- Принципи мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань
- Методи виділення та ідентифікації бактерій
- Методи ідентифікації нуклеїнових кислот
- Методи виявлення вірусів
- Методи діаностіка грибкових інфекцій
- Методи виявлення найпростіших
Лабораторна діагностика в першу чергу необхідна для визначення причини інфекційних захворювань. Існує 5 основних методів лабораторної діагностики: мікроскопічний, бактеріологічний, біологічний, серологічний і алергічний. Їх принципи ми і розглянемо в даному рефераті. Також розглянемо питання організації лабораторної мікробіологічної служби, методи виділення і иденти-ції бактерій, виявлення вірусів, грибів і найпростіших. Дана тема дуже актуальна в наш час, так як з розвитком суспільства і зі збільшенням чисельності населення все більш масштабним стає поширення інфекцій і своєчасне виявлення їх носіїв здатне запобігти виникненню епідемій. Благо зараз біологи вже здатні визначити безліч інфекцій, але, скільки ще не знайдено. А виявлення нових мікроорганізмів, що викликають захворювання, дозволяє своєчасно знайти спосіб лікування. Так що є ще простір для думки і дослідів. Думаю, саме час перейти до вже відомих нам способів розпізнавання мікроорганізмів. Почнемо з місця проведення діагностики: з лабораторій.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЛАБОРАТОРНОЙМІКРОБІОЛОГІЧЕСКОЙСЛУЖБИ
Групи збудників інфекційних захворювань
Регламентація умов роботи зі збудниками інфекційних захворювань проведена відповідно до ступеня небезпеки мікроорганізмів для людини. За цією ознакою виділено подружжя-ре групи збудників.
ГруппаI: збудники особливо небезпечних інфекцій: чума, натурал-ва віспа, лихоманки Ласса, Ебола і ін.
ГруппаII: збудники висококонтагіозних бактеріальних гриб-кових і вірусних інфекцій: сибірська виразка, холера, лихоманка Скелястих гір, висипний тиф, бластомікоз, сказ та ін. До цієї групи також включено ботулотоксин (але не сам збудник ботулізму).
ГруппаIII: збудники бактеріальних грибкових, вірусних і протозойних інфекцій, виокрем-них в окремі нозологічні форми (збудники коклюшу, правця, ботулізму, туберкульозу, кандидозу, малярії, лейшманіозу, грипу, поліомієліту та ін.). У цю групу також включені аттенуіровані штами бактерій груп I, II і III.
ГруппаIV: збудники бактеріальних, вірусних, грибкових септицемії, менінгітів, пнев-моній, ентеритів, токсикоінфекцій та гострих отруєнь (збудники анаеробних газових інфекцій, синьогнійної інфекції, аспергільоз, амебіазу, аденовіруси, герпесвіруси та ін.).
Лабораторії різних груп ризику
Залежно від рівня безпеки роботи з мікроорганізмами лабораторії підрозділами-ють на чотири групи ризику.
Перша група ризику: лабораторії особливого режиму (максимально ізольовані) з високим індивідуальним і суспільним ризиком.
Друга група ризику: режимні лабораторії (ізольовані) з високим індивідуальним і низьким суспільним ризиком.
Третя група ризику: базові (основні) лабораторії з помірним індивідуальним і ограни-ченним громадським ризиком.
Четверта група ризику: базові (основні) лабораторії з низьким індивідуальним та гро-венним ризиком.
В системі Міністерства охорони здоров'я та Державного комітету санітарно-епідемії-логічного нагляду РФ найбільш розгалужена мережа бактеріологічних лабораторій. У соот-повідно до виконуваних завдань виділяють:
• бактеріологічні лабораторії в складі ЛПУ;
• бактеріологічні лабораторії в складі комітетів держсанепіднагляду;
• навчальні бактеріологічні лабораторії вузів;
• проблемні і галузеві бактеріологічні лабораторії науково-дослідних інсти-Тутов і підприємств з випуску бактерійних препаратів;
• спеціалізовані бактеріологічні лабораторії з контролю за особливо небезпечними ін-фекции;
• спеціалізовані бактеріологічні лабораторії з контролю за окремими групами бактерій: мікобактеріями, рикетсіями, лептоспірозом та ін.
Велика частина мікробіологічних лабораторій працює з БПА груп III і IV, а изуче-ням збудників особливо небезпечних інфекцій (групи I і II) займаються тільки спеціалізовані-рова лабораторії.
Вимоги до організації роботи з БПА груп небезпеки III і IV
Базові лабораторії, що працюють з БПА груп III і IV, повинні розташовуватися в окремому будинку або в ізольованій частині будівлі. Вони повинні мати два виходи: один для співробітників, інший - для доставки матеріалу для досліджень (допускається передача матеріалу через пере-Даточний вікно). У лабораторіях вузів, науково-дослідних інститутів і на підприємствах з випуску бактерійних препаратів допускається наявність одного входу. Лабораторії повинні мати необхідний набір приміщень у відповідності з виробничою потужністю і Номенкл-турою виконуваних досліджень. У них повинні бути проведені водопровід, електрика, опалення та вентиляція. В системі водопостачання повинні бути передбачені роздільні мережі подачі води для лабораторних досліджень і побутових потреб (мережа питної води). Остання повинна бути захищена від зворотного потоку води з лабораторної мережі. Вентиляція повинна бути припливно-витяжної, при цьому найбільш низький тиск витяжної вентиляції повинно бути в приміщеннях з найбільшою небезпекою інфікування. При необхідності вентиляцію слід оснастити фільтрами тонкого очищення повітря. Приміщення повинні мати природне і искусст-дарське освітлення. Кожна лабораторія повинна мати «чисту» і «брудну» зони. Їх планиров-ка і розміщення обладнання повинні забезпечувати «проточність >> просування ПБА по« брудної »зоні.