Лікування і лікознавство виникли на найбільш ранніх стадіях розвитку первіснообщинного ладу. Вживаючи протягом тисячоліть рослинну їжу, люди дізнавалися властивості рослин, визначали поряд з поживними властивостями їх цілющу дію.
Припускають, що першими цілющими рослинами б-ли визнані болезаспокійливі і діючі раздра-лишнього на травний тракт. Використання цілющих властивостей рослин в цей період було резуль-татом несвідомого досвіду великого колективу.
Лише в період розквіту матріархату цей досвід став накопичуватися у жінок, так як в силу відповідального становища в роді жінка повинна була взяти на се-бе функцію лікування хвороб. Не випадково в народних епосах і переказах як майстерних лікарів насамперед фігурують жінки: у древніх егип-тян - Полідамна, у греків - агамед і Артеміда, у чехів - Каза, у древнегерманских племен - Гера і т. Д.
Пізніше, під час переходу до класового суспільства, лю-ди стали вважати причиною хвороб злих духів. На-приклад, тубільці Індокитаю пояснювали захворювання ма-ляріей тим, що вночі в лісі на людину нападає злий дух цієї хвороби. Людина шукав шляхи впливу на таких духів. Більш широкого вжитку змови і за-клінанія, різні молитви, носіння талісманів і т. Д. Цій же меті служили жертвоприношення. До-вільно широке поширення мали застрашливі методи лікування: носіння страшних масок, гуркіт бару-банів, інсценування нападу на злого духа і т. П.
На пізній стадії матріархату відбулося загально-ного поділ праці, що в свою чергу визва-ло поява професії знахаря, обов'язком кото-рого було примітивне лікування. Спочатку ЗНАХАР-ство не було пов'язано з релігійним культом, але в подальшому відбулося злиття функцій знахаря і жерця.
Стали з'являтися методи лікування за допомогою обожнювання, т. Е. До певних богам зверталися з проханням допомогти вилікуватися. Медична діяч-ність стала входити в сферу діяльності релігійних жерців: з'явилася храмова, жрецька медицина. На-ряду з цим продовжувала існувати і накопичувати досвід народна медицина, що зародилася у вигляді емпі-рической медицини ще в ранній стадії матріархату.
З народної медицини відомі цілющі властивості листя наперстянки, конвалії, горицвіту весняного, хінної кори і багатьох інших рослин, які знахо-дять застосування і в даний час. Однак в народ-ної медицині є чимало шкідливих і нераціональний-них прийомів лікування, що відображають невігластво, пред-свідомості.
Завдання наукової медицини і фармації - ретельно вивчати народні засоби і використовувати їх у вигляді науково обгрунтованих засобів. Ще Гіппо-крат говорив: «Не слід червоніти запозичувати у на-роду засоби, що служать до його лікуванню». Про необ-хідності використання досвіду народної медицини не-одноразово висловлювалися М. В. Ломоносов, видаю-щіеся російські лікарі Ф. І. Іноземцев, С. П. Боткін, акад. І. П. Павлов та ін.
Таким чином, медицина і фармація виникли на ранній стадії людського суспільства як нерозривне ціле у вигляді емпіричної медицини. Лікування по-стало в результаті діяльності не окремих лич-ностей, а колективу людей. Люди в первісному про-вин набували лікарські знання при безпосереднім-ному спостереженні навколишньої природи.
Причиною виникнення і розвитку медицини з'явилися умови матеріального життя, пов'язані з розвитком вироб-дітельного сил і виробничих відносин.