Виведення збудника з організму (повітря, що видихається, грудочки инфициро-ванною слизу при кашлевом поштовху, вміст кишечника, кров через по-засіб кровосисних переносників та ін.)
Інфікування об'єктів зовнішнього середовища (перебуван-ня збудника в раз-особистих факторах передачі інфекції - повітря, їжа, живі переносники і т. Д.)
Впровадження збудника в новий живий організм специфічними для воз-буди гелю шляхами через так звані вхідні воро-та (органи дихання і пі-щеваренія, кров і т.д.)
Отже, збудник, що виділився з організму хворого або носія, потрапляє в здоровий організм, виконавши деякий пе-переміщених в просторі. Залежно від нозологічної фор-ми хвороби цей шлях може бути коротким і довгим. Неза-мо від цього в переміщенні збудника, як правило, бере участь навколишнє людини обстановка. Об'єкти зовнішньої сре-ди, включаючи і живих переносників, за допомогою яких возбуди-тель переміщається в просторі від джерела інфекції в здоро-вий організм, називаються факторами передачі або шляхами поширення інфекції.
Однак передача деяких інфекційних захворювань (скажений-ство, содоку, м'який шанкр, гонорея, четверта венерична хвороба тощо.) Відбувається без участі об'єктів зовнішнього середовища, пу-тем прямого, безпосереднього контакту хворого із здоровим організмом. За допомогою прямого контакту у вигляді рідкісного виключним видом-чення можуть передаватися і деякі інші хвороби, хоча в цих випадках він має менше епідеміологічне значення.
Шляхи поширення інфекції дуже різноманітні. Пере-дача інфекції через предмети побуту (посуд, білизну, книги та ін.), Предмети догляду за хворим і предмети виробництва (наприклад, при обробці тваринної сировини - волосся, шкіри та ін.) Називається контактно-побутовим шляхом передачі. Контактно-побутовий шлях рас-рення інфекції виступає на перший план при інфекціях зовнішніх покривів, рідше - при кишкових інфекціях, особливо при незадовільній санітарній обстановці і несоблюде-ванні необхідних гігієнічних правил в побуті та на виробництві.
Важлива роль у передачі інфекції належить повітрю, осо-бенно в корабельних умовах при відомій щільності размеще-ня особового складу. Повітряним шляхом відбувається поширеною-ня таких інфекційних хвороб, як грип, туберкульоз, дифтерія, скарлатина, кір, епідемічний паротит і багатьох дру-гих. За легкістю передачі інфекції повітря, безперечно, посідає перше місце. Збудник, що виділився з організму хворого або носія з крапельками слизу, дуже швидко потрапляє в нку тільні шляхи здорової людини (повітряно-крапельна інфекція) або осідає на навколишні предмети і поширюється з пи-ллю, що піднімається в повітря (повітряно-пилова інфекція). Пи-лівим способом можуть передаватися захворювання, збудники ко-торих переносять висушування, зокрема туберкульоз. Повітря легко може бути заражений і штучним шляхом.
Ряд інфекційних хвороб (холера, черевний тиф, лептоспіроз і т.д.) поширюється водним шляхом. Зараження через воду відбувається головним чином при використанні інфікованої води для пиття, побутових та господарських потреб, а також при купанні. Особливо велику небезпеку становить заражені-ня води у водопроводах і великих ємностях.
Нерідко в поширенні інфекційних хвороб приймається-ють участь харчові продукти і готова їжа. Патогенні мік-роби в харчові продукти можуть потрапляти різними шляхами: через забруднені руки хворого або носія, при митті харчових продуктів в інфікованої воді, під час перевезення на слу-чайному транспорті, при обробленні харчових продуктів на брудних столах, при інфікуванні їх мухами , гризунами і т.д.
Харчові продукти в залежності від консистенції (щільні, рідкі і т. Д.) Та інших особливостей можуть бути інфіковані поверхнево або у всій своїй масі.
Особливе місце в передачі інфекції займає грунт. З одного сто-ку, вона служить місцем тимчасового перебування збудників ряду захворювань (сибірка, правець та ін.), А з іншого - відіграє специфічну роль в поширенні таких видів Гліс-тов, як аскариди, анкілостоміди, волосоголовець. Яйця цих глистів набувають здатність викликати зараження тільки після «со-зреванія» в грунті.
Нарешті, багато інфекційних хвороб передаються членистими-ногімі (комахами і кліщами) так званим трансмісивним шляхом. Кожен живий переносник в основному передає визначений-ного збудника. Значно рідше одна і та ж інфекційна хвороба поширюється декількома переносниками. Перенесення збудників членистоногими може бути механічним і спеці-фического. Механічні переносники (головним чином мухи) пе-реносят збудників зазвичай на лапках, крилах і інших частинах тіла, а також у вмісті кишечника. В організмі специфічні-ких переносників збудника хвороби проходить цикл розмножити-ня (накопичення) або певний цикл розвитку, наприклад по-ловой цикл розвитку малярійного паразита в тілі комара. В силу цього переносник стає заразним через деякий час: після харчування кров'ю хворого.
У ряді випадків, наприклад при кліщовий енцефаліт, вірус мо-же передаватися потомству кліща. Тому комахи, і особ-но кліщі, є не тільки переносниками інфекції, але часто і хранителями її в природі (резервуаром).
Механізм передачі інфекції різний у різних перенесення-ків. Так, комар і москіт вносять инфект людині при укусі зі слиною, воша виділяє збудників висипного тифу з фекаліями, які втираються в шкіру при расчесах і т. Д.
Залежно від участі живих переносників інфекційні хвороби поділяються наоблігатно-трансмісивні, передаю-щіеся тільки комахами або кліщами, і факультативно-трансмісивні, що поширюються живими переносниками, а також за допомогою інших елементів (об'єктів) зовнішнього середовища. З жи-вих переносників найбільше епідеміологічне значення име-ют комарі, москіти, кліщі, воші, блохи і мухи.
