Необхідність з'єднання прагматичних і ме-тафізіческіх елементів любові, на мій погляд, вдало виражена в концепції французького персоналіста Муньє (1905-1950). Він, зокрема, говорить про любов следующее˸''Полная любов є творець відмінності, при-знання і воля іншого як іншого. Симпатія - це тільки співзвуччя природи, любов же - нова фор-ма буття. Вона звернена до суб'єкта за межами ᴇᴦο природи, вона прагне до ᴇᴦο здійсненню як лич-ності, як свободи, які б не були ᴇᴦο дарування або недоліки, які по суті не мають зна-ня в її глазах˸ любов сліпа, але це сліпота Яснов -дящего'' *.
Близько погляди, пов'язані з трактуванням любові як трансцендентального, спрямованого на іншого почуття можна побачити у російського мислителя С.Л. Франка (1877-1950). Він пов'язує любов з усвідомленням нескінченної невичерпності, справжньої битійственной глибини чужої душі. Кохана людина, улюблене''ти'' пред-представляється в трансцендентальної почутті любові беско-нечно цінним. ''В кожному справжньому відношенні любові улюблене''ти'' представляється нам нескінченно цінним і - так як цінність і буття в кінцевому рахунку Совпа-дають в ідеї заснування, основоположного буття - тим самим нескінченно повним буття, битійственно содер-жательним''. Кохання є. саме усвідомлення справжнього-ної реальності чужої душі і - тим самим - її біс-кінцевої, невичерпної битійственной глубіни'' *. Ставлення до іншого як до невичерпної глибині, як до нескінченності, змушує подолати власну замкнутість, розглядати своє буття як ніщо, як буття для іншого. У той же самий час це не означає устра-вати власного''Я''. Навпаки,''битіе в другом'', в''ти'' все ж залишається разом з тим буттям в формі''я есмь'', буттям''я'' і навіть видається мені якимось вперше обертанням істинним буттям''я'' - саме буттям, збагаченим через володіння''ти''. В цьому і полягає чудо або таїнство любові, яке, попри всю ᴇᴦο незбагненності для''разума'', все ж само-очевидно безпосередньому живому опиту'' **.
Франк наполягає на незбагненному сверхраціо-ному відчутті любові і навіть називає роботу, де розглядається ця проблематіка-''Непостіжі-мое''. Тим часом сам факт взаіморазвітія, закономірний-но отримує в разі сильної любові своє емоціо-нальне вираз, повинна бути пояснений на основі принципу емоційного резонансу. Зростання емоцій, однак, повинен мати реальну основу, заключающу-юся в самовдосконаленні обох партнерів на базі громадських цінностей. Тільки це може дати реальне бажання постійного напруженого ритму життя і забезпечити взаємне повноцінне насичена-ня емоціями. Якщо ж якості один одного оцінюючи-ються довільно, поза зв'язком з громадськими цінно-стями, емоції рано чи пізно притупляються. Само-обман, неадекватна оцінка якостей один одного можуть призвести до того, що любов швидко зруйнується, в разі якщо глибини чужої душі виявилися, так би мовити, не глиби-нами, а невеликим виром. Але рух до Постижі-нию глибин іншого і процес самозбагачення неіз-бежно зупиняться також в тому випадку, якщо самі ці глибини, багатство духовного змісту життя один одного не будуть постійно збільшуватися.