МАРК (Marc) Франц (Франц Мо-ріц Віль-Гельм) (8.2.1880, Мюн-хен - 4.3.1916, поблизу Вер-де-ну), ньому. жи-во-пі-сец, гра-фік. Ізу-чал тео-ло-енергію і фі-ло-со-фію в Мюн-хен-ському ун-ті, за-тим вчив-ся в АХ в Мюн-хе-ні (1900-02) у Г. фон Хак ля і В. фон Ді-ца. У 1902 со-вер-шив по-езд-ку по Іта-ща, в 1903 і 1907 - в Па-риж, в 1906 по-се-тил Гре-цію. Зна-ком-ст-во жи-во-пі-сом їм-прес-сио-ні-стов, П. Го-ге-на і В. Ван Го-га. так-же изу-че-ня ін-егип. і середньовічної століття. скульп-ту-ри ока через-ли зна-чит. впливав-ня на ста-нов-ле-ня його власної. сти-ля. У 1909 М. по-се-лив-ся в Зін-дельс-дор-фе (Ніж-ня Ба-ва-рія). У 1910, по-сле по-се-ще-ня ви-ставши-ки Но-по-го Мюн-хен-ско-го ху-дож. об'єк-е-ді-ні-ня, по-зна-ко-мил-ся з В. В. Кан-дин-ським. А. Г. Яв-льон-ським. Г. Мюн-тер, М. Ве-рев-ки-ної; з 1911 став чле-ном це-го об'єк-е-ді-ні-ня. У 1911 вме-сте з Кан-дин-ським, А. Мак-ке і ін. Ос-но-вал об'єк-оди-ні-ня «Сі-ний всадив-ник». був од-ним з ре-дак-то-рів од-но-ім. аль-ма-на-ха (1912), де на-пе-ча-тал дек. ес-се про суч. позов-ве.
Ф. Марк. «Синій кінь». 1911. Міська галерея Ленбаххаус (Мюнхен).
М. - один з гл. мас-ті-рів ран-ні-го ньому. екс-прес-сио-низ-ма. Осн. сю-жет його жи-во-пі-сі - жи-ось-ні в ланд-шафт-ном ок-ру-же-ванні (ще в сер. 1900-х рр. він за-ри-со-ви-вал ло-ша-дей, ла-ній та ін. в Бер-лін-ському зоо-пар-ке; був дру-дружин зі швейц. зоо-ло-гом Ж. Нітс-ле). Вос-прі-няв мис-ти-ко-пан-ТЄЇ-стіч. ідеї ньому. ро-ман-ти-ков, М. стре-мил-ся пе-ре-дати «ор-га-ні-чо-ський ритм, ко-то-рий куль-сі-ру-ет у всіх су-ще- ст-вах ». У кар-ти-нах «Ло-шадь в пий через-же» (1910, Му-зей Фольк-ванг, Ес-сен), «Лі-сі-ца» (1911, Му-зей Хейд-та, Вуп -перо-таль) і ін. з гі б тел жи-ось-них пе-ре-клі-ка-ють-ся з віл-но-про-раз-ни-ми чи-ня-ми хол-мов , яв-ляя єдиний-ст-во при-род-них рит-мов. Чис-ті на-си-щен-ні коль-та (крас-ний, си-ний, жёл-тий) долж-ни пе-ре-да-вати «сущ-ність», прихованої-ту за «ві-ді -МО-стю », і по-то-му на-де-ля-ють-ся у М. сім-по-лич. зна-че-ні-му. У 1912 в Па-ри-же по-зна-ко-мил-ся з Р. Де-ло-ні; під його впливав-ні-му, а так-же італ. фу-ту-риз-ма стиль М. ме-ня-ет-ся: по-яв-ля-ють-ся від-лу-чён-ні лу-че-вид-ні та па-ра-бо-лич. фор-ми, рас-се-Каю-щие з-бра-же-ня на фраг-мен-ти ( «Тигр», 1912, Льон-бах-ха-ус, Мюн-хен; «Меч-таю-щая ло -шадь », 1913, му-зей С. Гуг-ген-хей-ма, Нью-Йорк;« судь-ба жи-ось-них », 1913, Ху-дож. му-зей, Ба-зель). Даль-ней-шие по-ис-ки над-чув-ст-вен-ної сущ-но-сті вле-кут ху-дож-ні-ка до аб-ст-рак-цио-низ-му ( «Ти- роль »,« Бо-рю-щие-ся фор-ми »; обидві - 1914, Мюн-хен, но-вая пі-на-ко-ті-но). Стре-ми-тель-ва творч. ево-лю-ція М. б-ла пре-рову-на його ги-бе-ллю на фрон-ті під Вер-де-ном.