Якщо інфекційна хвороба поширюється одним з пере-чисельних вище шляхів, то виникла епідемію називають вод-ний, харчової, трансмісивною і т. Д. Поряд з цим передача воз-будителя може відбуватися одночасно кількома шляхами. Однак і в цих випадках нерідко вдається виявити основний шлях передачі інфекції.
Обов'язковою умовою виникнення епідемічного процес-са є наявність чутливого до даної хвороби коллекти-ва. Вплив цієї умови на епідемічний процес проявляється в двох напрямках. По-перше, при збільшенні числа невоспрі-імчівих осіб зменшується число людей, які можуть захворіти при зустрічі зі збудником. По-друге, особи, несприйнятливі до інфекції, як правило, не стають і джерелами інфекції для оточуючих сприйнятливих осіб, виконуючи роль своєрідного бар'єру між джерелом інфекції і сприйнятливою частиною колективу ( «імунний прошарок»).
Епідемічний процес може проявлятися у вигляді спорадічес-кою захворюваності, епідемії і пандемії.
Спорадичною захворюваністю називається захворюваність, рівень якої в країні або місцевості звичайний для даної ін-фекціонной хвороби. Проявляється вона в формі розсіяних, частіше за все не пов'язаних між собою спільним джерелом інфекції, оди-кових випадках захворювання.
Епідемією називається масове поширення однойменних інфекційних захворювань, при цьому окремі групи захворювань (осередки, спалахи) пов'язані між собою спільними джерела-ми інфекції або загальними шляхами поширення, наприклад вод-ва епідемія черевного тифу і холери, туляремійная епідемія «мишачого» або водного походження і т. д.
Для характеристики групових захворювань в колективі, ог-зпечних в часі, часто застосовується термін «епідемічес-кая спалах». Слово «спалах» найбільше підходить до харчових токсикоінфекцій, які, раптово виникнувши, настільки ж шви-ро припиняються після вилучення інфікованої їжі.
Пандемією називається надзвичайно сильна епідемія, охоплення-вающая велике число людей на території, що виходить зазвичай за кордону однієї держави.
Постійна наявність будь-якого інфекційного захворювання на певній території називається ендемією. Цей термін не визначає, ступеня поширення інфекційної хвороби, а лише вказує, що джерело інфекції знаходиться в даній ме-стності або країні. Ендемічні хвороби тісно пов'язані з приро-дою. Тут вони існують століттями (незалежно від людини) через безперервної циркуляції збудника з організму одного живіт-ного в організм іншої. В циркуляції і збереженні збудника важлива роль належить кровосисних комах і кліщів. Захворювання серед людей виникають тільки в тому випадку, якщо вони виявляються на території природного вогнища інфекції.
У разі коли інфекційні хвороби, властиві тільки людині або людині і домашнім тваринам, також постійно реєструються в будь-якій місцевості, говорять про так називає-мій статистичної ендемії, так як ніякими місцевими природ-ними умовами це явище не обумовлено. З поліпшенням санітарно-комунального благоустрою або з оздоровленням ста-да свійських тварин статистична ендемію зникає безслідно.
При оцінці ступеня поширення захворювань серед живіт-них користуються подібною термінологією. Поняттям епідемія, пан-демія, ендемію відповідають епізоотія, епідемія, ензоотія.
Хвороби людини і тварин, занесені з інших, далеко віддалених районів земної кулі, називаються екзотичними хворобами.
Місце знаходження джерела інфекції та територія, в преде-лах якої збудник може передаватися оточуючим, називаються ється епідемічним осередком. Якщо це стосується тварин, гово-рят про ензоотичних вогнищі.
Багато тварин - носії інфекції, живуть тільки в оп-ределенном кліматичних зонах і поза ними не зустрічаються. З цим тісно пов'язане поширення, наприклад, чуми в пустельних-степ-них районах, туляремії - в заплавах річок і озер, кліщового енцефа-літа - в тайгових місцевостях і т. Д.
Залежно від сезону року змінюється і спосіб життя живіт-них. З настанням холодів деякі гризуни впадають в спяч-ку, в результаті чого епізоотичний процес припиняється, з тим, щоб відновитися в весняно-літній період. З сезоном року у багатьох тварин пов'язаний період розмноження і лактації. Все це різко відбивається на можливості зараження людей і, слідчий-но, на інтенсивності епідемічного процесу.
Ще більш чітко виступає вплив природних умов на шляху передачі інфекції. Повне припинення активності насе-комих і кліщів з настанням холодів або періоду дощів в тро-пическое кліматі призводить до припинення або різко знижений-ня заражуваність людей трансмісивними хворобами.
Поряд з цим збудники деяких хвороб в організмі переносників або в грунті розвиваються тільки при певній температурі. Так, плазмодії триденної малярії розвиваються в тілі комара при температурі повітря не нижче 16 ° С, а тропічної малярії - при температурі не нижче 17-18 ° С; личинки анкилостомид розвиваються в грунті при температурі 14-16 ° С. Відсутність не-обходимо температурного оптимуму виключає распростране-ня подібних захворювань.
З настанням холодів і перебуванням людей в закритих по-ня підвищується можливість передачі інфекції воздуш-но-крапельним шляхом і т.д. У прямій залежності від сезону року знаходиться ступінь контакту людини з сільськогосподарськими та промисловими тваринами.
Комплекс заходів, спрямованих на попередження ін-фекціонних захворювань або на їх припинення, включає мероп-ріятія щодо всіх трьох ланок епідемічного процесу. Схематично цей комплекс представлений в табл. 1.39.