на всіх етапах навчання мови з поступовим ускладненням змісту і обсягу текстів, цілей і завдань навчання. У держстандартах і створюваних на їх основі програмах визначені вимоги до рівня володіння навичками і вміннями аудіювання на різних етапах навчання мови в загальноосвітній школі і в вузі.
В умовах шкільного курсу іноземної мови (початковий етап оволодіння мовою) планується досягнення елементарного і базового (порогового) рівня аудіювання. Тут закладаються основи володіння мовою, необхідні для продовження навчання на наступних етапах.
Вміння аудіювання, на різних рівнях оволодіння мовою в середній школі виглядають наступним чином.
Початкова загальна освіта (2 - 4 до л.). рівень А1
Сприйняття і розуміння мови вчителя і співрозмовників в процесі діалогічного спілкування на уроці; невеликих простих повідомлень; основного змісту нескладних казок, оповідань (з опорою на ілюстрацію, мовну здогадку). Час звучання тексту для аудіювання - до 1 хв.
Основна загальна освіта (5-9 кл.). рівень А2
При цьому передбачається розвиток наступних умінь:
· Вибирати головні факти, опускаючи другорядні;
· Вибірково розуміти необхідну інформацію в повідомленнях прагматичного характеру з опорою на мовну здогадку, контекст;
· Ігнорувати незнайомий мовний матеріал, несуттєвий для розуміння.
Середнє (повну) загальну освіту (10 - 11 кл.). рівень В1
· Розуміння основного змісту нескладних звучать текстів монологічного і діалогічного характеру: теле- і радіопередач в рамках досліджуваних тем;
· Щодо повне розуміння висловлювань співрозмовника в найбільш поширених стандартних ситуаціях повсякденного спілкування.
· Відокремлювати головну інформацію від другорядної;
· Виявляти найбільш значущі факти;
· Визначати своє ставлення до них, витягувати з аудиотекста необхідну / необхідну інформацію.
Профільний рівень (10 - 11 кл.). рівень В2
· Щодо повно розуміти висловлювання носіїв мови в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування і елементарного професійного спілкування.
· Відокремлювати головну інформацію від другорядної;
· Виявляти найбільш значущі факти, визначати своє ставлення до них;
· Отримувати від аудиотекста необхідну / необхідну інформацію;
· Визначати тему / проблему в радіо- і телепередачах філологічної спрямованості (включаючи телелекціі), виділяти факти / приклади / аргументи відповідно до поставленим питанням / проблемою, узагальнювати міститься в аудіо-, телетекст фактичну і оцінну інформацію, визначаючи своє ставлення до неї.
На основному етапі навчання у вищій школі (підготовка магістрів) досягається пороговий просунутий рівень володіння мовою.
Студенти повинні оволодіти наступними вміннями:
· Осмислено сприймати на слух навчальну лекцію, коротко записуючи основні моменти її змісту на російській мові;
· Осмислено сприймати по радіо і телебаченню дикторську мова;
· Розуміти в фонозаписи публіцистичні, навчально-професійні та художні аудіотексти середньої складності;
· Розуміти усні висловлювання при безпосередньому спілкуванні на актуальні побутово-побутові, соціокультурні та навчально-виробничі теми.
Точність розуміння тексту і вміння виділити в ньому головну інформацію з подальшим її викладом в усній і письмовій формі належить до основних умінь, що формуються в умовах основного етапу навчання.
На просунутому етапі навчання (підготовка магістрів, підвищення кваліфікації) досягається професійний рівень аудіювання. Згідно з держстандартом студенти-іноземці повинні вміти:
· Сприймати основне смислове інформацію (на рівні загального, детального і критичного розуміння), а також комунікативні наміри, включаючи імпліцитно виражені наміри говорить;
· Розуміти основну тему, найбільш функціонально значущу смислову інформацію, яка відображатиме наміри говорить;
· Розуміти семантику окремих фрагментів тексту і ключових одиниць, що визначають особливості теми;
· Вільно розуміти лекційний матеріал з профілюючих дисциплінами і матеріал публічних виступів;