Маловоддя (олігогідрамніон) - це зменшення обсягу навколоплідних вод до 300-500 мл, пов'язане з порушенням процесів їх секреції і обміну, яке відзначається в 0,3-0,4% всіх пологів. Маловоддя оцінюється в 4 бали перинатального ризику. При цілеспрямованої УЗ-діагностики частота виявляється хронічного маловоддя збільшується в 10 разів і досягає 3-5%.
При виявленні маловоддя в II триместрі відбувається, як правило, переривання вагітності на 18-26-й тижнях. Давно помічено чітка залежність між маловоддям і ЗРП, а також між маловоддям і високою перинатальною смертністю або 100% перинатальної захворюваністю при їх поєднанні в II-початку III триместрів.
Виділяють наступні патогенетичні варіанти маловоддя:
• пов'язані з захворюванням матері (цукровий діабет, інфекційні та запальні захворювання);
• пов'язані з патологією плода (синдром фето-фетальної гемотрансфузії, acardius-acephalus, пороки розвитку ЦНС, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, легенів, серця, скелетні дисплазії, хромосомні аномалії і спадкові хвороби (синдром Беквита-Видемана і мн. Ін.), Неопластичні процеси, гематологічні порушення, внутрішньоутробні інфекції, ГБП, неімунной водянка плода);
• пов'язані з патологією плаценти (хоріонангіома, плацента, оточена валиком (placenta circumvallata);
• ідіопатичне многоводие (більш ніж в 60% випадків причини багатоводдя залишаються нез'ясованими).
Е A. Manning і співавт. встановили, що при затримці внутрішньоутробного росту плода в 89% спостережень обсяг навколоплідних вод зменшується. За нашими даними поєднання маловоддя і гіпотрофії плода діагностується в 86% випадків. Для новонароджених, які народилися від матерів з вираженим маловоддям, характерне зниження адаптаційних можливостей. За даними L.
I. Mercer
і співавт. при зменшеному обсязі навколоплідних вод частота дистресу у плода під час пологів становить 10%, a B. G. Du Masgenet встановив, що у новонароджених, які народилися від матерів з маловоддям, зростає в 5 разів ризик внутрішньоутробного інфікування. Внутрішньоутробне інфікування відзначається в 1,62% спостережень, пневмопатія - в 4,9%.
Прийнято виділяти дві форми маловоддя:
• ранню, діагностуються за допомогою УЗД в терміни 16-20 тижнів. Вона обумовлена функціональної неспроможністю плодових оболонок;
• пізню, що виділяється зазвичай після 20-го тижня вагітності, коли маловоддя настає внаслідок гідрорреі через часткове допологового розриву плодових оболонок. Зустрічається в 24% всіх спостережень мало- водія. Однак диференціальна діагностика раннього і пізнього маловоддя можлива тільки при ультразвуковому дослідженні в динаміці вагітності.
Найбільш погана прогностична ознака результату вагітності для плода - розвиток маловоддя в II триместрі вагітності. У разі поєднання вираженого маловоддя з затримкою розвитку плода загальна перинатальна смертність збільшується зі 132 до 187,55% 0, а скорочена - з 17,7 до 109%. З огляду на вкрай високий перинатальний ризик у вагітної з ЗРП на тлі вираженого маловоддя (4 бали + 20 балів = = 24 бали - високий ризик!), Необхідно вирішити питання про доцільність подальшого пролонгування вагітності.
Якщо маловоддя виникло або діагностовано при терміні вагітності після 28 тижнів, показано комплексне обстеження (гормональне, біохімічне, ультразвукове) для визначення стану фетоплацентарного комплексу. При поєднанні маловоддя в III триместрі вагітності із затримкою росту плода результат вагітне
сті залишається проблематичним. При маловодді, розвиненому в III триместрі вагітності, без порушення росту плода, при правильному веденні вагітної можливий благополучний результат пологів.