Французький хімік Луї Пастер, ко-торий займався бактериологией, запропонованого-жив новий метод, що дозволяє послабити інфекційне захворювання. Розвиток це-го методу відкривало шлях до створення но-вих вакцин і служило альтернативою, по-зволяет лікарям і виробникам вакцин зберегти свої заробітки і вплив у суспільстві.
Запропонований Пастером метод був заснований на принципах гомеопатії, а точ-неї ізопатії, і полягав в послідовно-них розведеннях продукту хвороби, що містить в собі збудника, з метою його ослаблення. Ізопатієй як метод ліку-ня була вперше запропонована одним з найбільших в світі гомеопатів доктором Костянтином Герінгом в 1828 році. Ос-новних її принцип був викладений в 1833 го-ду в книзі німецького ветеринара Іоганна Йозефа Вільгельма Люкса «ізопатієй за-різних хвороб, або Всі заразні болез-ні носять в своєму інфекційному речовині середовищ-ство до зцілення від них». Пастер, запропонованого-живий цей метод лікування, промовчав про те, що він був відкритий за кілька десятків років до нього і вже в той час відкрито обві-нялся в плагіаті, хоча це не заважало йому щорічно отримувати урядові субсидії в сотні тисяч франків.
Першим об'єктом пастерівських екс-періментов був хлопчик Йозеф Мейстер, якого покусала нібито скажена собака. Йому було зроблено щеплення від сказу по Пастера, і він залишився живий. Це вироби-йшло в 1885 році і стало початком нового витка в історії вакцинації з її вигадка-ми і фальсифікаціями. Справа Пастера стало розвиватися, підтримуване лов-кими медиками, швидко зрозумів, що в цьому полягає порятунок їх прівівоч-ного бізнесу.
Луї Пастер - батько нового покоління вакцин. В основи нової технології лягли принципи ізопатії
ких інститутів Пастера замовчували ці факти, боячись дискредитувати метод. Насправді вони боялися ще й розплати за своє лікування.
Головна заслуга Пастера для науки полягає в тому, що він на основі дослі-джень попередників побудував тео-рію інфекційних захворювань. Він ви-зуалізіровал боротьбу з хворобою до рівня «агресивний мікроорганізм - несчаст-ва жертва хворий», що передбачало знищення шкідливого мікроба. Те-пер лікарі могли зосередити свої усі-лія на боротьбі з мікроагрессором, а прави-тельство цілком могло залишити турботи про поліпшення санітарно-гігієнічного со-стояння міст і сіл. Вигода для всіх дійових осіб, зрозуміло, крім хворих, була очевидна.
Історія Пастера починається з винаходу сироватки від сказу, яку він вперше випробував в 1885 році. Сироватка, винайдена Пастером, отримала назву антирабічної. Відкриті згодом інститути, які здійснювали лікування по Пастера, називалися також антирабічний. К1927году ці інститути представляли собою добре розвинену мережу установ.